Регіональні видання
- Деталі
- Розділ: Вісник (Краснодар)
Кубань в останні роки – модна тема в українській пресі. Попит, як водиться, породжує пропозицію. То тут то там час від часу з'являються великі статті, що вражають читачів абсолютною некомпетентністю авторів і легковажністю тих редакторів, хто щедро віддає їм газетні смуги.
Типовий приклад нісенітниці – стаття Вахтанга Кіпіані «Над Кубанню небо синє», якою своїх читачів порадувала київська газета «Український форум» (30 березня 2004 р., с. 12) – друкований орган для українців зарубіжжя.
З неї кубанські українці довідалися про себе багато нового. Особливо цікаві історичні екскурси Кіпіані. «З дозволу Катерини ІІ козаки-чорноморці поселилися спершу в долині річці Єї на Тамані, – стверджує він. – Ті, хто мав сили і гроші, пішов далі, у степ, засновуючи хутори і будуючи рибні заводи”. Чи тримав хоч раз наш самодіяльний історик у руках географічну карту, якщо ріку Єю, що протікає в протилежній стороні краю, він помістив на Тамань? Особливо розчулюють рибні заводи на степових хуторах Кубані, де річки з їхніми піскарями на початку літа пересихають аж до самої осені. Рибні ж заводи козаки, як відомо, будували в гирлах великих рік, де червону рибу можна було вигрібати майже руками. Розповідаючи про високий відсоток українців на Кубані, автор згадує, що в «губернському Катеринодарі» українці складали трохи більше половини населення. Про відсотки сперечатися не станемо, а от губернський статус Катеринодара візьмемо під сумнів, тому що він ніколи не був центром якоїсь губернії. Спочатку він був адміністративним центром Чорноморського козачого війська, а потім – Кубанського козачого війська і Кубанської області з отаманом на чолі. Чи для “історика Кіпіані” військова територія і губернія це – одне і теж?
- Деталі
- Розділ: Вісті (Єкатеринбург)
Українська національно-культурна автономія столиці Уралу отримала юридичні документи
Два літніх місяці - липень і серпень - для української громади традиційно є канікулярними, але життя організації не припиняється. Адже активісти народ невтомний. Важливі структурні зміни в громаді надали новий імпульс в її роботі. Ще з 1997 року активісти намагалися організувати в місті Єкатеринбург українську національно-культурну автономію (УНКА).
Два літніх місяці – липень і серпень – для української громади традиційно є канікулярними, але життя організації не припиняється. Адже активісти народ невтомний.
- Деталі
- Розділ: Українська мрія (Новосибірськ)
Відомо, що 2003 рік - рік Росії в Україні. Цього ж року порівняно молоде російське місто Новосибірськ святкує своє 110-річчя. Українська діаспора і у цьому куточку Земної кулі знайшла необроблену землю людської душі і на протязі багатьох років впроваджувала та впроваджує високі культурні традиції свого народу.
Нехай громадяни України визначають свою долю без підказок з Москви чи з Вашингтону. Відкритий лист д
- Деталі
- Розділ: Східна Слобожанщина (Вороніж)
- Деталі
- Розділ: Батьківщина (Петропавловск-Камчатський)
5 липня 2004 року в обласній бібліотеці ім. Крашеніннікова пройшов вечір, присвячений пам'яті людині, чиє ім'я, як рана на серці запеклось. Це ім'я - Валерій СЕРГЄЄВ!
Самарский стандарт российского интеллигента. Известному далеко за пределами нашего города литератору
- Деталі
- Розділ: Рус (Самара)
Пару лет назад Самару посетил Чрезвычайный и Полномочный посол США в России Джеймс Коллинз. Совершая прогулку по городу, посол попросил показать ему ближайший книжный магазин. В "Пиквике", куда привели высокого американского гостя, он внимательно осмотрел все выставленные на полках издания.
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Еженедельная городская газета. Выходит в городе Нижнекамск республики Татарстан (Россия) с февраля 1994 года. Издатель - Адис Кареевич Сулейманов. Главный редактор – Вадим Геннадьевич Ряховский.
- Деталі
- Розділ: Українське слово (Мурманськ)
Україна дійсно таки має одягти незаплямовану і витончену сорочку
Мусить так статись! Бо ще співають колядки, шанують народну пісню, живе Український Дух там, де живуть українці.
- Деталі
- Розділ: Батьківщина (Петропавловск-Камчатський)
Глибоко зворушена пишу цю статтю про свого земляка i сусiда Данила Івановича Кулиняка – українського поета та прозаїка, Члена Національної Спілки письменників і Національної Спілки журналістів України.
- Деталі
- Розділ: Східна Слобожанщина (Вороніж)
Традиція бенефісів якось пiдзабулась за останні роки у воронезьких театрах, тим утішніше було одержати запрошення в театр ляльок на бенефіс заслуженої артистки України Тетяни Сезоненко. Цю акторку я давно знаю і люблю. Колись, ще в пору існування театральних гастролей (невже таке було?), вона приїхала до Воронежа із Запорізьким театром юного глядача, побачила спектаклі Валерія Вольховського і вирішила, що повинна працювати тільки з ним. Дивно, утім, не це (до Вольховського просилися багато хто, так одиниці залишилися), а те, що, не обмінявши відразу свою запорізьку квартиру на Воронеж, вона протягом декількох років змушена була жити з донькою прямо в театрі. Ця епопея тоді обійшла усю воронезьку пресу. Інша б здалася, виїхав назад, але вона хотіла працювати тільки тут. Така відданість дорого коштує! Але ж робота з Вольховським не була медом, бували і роки простою, і незлагоди. Але Тетяна Сезоненко завжди була переконана, що Валерій Аркадійович – головна людина в її творчій долі. Широкий творчий діапазон, розмаїтість ролей, техніка ляльководiння різних систем (планшетні, маріонетки, тростьовi) – це все Тетяна Сезоненко в спектаклях Вольховського. Серед її ролей була навіть Смерть у постановці «Соловей і Імператор». Вона однаково впевнено почуває себе й у «живому плані», і з лялькою будь-якої системи, що віртуозно продемонстровано, наприклад, у «Легенді про добре серце»: переходи-перевтілення тут миттєві.
