Дослідження
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Про заселення запорізькими козаками Кубані та слід Мстислава Чернігівського
Пропоную читачам сайту kobza.com уривки зі своєї майбутньої книги «Кавказький щоденник», видання якої заплановане на травень-червень 2012-ого року в Чернігові. Майбутня книга присвячена мандрівці 2010 року кавказькими регіонами Російської Федерації, від Чорного моря - до Каспійського. Не перший рік я мандрую різними світами, і в багатьох місцях знаходжу українців: у Карелії та в Магадані, у Фінляндії і на Командорських островах, на Кавказі та, навіть, у Лівані. А відтак на сторінках своїх книг розповідаю про їхнє життя на віддалі від рідної України. Вважаю, що саме цим роблю свій особистий скромний внесок у справу єднання українців усього світу.
Під час мандрівки по Кавказу я дієво спілкувався із представниками українства Кубані та Кабардино-Балкарії, цій темі присвятив кілька розділів «Кавказького щоденника». Саме їх і пропоную користувачам сайту kobza.com.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Східна Слобожанщина
Із попередньої глави цієї праці Ви могли довідатись про багатющу пісенну народну культуру української Східної Слобожанщини. Слід згадати і про те, що ця земля надала українській літературі двох визначних поетів І-ої половини 20-го ст. - Євгена Плужника і Костя Буревія. На жаль, на сучасній Східній Слобожанщині шукати митців подібної вдачі - годі. Уся сучасна поезія подана тут хіба що єдиним поетом-аматором Олексієм Шаповаловим, чиї вірші були надруковані 2006-го року в альманасі «Слобожанський зошит», який видала місцева українська громада обласного Вороніжу та райцентру Розсоші, що знаходиться на українській етнічній території.
На жаль, ми не можемо назвати вірші Олексія Шаповалова чудовими саме з літературного боку. Скоріше вони викликають інтерес як яскраві свідки сучасного стану української мови на Східній Слобожанщині. Ці вірші написані за нормами сучасної російської транскрипції (так званої «російської абетки»), і це не дивно, адже останні українські школи були зліквідовані на Східній Слобожанщині ще 80 років тому, на початку тридцятих років минулого століття, і тому намагання знайти тут вишукані форми справжньої української літератури, на цій, сплюндрованій русифікацією землі, було б даремною справою.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Східна Слобожанщина
Як і вся Україна, Східна Слобожанщина є справжньою скарбницею народної творчості, в першу чергу пісенного. Зразки народної творчості записувалися тут і в 19-му та на початку 20-го століть, та і в наші часи, попри всі лихоліття політики руйнування української свідомості на цих землях, народна пісня витримала та подолала усі перешкоди, адже задушити пісню, як і душу народу не так вже і легко. Справжніми перлинами є місцеві пісні, що дійшли до нас з 19-го століття, часто сумні, як сумною була і доля місцевої людності після того, як російська імператриця Катерина Друга знищила козацький устрій на Україні та Слобожанщині, перетворивши вільних козаків на підлеглих істот імперської держави. Пропоную Вашій увазі декілька народних пісень цієї пори, записаних на Східній Слобожанщині.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Східна Слобожанщина
Два з половиною роки тому, шукаючи в Інтернеті матеріали про Східну Слобожанщину, я натрапив на цікавий сайт, на якому мешканці міста Острогозька та його околиць, після десятиліть (якщо не століть), імперської та радянської брехні, намагалися відродити свою історичну пам'ять, та з'ясувати для себе - хто ж вони такі є, нащадки острогозьких козаків, і яке відношення мають до сучасної України та українського народу. Спостерігаючи за цими важкими пошуками історичної правди, доводилося визнати, що шлях до істини небайдужих острогожців був дуже і дуже нелегким.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Східна Слобожанщина
Історичним центром усієї Східної Слобожанщини є місто Острогозьк, засноване українськими козаками 1652-го року. Колись, у 8-10 ст.ст., на цьому місці вже існувало слов'янське поселення давньоукраїнського племені сіверян, але постійні напади ворожих кочовиків змусили наших предків покинути ці землі, і повернулися вони сюди лише у добу Богдана Хмельницького, аби своєю присутністю знову захищати рідну землю від ворожих зазіхань. Свою назву місто отримало від річки Острогощі, яка тут впадає у Тиху Сосну. Але за народними переказами, ім'я своє Острогозьк отримав від маленької дерев'яної фортеці - «острожка», з якого і розпочалася у 17 ст. майбутня столиця найсхіднішого українського козачого полка.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Східна Слобожанщина
Ті землі української Слобожанщини, що знаходяться зараз у складі Російської Федерації, в українській літературі частіш за все називають Східною Слобожанщиною. Це пов'язано в першу чергу із тим, що в українській свідомості та територія, що знаходиться за україно-російським кордоном, міцно ототожнюється саме зі Сходом. Іноді ці землі називаються ще й Північною Слобожанщиною, адже якщо ми подивимося на мапу усієї Слобідської землі, то побачимо, що російська її частина знаходиться якраз на півночі, або північному сході від Слобожанщини української, із центром у Харкові. Але природною, звичною назвою для цієї землі, залишається все-таки ім'я Східної Слобожанщини, яким користуватимемось і ми у наших подальших дослідженнях.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Курське ув'язнення митрополита в 1914 році
Російські газети під час Першої світової війни широко висвітлювали окупацію російськими військами Галичини, а також арешт Глави Української Греко-Католицької Церкви митрополита Андрія Шептицького. На сторінках журналу "Украинская жизнь" опубліковано повідомлення, що за рішенням російського військового командування митрополита Андрія Шептицького зі Львова було перевезено в Нижній Новгород [1]. Утім, після недовгого там перебування митрополит Андрій Шептицький був переведений до Курська [2].
За свідченнями "Руського Слова", влада королівства Галичини, австрійське військове командування, зрозумівши, що доведеться відступати зі Львова, звернулися до Глави Греко-Католицької Церкви, митрополита, графа А. Шептицького з пропозицією виїхати з міста разом з військами, що відступали. Військова адміністрація попереджала, що нехтувати цим застереженням і наражати себе на смертельну небезпеку не варто. Митрополит Андрій відхилив ці пропозиції, відповівши: "Там, де паства, там повинен бути і пастир. Я не покину міста за жодних обставин і залишуся з народом," Зрозумівши безрезультатність подальших переговорів з митрополитом, священики Греко-Католицької Церкви телеграфували військовому міністру Австро-Угорської імперії з проханням примусово перевезти митрополита А. Шептицького до Відня. Однак, на це прохання уряд не зважив. Незабаром російські війська вступили у Львів і російська влада арештувала Главу Греко-Католицької Церкви [3].
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Доповідна записка про необхідність створення державної цільової програми
Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма
Актуальною є проблема відсутності точної інформації про територію розселення українців за межами України, в першу чергу, в Російській Федерації, про сучасний стан їхньої мовної та культурної самоідентифікації, мовної компетенції, збереження національно-культурних традицій, історію проживання за кордоном.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання шляхом розроблення і виконання програми
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Східна Слобожанщина
Східною Слобожанщиною ми називаємо українські етнічні землі, які розташовані зараз у межах Курської, Білгородської та Воронізької областей Російської Федерації. Звичайно ж, Східна Слобожанщина не є, і ніколи не була суцільною українською територією. Поруч з нащадками українців живуть тут і нащадки росіян, які спільно заселяли ці землі, починаючи від 16-17 ст.ст. Але, тем не менш, ми можемо цілком природно визначити умовні кордони цієї української етнічної території. Тоді межа Східної Слобожанщини, розпочавшись на кордоні Брянської і Курської областей, простягнеться східніше Хомутівки, далі річкою Свапою до її впадіння у Сейм, потім Сеймом на схід від Коренева, залишаючи в межах Східної Слобожанщини Суджу, а за її обширом Велике Солдатське, піде на схід від Медвенки, обійме Курськ та Беседине, далі піде на схід паралельно Сейму, залишаючи за своїми межами Мантурове, а потім поруч з Яструбівкою річкою Осколом до межі Курської і Білгородської областей. Далі кордон Східної Слобожанщини прямує межею Білгородської області з Курською та Воронізькою, захоплюючи невеличкий окрайок Вороніжщини південніше Реп'ївки, потім знову кордоном цих двох областей, далі на південь від Солдатського, Доном південніше Лисків, південніше Липівки, на північ від Шестакова, залишаючи у своєму прикордонні Нижній Кисляй, Козлівку та Василівку, до річки Савали, та її руслом до впадіння у Хопер. І нарешті кордоном Воронізької області з Волгоградською та Ростовською областями, до державного кордону з Україною, і далі українським кордоном до межі Курської і Брянської областей.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Проект СВУ (Соборна Велика Україна)
Вітаю Вас, друзі!
Мене звуть Ігор, народився і живу я у Росії, за фахом - історик, пишу в Інтернеті під ніком «Вірний зі Стародубщини», бо предки мої походять саме з цього українського краю, що знаходиться зараз у складі Російської Федерації. Є автором книги «Стародубщина. Нарис українського життя краю», яку можна побачити, наприклад, на київському сайті «Гайдамака».
http://www.haidamaka.org.ua/page_starodubvirnyj.html
Маючи на меті пропаганду та поширення серед українства як-можна більшої кількості вісток про життя та історію українців на наших етнічних землях за межами України, планую розпочати нову працю, у якій бажаю зібрати до купи та оприлюднити численні матеріали з життя наших братів та сестер у сусідніх з Україною державах. Розміщуючи ці матеріали в Інтернеті, на українських сайтах тих земель, що є історично близькими із відокремленими від України діаспоральними землями, 2012-й рік хочу присвятити вивченню історії та сьогодення Східної Слобожанщини, частини Слобідської України, що знаходиться в межах Воронізької, Білгородської та Курської областей Росії. Праця моя буде не лише збіркою авторських статей з відповідної тематики, але і своєрідним дайджестом найбільш впливових робіт інших авторів, які писали колись чи пишуть зараз про українську Східну Слобожанщину.
