Культура

До редакції «Кобзи» надійшов лист від арт-директора театру «Еней» Лариси Білан – в ньому біль і розпач стосовно долі української культури в Москві та деградації Культурного центру на Арбаті

Не за горами вже відкриття 10-го сезону театру «Еней». 10 років — це багато чи мало? Для того, щоб об’єднати людей біля рідної культури, гадаю, немало. Після тяжкої психологічної боротьби з «керівниками» центру на Арбаті та «могутнім ДУСом» (Державне управління справами. – Ред.) прийшла мені така проста думка: «Щоб дарувати людям вистави й пісні рідною мовою, акторам непотрібно просити у «батюшки-царя» дозволу провести театральний захід. Бо людей у Національному культурному центрі України в Москві (НКЦУ) вже буває в залі менше двох-трьох десятків і керівникам та працівникам установи — краще одразу перейти до банкетної зали...

В добру годину так сталося, що зібралися ентузіасти та створили український театр у Москві, бо були люди, які розуміли, як потрібно та важливо, щоб був для українців свій, хай не «ВЕЛИКИЙ», але національний театр. Але коли зараз у Культурному центрі головне  — «оренда і гроші», то з такими «керівниками» центр вже не буде КУЛЬТУРНИМ!!!

Сьогодні – день пам’яті відомого українського актора театру й кіно Богдана Ступки

Минуло шість років з того часу, як геніального актора театру й кіно, художнього керівника головного театру України ім. І. Франка Богдана Ступки немає серед нас. Але залишились його ролі в кіно, на сцені. Він був частим гостем Москви і його приїзду завжди чекали українці російської столиці. З усіма Богдан Сильвестрович був дружнім, доступним у спілкуванні. А ще був веселим і дотепним. Разом з тим – мав власний, особливий погляд на проблеми культури, мистецтва, української історії, життя і смерть людини.


Публікуємо рядки громадянської лірики одного з наших авторів про Олега Сенцова та десятки інших нескорених українських політв'язнів

Сенцов. Вічне

Чіпляйся за кручу, як терен колючий,
Чіпляйся за небо, як яблуні цвіт!

Василь Стус

Неправда, що всі помирають від смерті.
Неправда − свобода радіє весняно.
Неправда − свобода є вічна і дана,
Що квітами-ружами в світі буяє.
Неправда − «до зустрічі» смерть означає.

В Липецке состоялся бесплатный кинопоказ первого украинского фильма в формате 3D «Синевир»

Приятная новость пришла из российского Липецка. Здесь в областном Центре культуры, народного творчества и кино 10 апреля 2018 года прошёл бесплатный кинопоказ первого украинского фильма в формате 3D «Синевир» (режиссерский дебют братьев Александра и Вячеслава Алешечкиных. – Ред.)

Сюжет фильма отправляет зрителя в небольшой хуторок в Карпатах, затерянный в лесах возле горного озера Синевир. Утром тайком от родителей из дома выбираются на рыбалку брат и сестра Сашко и Иванка, они идут на Синевир. Неожиданно в лесу слышится крик. Сашко и Иванка решают, что это туристы и им нужна помощь. Примерно в то же время группа студентов отдыхает в лесу и тоже слышит в лесу то шорохи, то крики «ау». Один из студентов рассказывает страшную историю о песиголовцах, популярную среди местных жителей…

В Республике Саха (Якутия) прошел фестиваль-конкурс «Шевченковские чтения»

Республиканский фестиваль-конкурс «Шевченковские чтения» собрал почитателей творчества украинского художника и поэта Тараса Шевченко. Более 50 участников прочитали его стихотворения на разных языках, представили презентации и поделки. Победитель конкурса чтецов отправится на всероссийский фестиваль в Москве.

Фестиваль-конкурс «Шевченковские чтения» давно стал традиционным мероприятием землячества «Крыныця» в Якутии − он проводится уже в пятый раз. Организаторы отмечают, что с каждым годом количество интересующихся творчеством украинского культурного и общественного деятеля Тараса Шевченко не уменьшается. Среди участников фестиваля-конкурса − жители разных уголков республики, они выступали на украинском, русском, якутском, болгарском и других языках.

Художник-авангардист украинского происхождения Алесей Грищенко не смог жить и творить в «пролетарской» России

"Не обращая внимания на все личные успехи, я с каждым днем все больше начинал ощущать вокруг себя какую-то духовную пустоту, в которой еще большим диссонансом звучали то глумливые, то поучительные выкрики автора "Облака в штанах". Искусство с каждым днем все больше предлагало свои услуги пропаганде, шумно, по-базарному. Все больше давала о себе знать пролетаризация духа… В разгар этих сомнений какой-то внутренний голос говорил мне: бросай все, пока не поздно! Решение было принято быстро, однажды утром я твердо решил покинуть Москву… Закрыл мастерскую на замок, на дверях мелом написал: "Оружия нет. Прошу сохранить!". Натянул плащ, взял в руку легкий чемодан и подался на Брянский вокзал", – писал Алексей Грищенко о решении навсегда покинуть Россию, принятом в действительно удачливые для художника времена, сразу после выставки "Цветодинамос и тектонический примитивизм" в 1919 году.

25-летие со дня своего основания отметил «Сибирский центр украинской культуры «Сiрий Клин» (г. Омск)

2 декабря 2017 года Омская региональная общественная организация «Сибирский центр украинской культуры «Сiрий Клин» отпраздновала свой 25-летний юбилей. В юбилейной программе были представлены выставка декоративно-прикладного украинского творчества – рушники и скатерти ручной работы, демонстрация вышивок в разнообразных традиционных техниках. Своеобразный фотоотчет за четверть века активной деятельности центра гости и участники увидели на юбилейной фотовыставке.

Современный российский композитор Александр Маноцков обратился к украинской поэзии

На фестивале «Мандельштамфест» в Воронеже впервые в России был представлен украинский проект петербуржского композитора и вокалиста Александра Маноцкова «Псалмы и танцы» («Псалми i танцi»). Это 12 песен на стихи украинских поэтов разных эпох — от Тараса Шевченко до Сергея Жадана, которые уже звучали в Киеве.

Його ім’я майже невідоме в Україні, хоча з-під пера цього діаспорянина вийшло 7 поетичних збірок

Про нього тільки зовсім недавно почули в Куликівському районі Чернігівщини, хоча він є нашим земляком. У радянський період це було зрозуміло, адже більшу частину свого життя поет провів на чужині, отже, автоматично вважався «українським буржуазним націоналістом». Дивно, що поета такого таланту, такої драматичної долі досі не помічають на Батьківщині. Тому спробуємо в рік столітнього ювілею поета пробити цей мур небуття і повернути його до рідного дому.

140 років тому народився український композитор Микола Леонтович, автор всесвітньо відомої обробки «Щедрика»

Твір Миколи Леонтовича підкорив увесь світ під назвою «Carol of the Bells»! На честь дня народження великого маестро хочу повідомити читачам кілька фактів про його життя та історію створення легендарного твору.

1. Микола Леонтович з’явився на світ у селі Монастирок, що на Вінниччині. Батько хлопця був сільським священиком, але володів багатьма інструментами і навчив сина грати на віолончелі, скрипці, гітарі, цитрі та балалайці. Мати композитора Марія Йосипівна була людиною «унікальної духовної та фізичної краси», гарно співала, навчила сина народних пісень. Хлопчик не лише співав, а й диригував своєрідним хором, що складався з брата та сестер.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s