Україна дала світові багато талановитих людей, якими ми можемо зараз гордитися. Однією з таких постатей є відомий український скульптор Олександр Архипенко, творчим доробком якого пишається кожен музей чи галерея, якій поталанило володіти його полотном чи скульптурою.
Про творчість Олександра Архипенка пересічні українці знають дуже мало, оскільки за радянських часів, тодішня влада воліла замовчувати про відомих митців, які народилися в Україні та гордо називали себе українцями. Такі, як Архипенко змушені були виїжджати на Захід за пошуком кращого життя та за змогою вільно творити. Його ім’я стало відомо українським мистецтвознавцям в середині п’ятдесятих років минулого століття. На той час, у світі він вже був широко відомим скульптором, і його роботи викликали захоплення. На жаль, навіть і сьогодні дуже мало українців знають, хто такий Архипенко та що він створив.
Олександр Архипенко був громадянином світу: його вважають своїм у всіх країнах, де він жив і творив. Водночас, митець не забував про українське коріння.
Народився скульптор, живописець, графік, основоположник кубізму в скульптурі Олександр Архипенко 30 травня 1887 року в Києві. Він став першим українцем, що брав участь у Венеційському бієнале, яке нині вчергове проходить в Італії і яке не обійшлося без скандалів через участь у ньому представників країни-агресорки – Росії.
У дитинстві багато часу проводив у Київському університеті, де викладав його батько. Навчався в Київському художньому училищі, звідки його виключили в 1905-му за участь у студентських страйках. Продовжив навчання в студії відомого пейзажиста Сергія Світославського, в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, у приватних студіях Москви й Парижа.
З 1908 по1921-й Олександр Архипенко жив у Франції, в 1921-1923-му – в Берліні, потім переїхав до США. Відкрив школу пластики в Нью-Йорку, яку очолював до 1964-го, викладав у Чиказькій школі індустріальних мистецтв й в університеті в Канзас-Сіті.
1922-го на виставці радянського мистецтва в Берліні він представив свої роботи разом із земляками з України. 1933-го на міжнародній виставці «Сторіччя прогресу» в Чикаго його твори експонувалися в українському павільйоні. Того ж року став членом Львівської асоціації незалежних майстрів України. А коли в 1934-му збирали кошти на допомогу його голодуючим землякам, Олександр Архипенко віддав на благодійний аукціон бронзову скульптуру «Минуле». Не забував також українську мову, спілкуючись нею, як випадала нагода. Іноді підписувався: «Олександр Архипенко, українець».
«Відтворення ні до чого не призводить. Єдиний спосіб уподібнитися природі – це винаходити», – вважав Архипенко. Він створив новий різновид рельєфної різьби, так зване скульптомалярство, відкрив й обґрунтував принципи рухомого малярства. Його творчість вплинула на розвиток модерністського мистецтва у Європі й США.
Ідею створення “механічної картинки”, на якій малюнок би оживав і рухався, Олександр Архипенко плекав від 1922 року. В результаті численних експериментів йому вдалося втілити свій задум. 22 липня 1925 року митець подав заявку на видачу патенту на винахід “метод оформлення змінних зображень”, який отримав 1927-го. Другий патент Архипенко отримав на апарат для демонстрації новітнього виду образотворчого мистецтва, відомий як “архипентура”. «Це машина, що рухає замальований предмет аналогічно до уповільненої зйомки в кіно... Це нова форма мистецтва, що використовує час і простір», – зазначав він, представляючи винахід. Пристрій складався з великого ящика з умонтованою рухомою рамою, до якої кріпилася понад сотня вузьких смуг з металу й оргскла з нанесеними на них фрагментами живопису. За допомогою електродвигуна смуги рухалися й робили рухомим зображення.
Отримавши патент, Олександр Архипенко 1928 року оприлюднив свій винахід на виставці в Нью-Йорку. Демонстрація «архипентури» спричинила фурор. Сьогодні модернізований винахід Архипенка використовують у всьому світі для рекламних щитів зі змінним зображенням.
Роботи Архипенка визначаються динамізмом, лаконічністю композиції й форми; він запровадив у скульптуру поліхромію, увігнутість і отвір, як виражальні елементи скульптури, синтетичні об'ємні рухомі конструкції. Одним із перших Архипенко використовував експресивні можливості «нульової», наскрізної форми — такою є пустота між піднятою рукою в скульптурі «Жінка, що вкладає волосся», 1905 року.
Помер Олександр Архипенко 1964 року в Нью-Йорку, у своїй майстерні. За заповітом понад 100 робіт було передано до музею в Саарбрюккені (Німеччина). Українці змогли побачити їх на виставці у Києві лише 2004-го.
Творчість Архипенка мала великий вплив на розвиток модерністського мистецтва, зокрема архітектури й дизайну в країнах Європи та Америки. Його твори перевернули світові уявлення початку XX століття про скульптуру.
Підготував Віктор Гіржов, за матеріалами з відкритих джерел
-
Скульптура «Жінка, що вкладає волосся», 1905 р.
Скульптура «Жінка, що вкладає волосся», 1905 р.
-
Робота О. Архипенка «Гондольєр».
Робота О. Архипенка «Гондольєр».
https://kobza.com.ua/kultura/7627-u-travni-narodivsya-oleksandr-arkhipenko-odin-iz-osnovopolozhnikiv-kubizmu-v-skul-pturi.html#sigProId79e2a28247
На світлинах:
- Скульптор-кубіст Олександр Пархоменко.
- Скульптура «Жінка, що вкладає волосся», 1905 р.
- Робота О. Архипенка «Гондольєр».
