Дослідження

Рейтинг громадської діяльності Українських організацій Росії по регіонах за 2014—2018 рр.

Від редакції «Кобзи». У №1(4) журналу «Громада Українців Росії» за 2019 рік, що видається групою  «Громада Українців Росії» у Facebook (https://m.facebook.com/groups/167862720432596?ref=m_notif&notif_t=group_comment_reply) опубліковано дослідження Ігоря Роздобудька «Мій рейтинг громадської діяльності Українських організацій Росії по регіонах за 2014—2018 рр.».

«Бо немає нічого таємного, що не стало б явним…»

Українці Росії становлять найбільшу українську діаспору у світі. Згідно з даними останнього (на даний момент) загального перепису населення Росії 2010 року, українці посідали в країні третє місце (після росіян і татар) за чисельністю — 1 928 тис. осіб, або 1,35 % від усього постійного населення.

Загалом, з урахуванням не тільки українців-громадян РФ, але і трудових іммігрантів з України (за оцінкою Федеральної міграційної служби РФ), фактично у Росії мешкало понад 5 млн. українців. Зараз ця цифра знизилася приблизно до 3 млн. — трохи більше 1 млн. українців, які постійно проживають у РФ (без Криму!), плюс близько 2 млн. етнічних українців-іммігрантів.

 Тезис об «успешном развитии малых народов» в России всегда был и остается кремлевским мифом: эти народы  стремительно ассимилируются, теряя свою этническую идентичность

В самом сердце старорусских земель, в Тверской области с XVII века существует карельский анклав, который сто лет назад насчитывал более 140 тысяч человек. Сегодня численность тверских карел, владеющих языком, стремительно сокращается. Их потомки переезжают в города, где смешиваются с местным населением, а карельскую культуру поддерживают отдельные энтузиасты. Но с 2018 года вопрос о возрождении языка и культуры тверских карел поднимают депутаты муниципального уровня. В гостях у субэтноса в Тверской области побывал корреспондент Радио Свобода.

Продолжаем публиковать материалы исследований кубанского историка Анатолия Авраменко. Предлагаемая статья посвящена анализу вышедшей в Украине Малой энциклопедии «Українське козацтво»

Давно назрела острая необходимость создания энциклопедического свода современных знаний о казачестве. С одной стороны, в научной литературе накопилось множество данных, нуждающихся в систематизации, сложилось немало концепций, нередко вызывающих острые споры и противоречивые оценки. С другой стороны, огромный интерес к казачеству породил массу дилетантских сочинений, которые распространяют самые фантастические представления о происхождении казачества, гипертрофированную героизацию истории, превосходящую порою подвиги былинных богатырей, и ничего общего с наукой не имеющие. Этому способствовали исторические условия, в которых создавались труды по истории казачества. В дореволюционный период официальная историография стремилась внушить мысль, что историческая миссия казачества – верное служение российскому самодержавию, хотя весьма популярно было и представление о казаках как о заведомо разбойном элементе.

С каждым годом количество украинских трудовых мигрантов в РФ сокращается

Украина занимает 4 место по численности мигрантов, прибывших в Россию в 2018 году. А больше всего мигрантов приезжают из Узбекистана, Таджикистана и Китая. Основная масса иностранцев встаёт на миграционный учёт в европейской части России (Москва, Санкт-Петербург и ближайшие к ним регионы).

За период с января по сентябрь 2018 года на миграционный учёт было поставлено 13,6 миллиона человек. В сообщении Главного управления по вопросам миграции МВД России указывается, что наибольшая численность иностранных граждан была зарегистрирована в Москве и в Московской области – 3,7 миллиона человек. В Санкт-Петербург и Ленинградскую область въехали 2,6 миллиона.

Відомий громадський активіст із Сум Віктор Павлович Казбан ділиться спогадами про життя та діяльність сумської інтелігенції 70-80-х років минулого століття

Пане Вікторе, Ви доволі часто даєте інтерв’ю «Кобзі» з приводу поточної ситуації у Сумах та області. Хотілося б сьогодні поговорити про справи днів минулих, адже Ви займаєтеся громадською роботою із 70-х років і пам’ятаєте про події тих часів і про середовище інтелігенції, що існувало в Сумах за два десятиліття до Незалежності. Тому хочеться визначити нашу бесіду, як інтерв’ю з елементами краєзнавства, а також певного філософського погляду на те покоління українських інтелігентів, що боролися за українську справу ще в часи брежнєвського та андроповського гніту. Хто були ці люди, які ідеали сповідували, які завдання перед собою ставили, як бачилася українська справа у той час – ось про що хотілося б довідатися.


Каток Большого террора, прокатившийся по Украине, уничтожил десятки тисяч лучших представителей украинского народа

В России получить доступ к делам сталинских палачей невозможно. В Украине, где архивы СБУ полностью открыты, исследователи изучают сотни тысяч прежде засекреченных документов советской госбезопасности. Исследователь из Петербурга Константин Богуславский изучает личное дело одного з офицеров госбезопасности – Наума Турбовского, который повинен в массовых убийствах заключенных в Днепропетровске.

Цьогоріч виповнюється 135 років з початку масового переселення українців до Далекого Сходу

Кажучи про історію українців на Далекому Сході, ми розглядаємо переважно проживання українців на території, відомій під назвою Зелений Клин; це південь Далекого Сходу, який зараз входить до Російської Федерації.

Географічний кордон Зеленого Клину на заході співпадає з сучасним російсько-китайським державним кордоном і проходить по р. Амур та Уссурі. На півночі горами Станового хребта, яким пролягає адміністративний кордон між Якутією та Амурською областю, Зелений Клин відокремлюється від східного Сибіру. На сході береги Зеленого Клину омивають води Охотського моря, Татарської протоки, а на півдні — Японського моря.

Продолжаем публиковать материалы исследований кубанского историка Анатолия Авраменко. Предлагаемая статья посвящена истории украинского казачества

Одним из важных направлений исследовательской деятельности Научного общества им. Т.Г. Шевченко всегда была история украинского казачества [1]. Однако до настоящего времени нет обобщающей работы, в которой был бы дан обзор всех земель, принадлежавших казачеству в разные периоды истории. Необходимость такого исследования ясно показала изданная в 2002 г. энциклопедия «Украинское казачество» [2]. Этой цели посвящена данная статья.

Публікуємо черговий матеріал Анатолія Авраменка з циклу досліджень про Кубань, зокрема, щодо стану україністики в регіоні

Незважаючи на катастрофічну асиміляцію українського населення Кубані внаслідок русифікаторської політики імператорського, комуністичного й сучасного режимів Росії, на початку XXI сторіччя в Краснодарі з'явилася маленька філія Донецького відділення «Наукового товариства імені Шевченка», що надалі безпосередньо контактує з Львівським центром НТШ. Очолив НТШ-Кубань професор Краснодарського державного університету культури та мистецтв філолог Віктор Чумаченко. Ученим секретарем став доцент історичного факультету Кубанського державного університету Анатолій Авраменко. Інші члени НТШ-Кубань – провідний бібліограф і історик книги на Кубані Аркадій Слуцький, доктор наук етнолог Валентина Чурсіна, фахівець у галузі народних промислів Кубані Катерина Вакуленко та біолог Святослав Осецький. Не маючи власної поліграфічної бази, НТШ-Кубань публікувало свої праці переважно у збірниках Донецького відділення Наукового товариства імені Шевченка, а також у виданнях Краснодарського університету культури та мистецтв.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s