Історія

Щороку у четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років

Голодомор – акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР та Кубані. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу законодавчо закріплене Законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року. Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й. Сталіна, В. Молотова, Л. Кагановича, П. Постишева, С. Косіора, В. Чубаря, М. Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.

Частина друга: Емський указ і форми антиукраїнських цензурних репресій

Наступного, 2021, року виповнюється 145 років  як російський цар підписав у німецькому місті Емс  таємний  указ про заборону друку й поширення на всій території імперії книжок українською мовою, що мав тяжкі наслідки для української культури зокрема і українства в цілому. У першій частині  статті  Коротка історія цензури українського друкованого слова відомого дослідника історії українського друкованого слова в Україні та на чужині Миколи Тимошика, розповідалося про передумови видання цього указу  з часів Петра І до так званого Валуєвського циркуляру 1863 року  та створення Олександром ІІ спеціального комітету «для розгляду питання про «українофільство», який передував Емському указу. Йдемо далі:

Частина перша: від указу Петра І до циркуляру Петра Валуєва

Наступного, 2021, року виповнюється 145 років  як російський цар Олександр ІІ підписав у німецькому місті Емс таємний  указ про заборону друку й поширення на всій території імперії книжок українською мовою.  Що стояло за появою цього чергового антиукраїнського акту, якими були  його передумови та наслідки для української культури зокрема і українства в цілому – про це йдеться в статті відомого вченого-українознавця, дослідника історії українського друкованого слова в Україні та на чужині Миколи Тимошика: 

Непростий процес утвердження української мови як державної, спроби певних політичних сил загальмувати його, демонстративне ігнорування високими посадовими чиновниками своїх мовних обов’язків і, як наслідок, повне ігнорування рішення Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення першої частини статті 10 Конституції України, за яким «українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування», спроби запровадити  в окремих регіонах держави другу офіційну мову – все це спонукає науковців пильніше вникати й аналізувати уроки нашої давньої й недавньої історії. Бо саме в ній маємо віднайти глибокі й переконливі відповіді на наші відвічні запитання:  хто винен, чому так сталося?

Как на Висле была остановлена мировая революция

«Герои! Вы нанесли атаковавшей нас белой Польше сокрушающий удар. Тем не менее преступное и легкомысленное польское правительство не хочет мира... Сейчас, как и в первый день войны, мы хотим мира. Но именно для этого нам необходимо отучить правительство польских банкротов играть с нами в прятки. Красные войска, вперед! Герои, на Варшаву!» С таким приказом за номером 233, больше похожим на воззвание, обратился к красноармейцам председатель Реввоенсовета Республики (высшего органа военного управления Советской России) Лев Троцкий.

Світ не забуває легендарну українку, снайпера  Другої світової війни

Коли ми сумуємо з приводу забутих імен видатних українців і українок, то забуваємо додати «забутих в Україні». І потім  з подивом дізнаємося, що насправді  вони не забуті, бо їх й досі, через багато років, пам’ятає і шанує  світ. Як, наприклад, легенду Другої світової війни  Людмилу Павличенко.  Не так давно про  неї вкотре згадали у США, цього разу  онлайн-видання «Mental Floss», яке  присвятило українці  окрему статтю під заголовком «Lady Death: Lyudmila Pavlichenko, the Greatest Female Sniper of All Time» («Леді Смерть: Людмила Павличенко, найвеличніша  жінка-снайпер  всіх часів»). Пропонуємо вам переклад цієї статті, який доповнили для повноти інформації невеличкими коментарями:

«Для Людмили Павличенко вбивати нацистів було нескладно. «Єдине , що я відчуваю, - це величезне задоволення, яке відчуває мисливець, який убив хижого звіра», - якось сказала вона про свою роботу.

 

Хабаровськ у 1917-1922 роках був ключовим центром «Нової України» співмірним за площею з європейською Україною

У ті часи тут діяли потужна українська громада, школи, кооперація. Видавались українські газети і, навіть, формувалось частини українського війська. А у 1930-х роках Хабаровськ став центром українізації Далекого Сходу.

Півмільйонний Хабаровськ, який довший час був найбільшим містом російського Далекого Сходу, – місто молоде. Заснував його у 1858 році українець Яків Дяченко (він же заснував ще близько 30 населених пунктів на Далекому Сході).

Створюємо мапу пам’яток української історії і культури на території РФ

«Кобза» продовжуємо знайомити своїх читачів з пам’ятками української історії і культури, що знаходяться  на території Російської Федерації. Минулого разу ми розповідали про унікальну церкву в Воронезькій області («Невозвратные потери»), вирубану у ХІІІ столітті ченцями Києво-Печерської обителі в крейдяній горі. Сьогодні мова піде про резиденцію гетьмана Івана Мазепи(1644-1709), відому як «Палати Мазепи» в Курській області.

 

Установка памятника "Монумент подвигу русских солдат" в Адлерском районе Краснодарского края вызвала возмущение черкесской общественности

Представители черкесских общественных организаций назвали его "объектом монументальной пропаганды", а саму идею установки – провокационной. Информация об установке памятника и его описание появилось на сайте администрации Сочи 30 июня, но позднее исчезло. Об этом рассказало издание "Кавказский узел".

"Архитектурная композиция представляет собой возвышенность, на которой лежит карта Форта Святого Духа, заложенного в 1837 году на мысе Адлер. В 30-х годах 19-го века Форт служил укреплением Черноморской береговой линии и был одним из важнейших стратегических пунктов побережья", – говорилось в описании монумента.

Факт про намір московських зайд повісити Марію Заньковецьку було оприлюднено зовсім недавно – під час презентації у Львові поновленого спектаклю, що став легендою, – «Марія Заньковецька»

Останнім часом між сайтом «Кобза – Українці Росії» та освітньо-пізнавальним часописом «Український дім», що видається Центром гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, склалися приятельські творчі стосунки. Напевно, далася взнаки тематична спорідненість обох видань, але не тільки це: як нам здається – ще й спільні погляди обох редакцій на ті чи інші події, явища, факти, визначних постатей української історії та сьогодення. В новому числі «Українського дому» з’явився передрук інтерв’ю, опублікованого на нашому сайті, докторантки факультету соціальних наук Університету Оттави Клавдії Татар, яке підготував член Національної спілки журналістів України, редактор «Кобзи» Віктор Гіржов. Ми, в свою чергу, знайшли у ніжинському часописі цікавий  матеріал київського професора Миколи Тимошика, який пропонуємо вашій увазі, про книгу директорки Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою НДУ ім. М. Гоголя Надії Онищенко, в якій досліджується особиста доля видатної української акторки, що народилася в Ніжині, Марії Заньковецької та доля її спадщини – будинку, в якому мешкала родина Заньковецьких. 

Редакція «Кобзи»

 

Причины начала Второй мировой войны и ее итоги по-разному трактуются Европой и Россией. Первые говорят: «Никогда больше», другие – «Можем повторить»

8 мая Украина, следуя европейской традиции, отметила День памяти и примирения. Эту памятную дату Верховная рада установила 9 апреля 2015 года в рамках реализации политики декоммунизации. Тогда же было принято решение отмечать 9 мая как День победы над нацизмом во Второй мировой войне вместо установленного с советских времен Дня Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов. Символом 8 мая стал красный мак – во многих западных странах он является данью памяти жертвам всех военных и гражданских вооружённых конфликтов после 1914-го года.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка