Дослідження
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Донщина
Історичним та економічним центром Східного Донбасу є місто Шахти. До 1921-го року місто називалось Олександрівськ-Грушівський. Свою сучасну назву Шахти отримали в той недовгий період, який знаходились у складі Української РСР (1920-1924 рр.)
1938-го року в Шахтах народився Віталій Ажогін, український кібернетик, доктор технічних наук (1979), професор (1981). Помер 1987-го року в Одесі.
Місто Шахти має значні спортивні традиції. Так, воно занесене до Книги рекордів Гіннеса за кількістю олімпійських чемпіонів на душу населення. Серед відомих спортсменів, уродженців Шахт, які виступали останнім часом за збірну Росії, можна назвати Оксану Костенко, велосипедистку, майстра спорту міжнародного класу, чемпіонку Європи 2004-го року, і Марину Логвиненко, яка є єдиною в історії російського спорту володаркою 5 олімпійських медалей у кульовій стрільбі з пістолета (два золота у Барселоні 1992-го року, срібло і бронза в Атланті 1996-го, і бронза в Сеулі 1988-го).
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Донщина
В Україні, і в цілому світі, Донбасом частіше за все називають дві найсхідніші області української держави - Донецьку та Луганську. Але насправді Донеччина і Луганщина це, так би мовити, центр Донбасу. Є ще, крім того, Західний Донбас, до якого належать декілька районів Дніпропетровської області та окраєць Харківщини. А в складі Російської Федерації знаходиться Східний Донбас, який деякий період своєї історії знаходився у складі Української РСР.
Зараз Східний Донбас належить до Ростовської області Росії. Найбільшими містами цього краю є Шахти, Новошахтинськ, Кам'янськ-Шахтинський, Гукове і Донецьк (тезко українського Донецька, у якому мешкає 50 тисяч осіб). Як бачимо, навіть самі назви міст російського Донбасу вказують на те, що тут також, як і на Донбасі українському, займаються переважно видобуванням вугілля. Цілком, увесь Донбас (і українська і російська його частини), розподіляється на 30 вугленосних районів. З них 11 районів відносяться до російського Східного Донбасу. Нижче надається мапа Донецького вугільного басейну, на якій ці райони вказані відповідними цифрами.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Донщина
Так само як і Таганріг, інші два відомі міста Донщини - Ростів та Озів, стали батьківщиною для цілої низки діячів української культури та спорту. Отже:
У Ростові народилися:
14 вересня (27 за новим стилем) 1905-го року - Валеріан Довженко, український музикознавець і композитор. Доктор мистецтвознавства (1969). Професор (1973). 1931-го року закінчив Харківський музично-драматичний інститут по класу фортепіано у П. К. Луценка, 1936-го року - Київську консерваторію, з історії музики (керівник Лев Ревуцький). У
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Донщина
У 20-му ст. Донська земля надала Україні двох видатних науковців-гуманітаріїв, мовознавця Олександра Пономарева, що народився у Таганрозі, і літературознавця Мікулаша Неврлого, який народився у Ростові.
Народився Мікулаш (або Микола, як він себе називав, спілкуючись українською), в чесько-українській родині. Його батько Ярослав був залізничником у Чернівцях, на українській Буковині, за часів Австро-Угорщини. З молодих літ на чеха Ярослава великий вплив мав український письменник Іван Франко, завдяки якому він вивчив літературну українську мову і сильно закохався в усе українське. Мати Мікулаша - галичанка Євгенія Целевич була педагогом. Лихоліття Першої Світової війни і окупація росіянами Західної України закинули родину Неврлих у далекий Ростів, де 15 листопада 1916-го року в них і народився малий Микола.
Перехід у Росії влади до більшовиків та створення непроходимої залізної завіси на кордоні з Європою, не дали змоги родині Неврлих повернутися на батьківщину. Але Ярослав Неврлий з завзятістю узявся за розбудову українського культурного життя в радянській Україні. Тоді, на початку 20-х років 20-го століття, багато кому здавалося, що в УРСР можна побудувати справжню незалежну українську державу. Родина Неврлих перебирається на Україну, де живе у Томаківці, Краснограді, Зінькові, Полтаві та Куп'янську, аж поки не зупиняється у Харкові, тодішній українській столиці. Ярослав Неврлий, знавець шістьох іноземних мов, а також літературної української, влаштовується до праці в Народний комісаріат освіти України, та стає секретарем-перекладачем в наркома Миколи Скрипника.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Донщина
Не кожний зараз знає, що головне місто Донського краю, Ростов-на-Дону, назване так на честь видатного церковного діяча, українця за походженням, святого Димитрія Ростовського.
Народився Димитрій Ростовський (в миру Данило Туптало) у грудні 1651-го року, в розпал Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, в містечку Макарові на Київщині. Батько Данила, Сава Туптало, був козацьким сотником Макарівської сотні Київського полку, брав активну участь у війні, але після того, як за російсько-польською угодою на Правобережжя Дніпра повернулася польська шляхта, змушений був разом з родиною переселитися до Києва. Тут, на старості літ, він прийняв чернечий постриг, церковному життю присвятили себе і всі його діти - три доньки й син Данило.
Навчався Данило Туптало у Києво-Могилянському колегіумі, а чернече життя розпочав у Київському Кирилівському монастирі. Рано виявив себе проповідницький талант майбутнього святого. Протягом 25 років спочатку простий чернець, а потім ігумен та архімандрит Димитрій проповідував у найбільших монастирях України - Густинському, Чернігівському, Батуринському, у Києво-Печерській Лаврі. Димитрій був кафедральним проповідником у Лазаря Барановича, який у часи Руїни очолював Українську Православну Церкву під омофором Константинопольського патріарха, до порад Димитрія прислухався і гетьман України Іван Самойлович. Високо цінував Димитрія Іван Мазепа.
Прославився Димитрій по всій Україні і як проповідник, і як церковний письменник. Занепокоїло це Москву, яка побоювалася, що свій талант може він використати у протидії імперській владі. За наказом Петра Першого 1701-го року призначено Димитрія митрополитом аж у Сибір, у далекий Тобольськ, але приїхавши до Москви, Димитрій сказався хворим, і їхати до Сибіру відмовився. Тоді за допомогою Димитрія була побудована каплиця на могилі гетьмана Петра Дорошенка, який помер 1698-го року на засланні у підмосковному селі Ярополці, та започаткована традиція панахид на могилі гетьмана.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Донщина
Хоча, на відміну від Таганрогу, Ростов-на-Дону не знаходився на суцільній українській етнічній території, історія цього міста також була міцно пов'язана з Україною.
Початок міста відноситься до середини 18-го століття, коли Російська імперія нарешті відвоювала від турків гирло Дону та прагнула встановити контроль не лише над ворожим Кримським ханством, але і над союзним до Росії дінським і запорізьким козацтвом. Аби перекрити донцям вихід з Дону в Озівське море та мати під контролем як економічні так і політичні стосунки козаків з Кримом та Стамбулом, російська влада засновує нижче козацької столиці Черкаська, там де у Дін впадає річка Темерник, Темерницьку митницю, поруч з якою будується воєнна фортеця Святого Димитрія Ростовського та виникає Купецька слобода і поселення Багатий Колодязь, серед мешканців якого було і немало українців.
Російська імператриця запрошує до країни німецьких та французьких інженерів, за допомогою яких в гирлі Темерника будується сучасна на той час фортеця, у плані зірки о 9-ти вершинах, що отримує ім'я видатного українця Данила Туптала, відомого в Росії як святитель Димитрій (митрополит старовинного міста Ростова Великого, на шляху з Москви до Ярославля). Незабаром і все велике поселення перейменовується на честь фортеці на місто Ростов, а потім Ростов-на-Дону, або відрізняти його від Ростова Великого. Після завоювання Криму, влада переселяє на Дін тутешніх вірмен, у кількості 12 тисяч осіб, які засновують поруч з Ростовом своє поселення Нор-Нахічевань (Нова Нахічевань) і п'ять селищ.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Донщина
І у сучасному Таганрозі вистачає талановитих людей, які є відомими усій Росії. На жаль, українського здебільшого у них - то лише їхнє прізвище.
Нагадаю тут імена найбільш відомих нащадків українців, що народилися у Таганрозі впродовж останніх кількох століть.
20 січня 1861-го року у Таганрозі народився Олександр Вишневський (справжнє прізвище Вишневецький) - російський актор, один з творців Московського Художнього театру. Однофамільник українського гетьмана, засновника запорізького та донського козацтва, в дитинстві товаришував з Антоном Чеховим, з яким навчався в одній гімназії. Вперше на сцену вийшов у виставах Таганрізького музично-драматичного товариства. Виступав у театрах Харкова, Катеринослава, Одеси. Став першим у СРСР актором - героєм Праці (в 1933-му році). Помер 27 лютого 1943-го року.
22 листопада 1911-го року у Таганрозі народилася Надія Білоненко (у заміжжі Славинська) - радянська тенісистка, чотирьохкратна чемпіонка СРСР, заслужений майстер спорту. Закінчила Таганрізьке авіаційне училище. Двічі чемпіонка Північного Кавказу, Озівської та Чорноморської областей. На честь Надії Білоненко впродовж 80-х років минулого століття у Таганрозі відбувався Тенісний меморіал її імені.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Інтерв'ю з дослідником української далекосхідної діаспори В'ячеславом Чорномазом
Цього року виконується 130 років від початку масового переселення українців на Далекий Схід. Цей регіон отримав навіть українську назву - Зелений Клин. Утім, якщо на початку ХХ століття українці складали тут основну етнічну групу, то впродовж останніх 20 років їхня кількість зменшилася вчетверо. Про минуле, сьогодення і перспективи української далекосхідної діаспори Радіо Свобода розповів дослідник української далекосхідної діаспори та її представник, укладач енциклопедичного довідника «Зелений клин. Український Далекий Схід» В'ячеслав Чорномаз.
- Коли почалося українське заселення Далекого Сходу? Читав, що перша українська назва Далекого Сходу була Закитайщина, а потім вже з'явилася Зелений Клин.
- 2013 рік є ювілейним у цьому плані. Якраз в цьому році відзначається 130 років з початку масового переселення українців на Зелений Клин. У березні 1883 року перші два пароплави вирушили з Одеси до Владивостока, на яких знаходилось півтори тисячі переселенців - селян із Чернігівської губернії - які й почали якраз масово заселяти Далекий Схід. І через півтора місяці подорожі, майже навколо півсвіту через Індійський океан і Тихий, вони прибули в квітні місяці 1883 року до Владивостока. І вони заснували перші сім сіл українських на Півдні Приморщини.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Донщина
Український мовознавець, перекладач, публіцист, громадський діяч. Доктор філологічних наук (1991), професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік АН ВШ України (1998), заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка; відповідальний редактор газети «Київський університет»; головний редактор «Записок Наукового історико-філологічного товариства Андрія Білецького». Автор понад 250 наукових, науково-популярних і науково-публіцистичних праць з історії, стилістики та культури української мови, її відродження та утвердження як державної, укладач і редактор навчальних посібників та словників різних типів - Олександр Пономарів народився 17 жовтня 1935-го року в місті Таганрозі, на українській етнічній території, що знаходиться у складі Російської Федерації.
Батько Олександра Пономарева потрапив у полон під час Другої Світової війни, загинув у німецькому концтаборі. Сам Олександр закінчив філологічний факультет Київського університету в 1961-му році. Навчаючись на російському відділенні, самотужки опанував літературну українську мову, причому так досконало, що відчуває, як рідко хто, її найтонші нюанси.
- Деталі
- Розділ: Дослідження
Донщина
Хоча сучасна Росія і вважає Таганріг 100% російським містом, тут і дотепер можна знайти сліди української культури минулого.
Найбільш вшанованим земляком для сучасних таганрожців є, певна річ, Антон Чехов - великий письменник, класик російської літератури. В місті відзначаються всі місця, пов'язані з життям Антона Павловича та його родини, а таких місць в Таганрозі не так вже і мало, бо родина Чехових була не дуже багатою, і вимушена була шукати кращої долі, переїжджаючи з хати на хату. Тепер деякі з цих чеховських осель перетворені на державні музеї творчості письменника. Для нас, українців, ці музеї цінні тим, що в них можна побачити, як жили українські міщани Таганрога у другій половині 19-го століття, адже побут чеховської сім'ї нічим не відрізнявся від звичайного побуту української міської родини приозівського краю цієї доби, про що неодноразово згадував і сам Антон Чехов.
