5 липня 2004 року в обласній бібліотеці ім. Крашеніннікова пройшов вечір, присвячений пам'яті людині, чиє ім'я, як рана на серці запеклось. Це ім'я - Валерій СЕРГЄЄВ!
5 липня 2004 року в обласній бібліотеці ім. Крашеніннікова пройшов вечір, присвячений пам’яті людині, чиє ім'я, як рана на серці запеклось. Це ім'я - Валерій СЕРГЄЄВ!
Вечір розпочався з пісні «Яворина»:
…На могилі моїй посадіть молоду яворину
І не плачте за мною - за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Та на тому і є та найвища провина моя.
А далі хвилина мовчання…
Третього листопада вже два роки як відійшов у вічність Валерій Сергєєв – поет і бард, патріот України.
Та Він з нами! А пісня "Дано-водице" стала гімном Клубу української культури при обласній бібліотеці ім. Крашеніннікова.
Співали всі з болем і гордістю.
Дано-водице
Сл.і муз. В.Сергєєва
На Далекім Сході чорна хмара ходить.
З-під тієї хмари чорний дощ виходить;
Чорнії краплини - чутки з України.
Ти скажи, мій брате, чи їм віри дати?
Дано-водице, умий мої лиця
Від гріху, від бруду, від людського осуду.
Брате мій земляче, й ви, землячки-сестри,
Будемо збиратись і розмови вести,
І розмови вести, і пісні співати,
До джерел тих чистих вдячно припадати!
Дано-водице, умий мої лиця
Від гріху, від бруду, від людського осуду.
На Далекім Сході рано сонце сходить;
До осель батьківських все ж воно приходить.
Сонце в нас єдине, і Земля - єдина,
Та одна в цім світі Ненька-Україна!
Дано-водице, умий мої лиця
Від гріху, від бруду, від людського осуду.
Так, надто просто зникають кращі в далечінь. Та Валерій Миколайович при цьому нам залишив не тільки світлу пам’ять про себе, але і ЛЮБОВ. Любов, яка об’єднує нас і радує. Лишив свої пісні і свою збірку віршів “Географія друзів”, які читали майстерно Заслужений працівник культури Галина Скрябіна, камчатський поет Сергій Котов, Ольга Гаврилова, Світлана Кривуца. По відіострічці співав Валерій Сергєєв, а зал йому підспівув…
"Я Вас люблю усіх, усіх…" звучать його незабутні слова, які він сказав на одній із зустрічей з земляками.
Як інженер-геолог він пройшов багато тисяч кілометрів через Сахалін, Бурятію і по нашому півострові, де жив з 1978 року по 2002 рік і вніс в економіку півострова немалий внесок, займаючи посаду генерального директора ОАО «КамчатТИЗИС». Коли камчатський газ прийде в Петропавловськ, багато людей згадає добрим словом і Валерія Миколайовича Сергєєва, який вклав в цю справу багато зусиль, частину своєї душі.
Киянин. Він знав і любив Київ! Мріяв нам показати його і бути гідом. А як він знав і любив Тараса Шевченка! З яким захопленням він розповідав нам про його перебування в Києві та про ті пам'ятні місця, які живі сьогодні!
Ось як писав Валерій Сергєєв, а музику до цього вірша написав Святослав Поліщук, який не перестає дивуватися його мудрості :
Виконаєм “Заповіт”
Багато років, як не стало,
На цьому світі Кобзаря,
Та все, що він казав, настало:
Прогнали й бога, і царя.
І волю кров’ю окропили,
Хоч більш не вражу, а свою
На світ сторіками пустили
За ту “великую сім’ю”.
Голодомор, війна, ГУЛАГи,
Біда чорнобильська, нова...
Це все - для неньки-бідолаги,
Але вона жива, жива!
Живий і “Заповіт” Тараса,
Що вічно душу зігрівав
(Тому вона і збереглася),
А, може, й Бог про нас згадав.
І знов шумить козацька слава
В незаборонених піснях,
Вже є і воля, і держава,
І синьо-жовтий в небі стяг.
Хоча й останню ковдру з Неньки
Рвуть урядовці-шахраї,
Та це вже прикрощі дрібненькі -
Хоч злодії, та все ж свої.
Все ж
вільні, хоч не дуже ситі.
І в місті люди й на селі
Вже розберуться, як їм жити
На тій “оновленій землі”.
А буде згода - й лихо згине,
І ще здивуєм білий світ...
Дніпро реве, і Слово лине,
І виконаєм “Заповіт”!
Едіта ПОЗНЯКОВА,
Клуб української культури при обласній бібліотеці
ім. С. Крашеніннікова
“Батьківщина, №7-8(41-42), липень-серпень 2004 р.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..ru
