З історії українського життя в адміністративному центрі Приморського краю Російської Федерації

Мiсто Владивосток (з 1880 р.), засноване в 1860 р. як вiйськова стiйка. Адміністративний центр Приморського краю РФ (з 1938), порт на Тихому океанi, в затоцi Золотий Рiг. Кiнцевий пункт Транссибiрської залiзницi. Велика база рибного промислу та вiйськова база Тихоокеанського флоту Росiї, значний науковий та культурний центр. В 1890-1922 рр. - центр Приморської области, до 1926 р. - Приморської губернiї, в 1926-30 - Владивостоцького округу Далекосхiднього краю.

За переписом 1923 року у Владивостоці мешкало 2008 українців. Згідно з переписом 1926 р., у Владивостоці мешкало 107980 осіб, серед яких  6019 українців (5,6%, в 1923 - 2008), 65494 росіян (60,6%), 22080 китайців (26,8%), 6913 корейців (6,4%), 1720 поляків, 1124 євреїв, 665 лотишів, 582 японців та інш. Населення - бл. 700 тис., в т.ч. українцi - 43,6 тис. (1989 р.), значною мiрою це особи, що прибули сюди протягом останнiх десятилiть за призначенням як законтрактованi для роботи на рибному промислi, квалiфiкованi фахiвцi з рiзних галузей пiсля закiнчення освiтнiх закладiв, вiйськовики армiї та флоту тощо.

Пiд час морського етапу заселення Зеленого Клину (1883-1901) Владивосток був головним пунктом на морському шляху Одеса-Владивосток, яким вiдбувалося переселення укр. селян з України на пiвдень Далекого Сходу. У Владивостоцi розташовувалося Переселенське управлiння та тимчасовий табiр для переселенцiв, звiдки вони вже валками вирушали до призначених iм мiсць, головно на теренi Приморщини. За цей перiод через Владивосток перейшло 55208 морських переселенцiв, серед яких не менше 75-80% становили украiнцi.

Напочатку ХХ ст. (до 1922 р.) Владивосток - один з центрiв українського нацiонального руху на Зеленому Клинi. Початок органiзованого укр. нацiонально-культурного життя у Владивостоцi пов’язаний з гастролями тут на межi ХIХ-ХХ ст.ст. (з 1898 р.) першої української театральної трупи К. Мирославського та Яворського, якi дали поштовх  створенню та дiяльностi мiсцевих укр. аматорських труп (гурток морякiв, який органiзував офiцер Поль тощо). Першою легальною  укр. органiзацiєю на Зеленому Клинi стала Владивостоцька студентська Українська Громада (1907-1909), що була створена студентами-українцями мiсцевого Орiєнтального iнституту. Пiсля її заборони урядом у 1909 р. у Владивостоцi при мiсцевому Народньому Домi iснував напiвлегальний Український гурток (1909-1917). Зусиллями цих органiзацiй з 1909 року у Владивостоцi було закладено традицiю щорiчного проведення Шевченкiвських свят. Неодноразовi спроби закласти у Владивостоцi легальний Український клуб зустрiчали незмiнний спротив влади. В 1916 році було зроблено спробу легалiзувати українську громадську дiяльнiсть створивши  Владивостоцьке українське благодiйне зiбрання, однак його реєстрацiя також не була дозволена владою.

Значне пiднесення нацiональної активности українцiв Владивостоку пов’язане з перiодом пiсля повалення царату в Росii. Вже 26 березня 1917 р. було створено Владивостоцьку Українську Громаду, яка в серпнi того ж року мала понад 3 тисяч членiв. Її заходами влiтку 1917 р. розпочинаеться українiзацiя вiйськ мiсцевого гарнiзону, де українцi становили до 2/3 особового складу (було створено 9 українських сотень). В серпнi 1917 р. в мiстi створюються мiсцевi осередки УСДРП та УПСР, що мали вiдповiдно близько 200 та бл. 150 членiв. За iнiцiятивою укр. соцiялiстiв в жовтнi 1917 р. було ухвалено перетворити мiсцеву Громаду на культурно-просвiтнє Владивостоцьке українське товариство “Просвiта”, яке активно розгорнуло свою дiяльнiсть з початку 1918 р. В цей же час оформилося товариствово “Владивостоцька Українська Хата” та була обрана Владивостоцька Українська Окружна Рада, що об’єднала всi iснуючi на той час у мiстi українські органiзацiї. В 1918-22 рр. у Владивостоцi також icнували - Українська колонiя міста Владивостоку, Український театральний гурток, з якого пiзнiше постала Українська Далекосхiдня театрально-артистична спiлка, так звана “мала громадка” на Першiй Рiчцi, Гурток українських середньошкiльникiв (1917-18), Жiночий гурток, Українська спiлка поштово-телеграфних служачих, Українська залiзнича робiтнича спiлка.

В 1917-20 рр. при мiсцевому Народньому Домi дiяла укр. початкова школа, в 1917-1918 в місті існував Гурток українців середньошкільників, що обєднував українців-учнів середніх навчальних закладів.

25 жовтня - 1 листопада 1918 р. у Владивостоцi вiдбувся IV (Надзвичайний) Український Далекосхiднiй з’їзд, на якому головою Українського Далекосхiднього Секретарiяту був обраний голова владивостоцької “Просвiти” та Владивостоцької Української Окружної Ради Юрій Глушко-Мова. Вiд цього часу Владивосток остаточно перетворюється на головний центр укр. руху на Зеленому Клинi, бо вiн стає осiдком провiдних українських органiзацiй  - Української Далекосхiдньої Крайової Ради (в 1918-20 рр. тут вiдбулися три її сесiї) та Українського Далекосхiднього Секретарiяту. На II сесiї Крайової Ради у Владивостоцi 30 травня 1919 р. було ухвалено Конституцiю українства Далекого Сходу. У Владивостоцi розташовувалося Центральне правлiння Українського Далекосхiднього крайового кооперативу “Чумак”.

Українські  гостини у Владивостоку

Навеснi 1919 р. у Владивостоцi було зформовано 1-й Український Далекосхiднiй Ново-Запорiзький курiнь вiльного козацтва, розв’язаний колчакiвською владою в червнi 1919 р. 31 сiчня 1920 р. вояки куреня, керованi Українським Революцiйним штабом на чолi з полковником Федором Стешком брали участь у повстаннi проти бiлогвардiйського уряду генерала Розанова. В 1921 р. у Владивостоцi було створено Український Національний Комiтет, в 1921-22 тут діяв Український клуб. В 1917-21 рр. у мiстi виходили укрїнські газети “Українець на Зеленому Клинi”, “Щире слово”, “Українська думка”, “Громадська думка”.

Пiсля захоплення 25 жовтня 1922 р. Владивостоку большевиками, всi українські органiзацiї були забороненi, а їх провiдники - заарештованi. В сiчнi 1924 р. над ними вiдбувся т.зв. Читинський процес. В 1930-40-х роках у Владивостоцi на Другiй Рiчцi iснував пересильний табiр, з якого для десяткiв тисяч в’язнiв починався морський шлях на Колиму i в якому загинули і тисячi українцiв.

В наступний перiод, до початку 1990-х рр., українске культурне життя у Владивостоцi виявлялося головним чином через дiяльнiсть аматорських вокальних та драматичних колективiв, якi мали нацiонально мiшаний склад та включали до свого репертуару українські пiснi, танцi та вистави. Крiм того, пiд час другоi свiтовоi вiйни у Владивостоцi виходили радiопересилання укр. мовою, а в 1946-1952 рр. при мiсцевiй фiлармонiї iснував професiйний Український музично-драматичний ансамбль.  з 1979 р. в мiстi дiє Приморський український народний хор “Горлиця”.

В 1991-1998 роках у Владивостоцi працювало Товариство української культури Приморського краю (ТОУК), при якому в 1992 році було створено український народний хор “Червона калина”. В 1993 р. ТОУК зробило спробу вiдродити газету “Українець на Зеленому Клинi”. В березнi 1993 року. з iнiцiятиви Товариства української. культури у Владивостоцi було проведено V Український Далекосхiднiй з’їзд.

В 1998 році ТОУК було перетворено на Владивостоцьке українське. товариствово “Просвiта”, яке в травнi 1999 року виступило засновником Української нацiонально-культурної автономiї міста Владивостоку. Це - форма нацiонально-культурного самовизначення українського населення міста Владивостоку. Утворена на установчих зборах 12 травня 1999 року згiдно з законом РФ "Про нацiонально-культурну автономiю". Офiцiйно  зареєстрована 5 липня 1999 року. Автономiя є громадським об'єднанням громадян РФ,  якi вiдносять себе до української етнiчної спiльноти. Вона створена на основi їх добровiльної самоорганiзацiї з метою задоволення нацiонально-культурних iнтересiв українцiв,  що мешкають у Владивостоцi, вирiшення питань збереження  нацiональної  самобутности, розвитку рiдної мови, освiти, нацiональної культури, пiдтримання культурних, наукових  зв'язкiв  з українцями,  що мешкають в iнших країнах свiту, захисту прав та iнтересiв своїх членiв в порядку, зазначеному дiючим законодавством.

По результатам установчих зборів головою було обрано Орисю Бондаренко, заступником голови мене - В’ячеслава Чорномаза, секретарем - Ольгу Огороднiкову. Членами Ради Автономiї стали - Василь Свiтальський, Адрiяна Димська, Тетяна Ткаченко, Вiталiй Кандиба. Ревiзором - Євген Коляда. Серед активних членiв - Олександр Мамай, Василь Каток.

На фото: Перед в’їздом у наше місто. Українські  гостини у Владивостоку.

Вячеслав ЧОРНОМАЗ,

голова УНКА «Просвіта» (Владивосток),

кандидат історичних наук.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s