В московской Библиотеке украинской литературы, несмотря на ее разгром, все еще теплится жизнь и царит дух творчества

В продолжающемся на протяжении вот уже более десяти лет цикле вечеров творческих знакомств «Поэтические сезоны БУЛ», бессменным ведущим которого является поэт, переводчик, музыкант Альберт Туссейн, последняя встреча , состоявшаяся 13 декабря 2017 года, была по-особому яркой, запоминающейся. Этому содействовали и высококлассный состав исполнителей (среди них такие профессионалы, как артист оркестра Большого театра Максим Золотаренко, известный многим москвичам бандурист Иван Михайличенко, украинский певец и композитор Владимир Литвиненко, певица Ольга Кузнецова), и атмосфера задушевного общения, заряженная неиссякаемой энергией самодеятельного творчества постоянных участников культурно-просветительских программ в БУЛ Геннадия Погожаева, Геннадия Малинки, Любови Авраменко, Владимира Барцевича, Владимира Хилькевича, Ирины Полышевой (творческий псевдоним — Прекрасная!), и тот характерный для многих мероприятий БУЛ дополнительный колорит, который придало многонациональной концертной программе выступление очаровательной Анны Коуколовой из Чехии, великолепно исполнившей партию из украинской оперы «Запорожец за Дунаем» в дуэте с Иваном Михайличенко, и трогательная киргизская песня в исполнении Гульмиры, донёсшей благодарным слушателям также очаровательное звучание прозы своего великого земляка Чингиза Айтматова.

Изначально «Поэтические сезоны» в БУЛ задумывались как литературные встречи, и традицию поэтических чтений в этот вечер постарались достойно продолжить члены Союза писателей России и других творческих объединений, лауреаты литературных премий Альберт Туссейн, Владимир Лесовой, Виталий Крикуненко. В их выступлениях не обошлось без литературных премьер — были представлены произведения из новых книг, переводы на украинский язык стихотворений Анны Ахматовой, а ветеран труда, поэт, прозаик, публицист Геннадий Погожаев своё лирическое стихотворение «До тебе» просто спел — експромтом:

Все до тебе, до тебе, до тебе
Моє серце щодня улітає
І до тебе, до тебе, до тебе
 Воно стежку надії питає.

За межею уявлень, незряче,
Моє серце всі дні пропадає.
Необачному йому, неначе,
Ворожбитка на долю гадає.

Моє серце, немов на долоні,
Почуття закликає до себе.
У якомусь таємнім полоні
Спокушає пошану до тебе.

І не хоче воно зрозуміти
Що повернення часу не буде,
Що даремно надіями жити,
Що воно лише болю здобуде.

Знов до тебе, до тебе, до тебе
Моє серце щодня улітає
І до тебе, до тебе, до тебе
Воно стежку надії питає.
Импровизация вполне удалась. Самодеятельная мелодия Геннадия Ивановича и ёмкий, задушевный его текст были по праву оценены продолжительными аплодисментами растроганной публики. И в подтверждение того, что песне — быть!, присутствующие на вечере композиторы вызвались написать музыку, осуществить необходимую аранжировку.

Не обошлось, разумеется, и без чаепития, так естественно сопровождающего обращение к литературной классике.

Тема нынешних поэтических сезонов в БУЛ — зима вдохновила многих знаменитых украинских и русских поэтов, стихи которых также прозвучали в ходе чтений (а строки из шедевра Ивана Франко стали заголовком нашему репортажу).

Іван ФРАНКО

ДИВУВАЛАСЬ ЗИМА

Дивувалась зима,
чом це тануть сніги,
чом льоди присли
всі на широкій ріці?

Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?

І найдужче над тим
дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний
в неї сили нема.

Леся УКРАЇНКА

***

Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: «Засни, засни…»
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі
спадали з неба — білі, непрозорі —
і клалися в намети… Біло, чисто
попід наметами. Ясне намисто
з кришталю грає і ряхтить усюди…
Я спала. Дихали так вільно груди.
По білих снах рожевії гадки легенькі гаптували мережки,
і мрії ткались золото-блакитні,
спокійні, тихі, не такі, як літні…

Олександр ОЛЕСЬ

***

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні,
Не губіть ви останньої слави:
Гріє здалека землю усмішка весни,
Пробиваються проліски, трави.

Не злякать вам нікого, холодні сніги,
Бо розтопче вас сонце блискуче.
І нечуваний сміх залуна навкруги,
Як тікати ви будете з кручі.

Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ  

***

Лягла зима, і білі солов’ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба як стояли.
 
Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоко,

Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов'ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений, цілував
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.
 
Що я з тобою ще одні сніги
Зимує на щасті, як на листі.
Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам'ять наша - мак в колисці.

Ліна КОСТЕНКО

Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
Їй, певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде...

Дмитро ПАВЛИЧКО

***

Летять по полю білі коні –
 Вітрів січневих табуни.
Стоїть мороз на підвіконні
І на шибках малює сни.

А що, скажіть, коли не сон це –
Розкішні пальми з тих сторін,
Де в тім'я б'є жорстоке сонце,
Де не бував ніколи він?
* * *
Сніг і сонце. Золоті цимбали.
Вічності дихання молоде.
Гей, міщани, все, що ви придбали,
Прахом розлетиться й пропаде.

А поет, що, ніби кущ калини,
Кетяг серця виніс над замет,
Молодості цвітом перелине
У віки майбутні, – лиш поет!
А своеобразным поэтическим венцом поистине тёплого зимнего вечера в БУЛ стало представление новых переводов стихотворений уроженки Украины Анны Горенко, ставшей выдающейся русской поэтессой Анной Ахматовой, на украинский язык. Примечательно, что переводы эти осуществлены земляком Анны Ахматовой и также русским поэтом Альбертом Туссейном, уроженцем Днепропетровска (ныне – г. Днепр).

Виталий Крикуненко,

зав. отделом украинистики и культурно-просветительских программ БУЛ

На світлинах: Бібліотека української літератури, м. Москва. Віталій Крикуненко (ліворуч) і Альберт Туссейн. Виступ бандуриста Івана Михайличенка. Свої вірші читає поет Володимир Лісовий. Поетичний експромт від Геннадія Погожаєва.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s