Далекосхiдна хвиля (Хабаровськ)

Наталья Романенко
Наталья Романенко

Ещё раз немного о культуре

Від редакції: В одному з наших попередніх матеріалів ми вже звертались до теми Днів української культури у Хабаровську (попередній передрук читайте тут http://kobza.com.ua/dalekoshidna-hvylja-habarovsk/4717-dni-ukrainskoj-kul-tury-v-khabarovske.html). Зміни у редакційному колективі та революційні події на Майдані трохи затримали вихід цього матеріалу. Але обійти його увагою не можемо. Тож, у продовження теми, вашій увазі ще один невеличкий опис значної для українців Хабаровська події.

14-16 ноября в рамках "Дней украинской культуры" состоялись "Дни украинского кино". Они проходили в кинотеатре "Совкино", зале "Молодежный". Гостем мероприятия, по приглашению землячества, стал Александр Игнатуша, актер и кинорежиссер (г. Киев, Украина.). Он привез в Хабаровск и показал кинозрителям свои режиссерские работы "Цветение одуванчика" и "Мама, я летчика люблю". Также в программе Дней кино был показан фильм "Тот, кто прошел сквозь огонь", в котором Александр Игнатуша сыграл роль второго плана. Этот фильм известен хабаровчанам по презентации в 2012 году, состоявшейся при поддержке Общественной организации Ассамблеи народов Хабаровского края.

Наталья Романенко
Наталья Романенко

Хроника первых 'культурных' дней

9 ноября 2013 года в Хабаровске концертом украинского хора "Батьківська криниця" открылись "Дни украинской культуры"! Благословил наш праздник Иеромонах Викентий, он родился и вырос на Волыни. В концерте прозвучали редко исполняемые старинные казачьи баллады, календарные песни без сопровождения, шуточные песни, обрядовый фольклор.

10 ноября 2013 года в Хабаровском краевом музее им. Гродекова в рамках "Дней украинской культуры" открылась выставка украинской вышитой рубахи "Свято вишиванки". На выставке представлены экспонаты из коллекции народного костюма украинского землячества "Криниця" Хабаровского края. Автор экспозиции Член союза художников РФ, Член правления украинского землячества Александр Рябчук. Выставка продлится до 17 ноября 2013 года, ежедневно, с 10 до 18 часов открыта для посетителей.

11 ноября 2013 г. в 18.00 в Тигровом зале Дальневосточной Государственной научной библиотеки состоялся вечер "Украина далекая и близкая", в котором приняли участие историки, краеведы, активисты украинского землячества "Криниця" Хабаровского края. Вела программу Ведущий специалист по работе с национально-культурными центрами Дальневосточной Государственной научной библиотеки Маркова Юлия Анатольевна. В продолжении вечера звучали исторические справки, стихи, подлинные жизненные истории украинцев живущих на Дальневосточной земле. В завершении вечера в подарок всем его участникам прозвучала песня В.Ивасюка "Черемшина" в исполнении Вячеслава Кринова, и нанайская песня в исполнении гостей вечера супругов Барановых.

Олександр Лозиков - український та російський письменник, поет і видавець
Олександр Лозиков - український та російський письменник, поет і видавець

Про генерального консула, українські фестивалі та друковане слово

Довідка. Олекса́ндр Олекса́ндрович Ло́зиков (10 березня 1939, Макіївка, Донецька область) - український і російський письменник, поет і видавець, редактор хабаровського літературно-художнього й аналітичного журналу «Екумена». Свої твори пише російською та українською мовами, перекладає на російську та українську мови вірші нанайських письменників, зокрема Гоши Бельди. Друкує на сторінках журналу «Екумена» твори українських письменників Далекого Сходу й України, переважно з Донбасу, зокрема Василя Стуса, Миколи Руденка, Івана Світличного, Володимира Біляїва, Олега Орача, Василя Голобородька, Євгена Летюка, Григорія Кривди, Леоніда Талалая, Петра Бондарчука, Івана Білого, Анатолія Мироненка, Юрія Доценка, Олега Зав'язкіна тощо. Співзасновник літературно-художньо-публіцистичного журналу «Далекосхідна хвиля».

Український фестиваль «Солов'їна пісня» не перший рік збирає співочі таланти у приморському містечку Фокіно. Пісенні ансамблі «Мрія» з Хабаровська, «Берегиня» з Владивостоку, коли б ви чули, як їм підспівувало море! Вивчило таки за довгі роки перебування Українців на його узбережжі українські мелодії!

Нелегко було зрозуміти, коли я заходив у море: чи то серце моє співає, чи солона морська вода. Навіть акули, які в те літо біля самого узбережжя полювали на відпочивальників, позакривали свої зажерливі пащі.

Господиня Марія Зварич гостинно зустрічає гостя - автора цієї статті Олександра Лозикова
Господиня Марія Зварич гостинно зустрічає гостя - автора цієї статті Олександра Лозикова

Музей «Українська хата» та монумент вареникові родини Зваричів

Українці на Далекому Сході з'явились не від учора. Багато чого для процвітання цього колись мало залюдненого краю зроблено їх працьовитими руками, творчою й кипучою енергією мого народу. Ось і моя чергова подорож Примор'ям, а саме, до мальовничого містечка Фокіно, зайвий раз стала підтвердженням очевидного. Нові враження, нові знайомства наповнювали душу гордістю за моїх співвітчизників, котрі й живуть на віддалі від рідної України, а все ж залишаються її повпредами. Своїми подорожніми нотатками хочу поділитись із читачами «КОБЗИ».

Починаючи з вересня 2011 року, у Приморському місті Фокіно, на подвір'ї родини Марії та Ігоря Зваричів, які приїхали на Далекий Схід після Чорнобильської катастрофи, щотижня проводяться зустрічі з учнями місцевих шкіл та шанувальниками української культури. Музей облаштовано зусиллями цієї родини, бо серця Марії та Ігоря залишилися в рідній Україні. Марія відома на Далекому Сході співачка. Отож і йдуть на українське подвір'я люди. А чого б не піти, коли господарка не тільки розповідає та показує взірці українського побуту, не тільки співає пісень, але й пригощає гостей українськими варениками. А сам вареник, мабуть, таки з картоплею, бо білий, стоїть на високому, увінчаному рушниками п'єдесталі. Мені б, звичайно, більше сподобався вареник з вишнями, саме такі в рідній Україні готувала моя мати. З вишнею він стає кольоровим та й «тіло» його бугристе. Але й від білого, як впаде на око, - слинки течуть. Праворуч від монумента варенику, ховаючись у квітах, чудовисько сидить. Придивившись, я здогадався, що се солом'яний дідух, що втік із різдвяного свята, одягся в чоловічий одяг і сидить, наче безпритульний п'яниця, зирить оком на вареника, а сам вичікує хвильку, коли розійдуться по своїм справам гості, а господиня піде до світлиці трохи відпочити. Отоді вже дідух і вчепиться у виделку, що стирчить на постаменті.

Редактор українського журналу в Хабаровську Олександр Лозиков з донецького міста Макіївки
Редактор українського журналу в Хабаровську Олександр Лозиков з донецького міста Макіївки

Про яскраву зустріч в Бібліотеці української літератури із самобутнім далекосхідним прозаїком, поетом, журналістом, видавцем і головним редактором українського журналу

Напередодні Дня незалежності України в московській Бібліотеці української літератури одразу ж услід за відкриттям святкової книжково-ілюстративної виставки "Є така країна - Україна" відбулася перша зустріч у рамках нового циклу "Українські письменники Росії", де презентуватиметься творчість авторів з Москви та інших регіонів РФ, що пишуть українською мовою , а також діючих тут перекладачів, дослідників, видавців і популяризаторів української літератури.

Мабуть, символічно, що початок цій традиції - "бо ж сонце устає - на Сході!" - поклала яскрава зустріч із самобутнім далекосхідним прозаїком, поетом, журналістом, видавцем і головним редактором журналу"Далекосхідна хвиля", що видається в Хабаровську, — Олександром Лозиковим.

Українець на Амурі Олександр Лозиков

Можна поздоровити пана Олександра Лозикова з виходом у світ його нової книжки віршів

Від редакції: На якийсь час зникли на сайті звичні публікації редактора і видавця українського літературного журналу «Далекосхідна хвиля», талановитого українського поета і письменника пана Олександра Лозикова. Ось як він пояснив своє мовчання.

Андрій Бондаренко,

головний редактор сайту «Кобза-Українці Росії».

Новорічні нагороди нашого товариства Зелений клин

Про нагороди, отримані товариством української культури «Зелений клин» на Хабаровському міжнародному ярмарку

Стало традицією у Хабаровську напередодні Нового року та Різдва в легкоатлетичному манежі завершувати річний ярмарковий сезон великою культурною програмою. Саме 24 – 27 грудня 2009 року у Хабаровську проходило закриття Хабаровського міжнародного ярмарку 2009 року програмою "Новорічний подарунок - 2010". У конкурсах програми могли приймати участь компанії і підприємці, репрезентовані професіоналами, та національні громадські організації Хабаровського краю.

Українець на Амурі Олександр Лозиков.Нові прозові і поетичні твори

Певен я, що ні в чому не певен

Справжня правда - суцільна сумнівність,

Сумнівність у суті речей

І сумнівність у слові,

І сумнівність, що правда існує в природі самій.

БабусяЩо сховав ти - те пропало, що віддав ти - те твоє

 

Субота. Чоловік відправився зранку в гараж - і без того «вилизану» машину лагодити до недільної рибалки. Решту родини, яка складалася тепер лише з Яринки та Євгенка, я вирішила підпрягти до генерального прибирання, що було заплановане ще минулого тижня.

Яринка вже майже доросла, щойно закінчила перший клас. Справжня мамина помічниця зросла. Ми з нею і як подруги, і як порадниці. Можемо будь-якими таємницями поділитися, спільну мову знаходимо. Євгенку вже десять, і хоча бешкетницьких замахів ніяк не переросте, та все ж вони з ним трапляються не так часто, як це було колись, на початку навчання. Я навіть сказала б, що то й не бешкетування було, а прикрі халепи, у які Євгенко мав справжній хист потрапляти. Загалом дитиною він був чемною, доброзичливою, слухняною. Та якось воно так складалося, що непереливки траплялися не з його ініціативи, а майже завжди «за компанію», так би мовити, «паровозом». За чергову прогулянку до «Лунапарку» саме під час уроку малювання, куди підбив нерозлучну трійцю однокласників Юрко Решетняк, батько й не взяв Євгена сьогодні у гараж. Доручені йому натомість справи були важливі - вибивання килимів та «знищення» пилюги на антресолях. Завзяття йому вистачало, на драбинці, що допомагала вилізти на антресолі, тримався, наче мавпеня. Узявся до роботи з сумлінням, адже на риболови у неділю кортіло понад усе, а ретельно виконане доручення було єдиним порятунком. Я заходилася мити вікна. Яринка розбирала полицю зі «всякою всячиною». Цей безлад дратував уже давно, та руки не доходили. Чого там тільки за тиждень не назбиралося!

Свято-Успенський собор у місті Гадяч. Дещо з поетичної творчості Валентини Гринцевич (Красношапки)

Землячка Лесі Українки на Амурі

Хабаровська українка Валентина Гринцевич родом з міста Гадяча Полтавської області, з "найукраїнішої" України, як назвала рідний Гадяч велика поетеса Леся Українка. Дівоче прізвище Валентини - Красношапка. Батько її Федір Михайлович Красношапка з села Бодаква сусіднього Лохвицького району Полтавської області (малої батьківщини одного із засновників ОУН Дмитра Андрієвського). У Велику Вітчизняну на фронті познайомився з сибірячкою з Красноярську Марією, але в 1943 році був тяжко поранений, зостався без ноги. Та Марія знайшла свого Федора і стала його дружиною. Валентина, старша дочка в родині Красношапків, народилася в землянці. Ії молодші сестри Ніна та Віра - в недобудованій хаті.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s