Дослідження
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Боротьба стародубців за свободу
Зростання незадоволення стародубців московською владою. Участь у повстаннях Хлопка та Болотникова. Допомога Самозванцям. Лжедмитрій ІІ на Стародубщині. Підтримка його народом. Українські козаки визволяють Стародубщину. Возз’єднання українських земель. Народна радість.
На початку 17 ст. життя стародубців під московським пануванням стало вкрай нестерпним. Економічна криза, що продовжувалася майже сто років, завершилася нечуваним для Стародубщини голодом 1601-1603 рр. Народ не хотів жити й далі у таких злиднях, тому у тій боротьбі, що розпочалася в цей час у Московському царстві, стародубське суспільство рішуче виступає супротивником державної влади та бореться за свою свободу і за об’єднання Сіверської землі з Україною.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Про долю сіврюків та козацьке місто Сівськ- Сіверськ
Неспроможність московського уряду самому захищати Стародубщину. Сіврюки та козаки. Масове поширення козацтва на Стародубщині. «Засічна межа». Козаки у Сівську. Почуття єдності поміж українськими козаками по обидві боки державного кордону.
Порядку на Стародубщині, за московським пануванням не було. Місцевому населенню доводилося самому займатися справою наведення порядку, а російському уряду це було на руку, адже він тепер від цієї проблеми був осторонь, та міг займатися зовсім іншими справами, яких у нього й без Стародубщини було забагато. Кинутий напризволяще, стародубський народ починає створювати власні захисні структури, які б змогли захистити його у випадку небезпеки. Спочатку такі народні збройні загони отримали ім’я «сіврюків», а з середини 16-го століття, як і скрізь по Україні, стали вони зватися «козаками», й тим самим також підкреслювався нерозривний зв'язок, який існував та ніколи не переривався поміж Стародубщиною та матір’ю – Україною.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Занепад економічного життя на Стародубщині під московським пануванням
Про складнощі, що виникають при створенні Таблиць князів Стародубщини. Праця Леонтія Войтовича. Князі стародубські. Удільні князі трубчевські. Демократичність Литовської держави.
Треба визнати, що не тільки про роки володарювання останніх стародубських князів нам відомо так замало. Як слушно зауважив відомий український дослідник Леонтій Войтович у своєму дослідженні «Князівські династії Східної Європи»: «Джерела з історії Чернігівської землі XIII-XIV ст. практично відсутні. Жодна інша територія не мала таких втрат. Тому для дослідження генеалогії … і виявлення персонального складу династії використано всі знахідки, перш за все пом'яники. Коли не було можливості встановити в якому князівстві правив той чи інший князь, за основу брався порядок успадкування. Ми свідомі того, що багато питань залишаються дискусійними». Ця ґрунтовна праця Л. Войтовича вельми допомогла мені при складанні генеалогічних таблиць князів, що правили на Стародубщині у 12-16 ст.ст. Перша частина цієї таблиці була видрукувана у 3-й частині моєї праці. Зараз же пропоную вашій увазі список тих князів, які князювали на Стародубщині в роки Литовської та Московської Держав. Список князів корачівських не друкую свідомо, адже історичні свідоцтва про них є настільки переплутаними, що уявити, де - у Корачеві чи у якому-небудь іншому місті князівства, володарював той чи інший князь, зовсім не має можливості.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Литовсько-московські війни першої половини XVI ст.
Обурення українців з приводу захоплення росіянами Стародубщини. Епоха московських війн. Участь українців у цих війнах. Стародубська війна 1534-1537 рр. Андрій Немирович. Тимчасове визволення Стародубщини.
Підступне захоплення московськими військами Стародубщини викликало украй негативну реакцію всього тогочасного українського суспільства, адже від України відривалася одна з найрозвинутіших на той період частин – Сіверщина. Автор «Руської кроніки», українського літопису 16 ст., що дійшов до нас частково в складі іншої української хроніки - Літопису Яна Бінвільського, висловив у своїй праці загальнонаціональну думку щодо цієї події – Стародубщину московські війська «през зраду взяли». Тому відразу після анексії Стародубщини українське суспільство вимагає від литовського уряду негайного початку бойових дій та визволення Сіверщини. Розпочинається період литовсько-московських війн. Вже в першу половину 16 ст. відбувається чотири таких війни, безпосередню участь у яких беруть і українські загони, а в другій половині століття, під час Лівонської війни поміж польсько-литовською державою та Москвою, у боротьбу за визволення Стародубщини активно підключаються реєстрові та запорізькі козаки, які стають головною силою війська Речі Посполитої на українських землях. Важкою та наполегливою була ця боротьба, яка закінчилася тільки на початку 17 ст., коли вже увесь стародубський народ піднявся на бій за свою свободу та здобув нарешті перемогу. Наслідком перебування Стародубщини у складі Московської держави було цілковите зруйнування економіки краю, яка змогла відродитися тільки наполегливою працею стародубських українців у роки перебування у складі Речі Посполитої та української Гетьманської Держави.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Московська експансія на Стародубщину у другій половині 15 століття
Похід московських військ на Стародубщину. Руйнація Стародуба. Дмитро Ольгердович. Московська служба. Князь Олександр Патрикійович. Вигадки російських істориків.
Входження Стародубщини до складу Великого князівства Литовського вельми не сподобалося колишнім її зверхникам – татарам. Золотоординські хани наказують своїм васалам – московським князям нападати на порубіжні литовські землі з метою повернення їх під владу Золотої Орди. Деякі порубіжні литовські князі використовували цю ситуацію для того, аби під личиною друзів московського князя вирішувати власні проблеми та розширяти територію своїх князівств. Так у 1379-му році воєводи московського князя Дмитрія (майбутнього «Донського») напали зненацька на місто Трубчевськ. Трубчевський князь Дмитро Ольгердович не мав часу, аби зібрати військо та чинити опір, тому вирішив відкрити ворота перед московським військом, сподіваючись, що князь московський не робитиме насильства над сином Ольгерда. Узявши Трубчевськ та полонивши Дмитра, пішли московські воєводи на Стародуб. Та стародубці вирішили боротися до кінця із московськими загарбниками. Місто, що тільки-но відбудовувалося після років запустіння, не змогло довго оборонятися проти москвинів, було узяте московським військом, ущент пограбоване та запалене разом із посадами. Але похід війська Дмитрія Московського на Стародубщину був подібним більше за всього до татарського набігу. Пограбувавши стародубські поселення, та довідавшись про те, що у Литві збирається військо для захисту краю, московські воїни втікають із награбованим до рідної Московщини. Разом з ними до Москви потрапляє і полонений трубчевський князь.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Відбудова краю
Приєднання Стародубщини до Литви. Відродження міст. Побудова нових фортець. Мглин та Почеп. Стародубські князі. Битви під Грюнвальдом та на Ворсклі.
1356-го року великий князь литовський Ольгерд пішов походом на Смоленськ та Брянськ. Міста ці були узяті їм та визнали над собою владу Великого Князівства Литовського, а вслід за тим уся Сіверська земля, зі Стародубом, Трубчевськом, Новгородом-Сіверським та Черніговом добровільно увійшла до складу Литовської держави.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Міжнародна наукова інтернет-конференція
Шановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у Міжнародній науковій інтернет-конференції «Українська етнічність у соціокультурному просторі Росії». Її організатори - Інститут етнології та антропології РАН, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАНУ, Науковий центр україністики Уфимської філії Московського державного гуманітарного університету ім. М.О. Шолохова, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Про Корачівське князівство
Чи були монголи на Стародубщині? Народні легенди. Етнічні зміни на теренах Київської Русі. Ще раз про стародубський діалект.
Як ми про це вже писали вище – прямих свідоцтв того, що монголо-татарські орди Батия побували на Стародубщині – у нас немає. Археологічні дослідження не виявили слідів значних пожеж на городищах стародубських міст 13 ст., таких, як було, наприклад, зимою 1078/1079 років, коли на Стародуб ходили загони половецьких ханів. Усі відомі нам стародубські міста продовжували існувати і після Батиєвого походу, навіть під своїми старими назвами. Тільки замість старого Зартия виник сучасний Мглин на розстані 1 км від колишнього, але, як ми знаємо, пересування стародавніх міст з одного місця на інше відбувалося і в київські часи.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Про князів стародубських та трубчевських і культуру Стародубської землі 9-13 століть
Список стародубських князів 12-13 ст.ст.
Джерела з історії Стародубського князівства. Любецький пом’яник. Князівські та хрестильні імена. Список князів.
Як вже було згадано, список стародубських князів часів Київської Русі не може вважатися повним, адже, по-перше, Стародубське князівство ніколи в цей час не грало значної ролі у чернігівській та загальноукраїнській політиці, а по-друге, наслідком монголо-татарської навали стала руйнація колишнього суспільного ладу у краї та повне знищення тих документів, які б могли висвітлити для нас історію Стародубщини цього періоду. Джерелами для вивчення історії Стародубського краю епохи Київської Русі є для нас згадки у літописах та так звані пом’яники, до яких заносилися імена померлих князів для церковних молитов за їх упокій. З усіх відомих нам пом’яників найбільше свідоцтв про стародубських князів міститься у так званому Любецькому пом’янику. Нижче подаються імена відомих нам стародубських князів 12-13 ст.ст. з датами їх володарювання у Стародубському та Ропському князівствах. У дужках подаються їх хрестильні імена – як відомо давньоруські князі крім загальновідомого (князівського) імені мали ще імена хрестильні (церковні), так, наприклад Хреститель Русі князь Володимир Великий мав хрестильне ім’я Василь, а його бабця – княгиня Ольга була похрещена як Олена.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
На межі Чернігівської та Новгород-Сіверської Землі. Перші стародубські князі. Стародубське князівство як щабель на шляху Ольговичів до Чернігова та Києва. Святослав Всеволодович, оспіваний у «Повісті про Ігорів похід». Стародубське князівство в останні роки існування Київської Русі. Після монголо-татарської навали.
Після Любецького з’їзду князів Руська земля остаточно поділилася на окремі незалежні князівства. Одним з наймогутніших князівств була Чернігівська Земля. До складу цього князівства входили не лише північноукраїнські, але й деякі сучасні російські та білоруські землі. Від Дніпра на заході до середньої течії Оки на сході простягалися землі, якими володіли чернігівські князі. Але дуже скоро й серед представників династії Ольговичів розпочалися суперечки, через те, що нащадки Олега не могли визначити, хто з них є найголовнішим, і хто у якім місті повинен князювати. Таким чином і Чернігівська Земля розпалася на окремі уділи, з яких найпотужнішим було Новгород-Сіверське князівство, князі якого провадили незалежну від Чернігова політику. А Стародубщина була як раз суміжною зоною, в якій зустрічалися інтереси Чернігівського та Новгород-Сіверського князівств. При чому крайні західні (Стародуб) та крайні східні (Корачів) райони краю тяжили більше до Чернігова, а от середня частина Стародубщини з містом Трубчевськом знаходилася під Новгород-Сіверським впливом.
