Українська мрія (Новосибірськ)

Етнографічний фестиваль «Лемківська ватра» щороку збирає автохтонних українців, розпорошених по всьому світу

Восьмого листопада ц.р. Верховна Рада України прийняла Постанову "Про вшанування на державному рівні 75-х роковин початку депортації автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944 - 1951 рр."

...Протягом багатьох століть автохтонні українці на цих територіях зазнавали постійних утисків та переслідувань за свою віру, мову, землю, численних людських жертв, духовних й матеріальних втрат, неодноразових примусових виселень... Найбільш жахливими серед них були репресії та депортації 1944-1951 років, у тім числі, і горезвісна операція "Вісла"...

Українці Новосибірська вшанували людей поважного віку

На початку вересня новосибірські українці традиційно збираються в своєму культурному центрі щоб відзначити декаду людей похилого віку, або, як кажуть, поважного віку. Але голова  національно-культурної автономії українців м. Новосибірська Володимир Павук ветеранів організації називає не інакше як «золотим» активом. Бо то є найбільш активні члени громади. Причому, багато з них ще й досі несуть в собі ту романтичну ейфорію національного самовизначення та української ідентичності, яка існувала на початку бурхливих 90-х років минуло століття. Той дух вони сьогодні передають молодшим поколінням небайдужим українцям Сибіру.

 

Минуло три роки з дня відкриття пам’ятника Кобзареві в Новосибірську. Спогади про те, як все було

Одна мудра людина сказала: колись і ми помремо, а що ж залишимо після себе?..

На мою долю випало залишити місту Новосибірську, а також нашим дітям і онукам чудовий пам’ятник великому Тарасові Шевченку. Спорудження пам’ятника було присвячено 200-річчю від дня народження поета й художника.

Довгих три роки я йшов до своєї мети. Весь цей час жив цією ідеєю. То був один із дуже важливих проектів у моєму житті! Всупереч опору недоброзичливців і невірству скептиків, долаючи десятки перепон, не рахуючись ні з часом ні з витратами, я крок за кроком просувався вперед. Сказати, що це було нелегко й непросто – значить не сказати нічого...

Фото- і відеозвіт про заходи Національно–культурної автономії українців м. Новосибірська в літній період нинішнього року

Незважаючи на період літніх відпусток, культурна програма літа-2018 для Національно–культурної автономії українців м. Новосибірська була досить активною і насиченою. Бо розуміємо, що на фоні продовження антиукраїнської істерії в місцевому телебаченні все що ми можемо зробити – так це продемонструвати велич і глибину української культури, мелодичність української пісні, та неймовірну красу українського прикладного мистецтва – української вишивки. При цьому ми наголошуємо на своїй національній ідентичності і пишаємося тим, що ми УКРАЇНЦІ! І для цього використовуємо будь-які можливості.

Місцеву українську автономію знову очолив Володимир Павук

20 травня 2018 р. в Національно-культурній автономії українців м. Новосибірська відбулися звітно-виборчі збори − згідно зі Статутом, вони проводяться раз на два роки.

На порядку денному було три питання: звіт голови організації, вибори нового голови та членів Ради на наступний звітно-виборчий період.

2 травня ц.р. в українському культурному центрі місцевої автономії знову лунали українська мова та українські пісні: цього разу зібрання було присвячено Дню Перемоги.

Відкриваючи  зібрання, голова національно-культурної автономії українців м. Новосибірська Володимир Павук, зокрема, зазначив: «Учора багато хто відзначав свято 1 травня. З політичної точки зору можна по-різному ставитись до цього свята, але сам лозунг цього свята «Мир і Праця» − буде потрібний людству ще довгий час. І можна лише молитись, щоб той мир і праця були завжди.

Про Велику вітчизняну війну і перемогу в ній сказано дуже багато, і чогось особливого нового додати важко. Але, слухаючи російську пропаганду в ЗМІ, складається враження, що тоді ми (СРСР) самі так легко розправились з німецькими загарбниками і самі здобули перемогу. У нас не люблять згадувати про роль союзників (США, Англію, Канаду і ще багато країн) в цій перемозі та про те, яку колосальну допомогу в рамках ленд-лізу надали США Радянському Союзу під час війни».

Володимир Павук зачитав інформацію з Інтернету про те, чого і скільки було відправлено нам (літаків і танків, кораблів і автомобілів, паровозів і вагонів, вибухівки й пороху, різного металу для виготовлення літаків і танків, продуктів тощо). Завдяки тому, що американці оголосили війну японцям, СРСР зміг перекинути сибірські дивізії на захист Москви. А скільки німецьких сил союзники відтягували на інших фронтах − в Європі та Африці! Зрозуміло, що це була колективна перемога над німецьким фашизмом.

Не забули – пом’янули свого Тараса! І як до рідного прийшли

Стало вже доброю традицією на всі Шевченкові та українські дати приходити до нашого Тараса з квітами. І чим далі від дати урочистого відкриття пам’ятника Кобзареві в Новосибірську (29.09.2015р.) − тим більше ми усвідомлюємо значимість того, що ми зробили…

І цього разу, 9 березня 2018 р., незважаючи на морозну погоду, прийшли  активісти української громади Новосибірська з квітами віддати шану українському Пророку… Спілкувалися, згадували як «творили» пам’ятник… 

А вже другого дня (і теж за традицією) зібралися ми в своєму Українському культурному центрі. Прийшли, переважно, ветерани-українці, були й гості.

Вечір відкрив голова місцевої національно-культурної автономії Володимир Павук. У своїй промові він наголосив на значенні постаті Шевченка для всіх українців, на яких би континентах вони не проживали. А його звернення до українців, викарбуване на стелі біля погруддя Кобзаря: «…обніміться ж брати мої, молю вас, благаю...», набуло сьогодні для всіх українців надзвичайно великої ваги. Керівник автономії зазначив, що наш пам’ятник Тарасові став символом України в Сибіру.

Враження Володимира Павука після відвідання місць компактного проживання українців у США й Канаді

Автор цих рядків неодноразово побував у США й Канаді, у великих містах (Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Вашингтон, Клівленд, Детройт, Чикаго, Торонто, Саскатун, Рейджана, Калгарі та інших) і багатьох малих поселеннях, куди в різний час прибули українські переселенці, де вони влаштувалися і пустили нове коріння, і для яких ця земля стала другою батьківщиною...

Ще в п'ятому класі, коли я почав складати своє родовідне дерево, розпитуючи свого дідуся, я дізнався, що багато моїх родичів поїхали в США і Канаду. Хто в роки першої світової війни, хто в 1929-32 роки великого економічної кризи, багатьох закинула туди доля в лихоліття Другої світової війни. Особливими подробицями обросли розповіді про тих, хто в зимову холоднечу 1929-1930 років з малолітніми дітьми, рушили в довгу, нелегку і далеку дорогу, в невідомий край у пошуках кращого життя. Ще тоді дитячим розумом я намагався собі уявити всю картину невідомої дороги, митарства цих людей на чужині, устрій нового життя. Потім, через багато років, продовжуючи роботу над складанням свого родовідного дерева, в пошуках родичів по всьому світу, працюючи в архівах Польщі, Австрії, Нью-Йорка, я знову зіткнувся з темою української імміграції, знову і знову у мене перед очима поставала картина, як мої земляки і родичі, незважаючи на труднощі, зривалися з рідних місць і різними шляхами рушали за океан у пошуках кращого життя.

О языке и культуре народов и народностей России в интервью журналу «СТИЛЬ» № 3 за 2016 год рассуждает председатель местной национально-культурной автономии украинцев Новосибирска Владимир Павук

СТИЛЬ: Владимир Федорович, что это вообще за праздник — День родного языка? Почему он привлек ваше внимание?

ВЛАДИМИР ПАВУК: Да, действительно этот день и тема особые, если ЮНЕСКО признало вопрос сохранения родных языков актуальным для всего мира. Для начала я приведу некоторые цифры. В 1917 году, накануне Октябрьской революции, на территории Российской империи в ходу (в употреблении населением) было 193 языка. К моменту распада Советского Союза в 1991 году остался 161 язык. А спустя 25 лет, в наше с вами время, в употреблении осталось всего 40 языков! Остальные исчезли. И тому, отчасти, есть естественные причины. Во первых, масштабная урбанизация: люди из глухих селений едут в города, формируется моноязык, монокультура. Вторая причина — ассимиляция, смешанные браки. Представители близких культур — например, россияне и украинцы — создают семьи, в которых дети не всегда знают язык одного из родителей, а уж внуки и подавно.

Пішов 29-й рік національно-культурній автономії українців м. Новосибірська

10 грудня 2017 року в нашому Українському культурному центрі ми офіційно відзначили чергову річницю з дня утворення автономії. Про те, як була створена наша організація, дивіться мою публікацію на «Кобзі» від 9 листопада цього року. А зараз коротко розповім про свою особисту участь у житті громади.

Моє знайомство з організацією відбулося 9 березня 2007 року, в день народження Тараса Шевченка. Офіс української автономії Новосибірська представляв собою кімнату площею 12 кв. м. у підвалі житлового будинку (головою організації тоді був В.М. Манович). Прийшло туди близько 15 активістів і всі не змогли розміститись...

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s