Публіцистика

Плюсы и минусы для Кремля его очередной авантюры

Частичная мобилизация, которую объявил Владимир Путин, не стала большим сюрпризом. Политические события последних дней - серии поправок в законы, касающиеся войны, подготовка "референдумов" на оккупированных украинских территориях - многие сразу сочли подготовкой к этому шагу. О возможности проведения полной или частичной мобилизации в России много говорили еще в начале мая. Тогда считали, что Владимир Путин может приурочить объявление войны Украине к Дню Победы 9 мая, и за этим незамедлительно последует объявление мобилизации. Но этого не произошло.Многие сочли это результатом опасений властей по поводу того, что такой шаг может вызвать недовольство в российском обществе.

Оголошення «часткової» мобілізації в Росії – визнання Путіним своєї поразки в Україні

Як відомо, 21 вересня президент РФ Володимир Путін оголосив про проведення в Росії часткової мобілізації та посилення виробництва оборонного комплексу. За словами російського диктатора, він воює не з Україною, а з НАТО, який застосовує проти Росії весь свій військовий потенціал. Путін остаточно намірився вести війну в Україні на знищення і готовий наступати далі на Захід. Для цього він фактично наказав перевести промисловість та економіку Росії на військові рейки. Таким чином, Росія розпочинає глобальну конфронтацію із Заходом і готується до другого етапу війни з Україною.

Ізюм – чергове місто-символ страждань і геноциду українського народу

Маріуполь, Буча, Ірпінь. Назви цих українських населених пунктів сьогодні відомі світові як страшні символи звірств російських військ: руйнування,  катування, масові вбивства... Тепер до цього списку додалося ще й місто Ізюм на Харківщині.

Після звільнення міст та сіл у Харківській області, яке зруйнувало плани Путіна щодо окупації цього регіону, а також  всієї Донецької області, у деокупованих населених пунктах зараз  виявляють масові поховання вбитих українських полонених та цивільних, які загинули внаслідок обстрілу під час штурму міста російськими військами.

Чому Путін наказав знищувати критичну інфраструктуру України саме в річницю терактів 11 вересня 2001 року

Російські телеглядачі, мабуть, помітили, що повідомлення з фронтів війни в Україні в останні два тижні дуже скупі. Зникли і сюжети, які доводили, що у світі немає аналогів «Іскандерам», «Кинджалам», російським бойовим вертольотам і літкам. Причина цього зрозуміла, адже тоді виникає питання: чому маючи одну з найпотужніших і високотехнічно озброєнних армій у світі, війська РФ вимушені відступати на Харківщині і ледь стримувати українські війська на півдні України. Опитування, проведене «Кобзою» (не репрезантивне, але показове), довело, що більшість російських громадян, навіть з тих, хто підтримує агресію проти «хохлів», втомилися від війни і хочуть її найскорішого завершення на будь-яких умовах.

Андрей Архангельский  о корнях бездействия российского общества

Несмотря на сопротивление тысяч одиночек, протест против войны в России назвать нельзя массовым, даже спустя полгода после начала агрессии. Россияне в подавляющем большинстве своём молчаливо позволили злу совершаться, происходить – ещё один пример чудовищной незрелости, инфантильности нашего общества. Буквально так, обращаясь к россиянам, неоднократно выражался и президент Украины: "позволили злу совершаться". Владимир Зеленский даже, кажется, в этот момент переходит на язык вполне толстовский; всякий образованный человек поймет это по самому ритму, построению фразы. Казалось бы, не время и не место, однако что он хочет нам, россиянам, сказать?

Примерно вот что: вы справедливо гордитесь великим писателем, которого вы еще недавно читали вслух всей страной (была такая забава по телевизору), так почему же вы не сделали правильных выводов из прочитанного? Особенно из его антивоенных произведений. Почему, если вы все понимаете, то не делаете того, что "должно", что подсказывает вам совесть, чтобы зло остановить?

Писательница Алиса Ганиева – о дружбе с Михаилом Горбачевым

Несколько лет  Михаил Горбачев (умер 30 августа 2022 г. – «Кобза») дружил с российской писательницей дагестанского происхождения Алисой Ганиевой. Сайт Кавказ.Реалии попросил ее поделиться воспоминаниями о первом и последнем президенте СССР.

36-летняя Алиса Ганиева до 17 лет жила в Дагестане, затем переехала в Москву. Она автор сборника "Салам тебе, Далгат!", романов "Праздничная гора", "Оскорбленные чувства", "Жених и невеста", биографической книги о Лиле Брик в серии "Жизнь замечательных людей", член правозащитной писательской организации "ПЭН-Москва". Ее романы переведены на десятки иностранных языков, транслировались по британскому Би-би-си, неоднократно отмечались российскими и зарубежными литературными журналами. Многие годы Ганиева занимается гражданским активизмом, в том числе защитой политзаключенных, за что подвергалась критике со стороны исламских фундаменталистов в родной республике.

Нотатки на полях повідомлень з фронту російсько-української війни

24 лютого Росія розпочала повномасштабну війну не лише проти України. Зовсім небагато часу знадобилася, щоб зрозуміти, що це війна й проти усієї Європи. Російська армія  прасує українські землі  танками, б'є по українцям ракетами а по європейцях – енергетичним шантажем, інфляцією та пропагандою. Фактично з цього моменту відкрито триває війна ідеологій – автократії проти демократичного світу.

У якомусь сенсі Захід спровокував Росію тим, що дав Москві всі необхідні ресурси для агресії. В ЄС не відреагували належним чином у 2008 році, коли Росія атакувала Грузію, не було відповідної реакції і на окупацію Криму та створення злочинних анклавів на сході України. Про це нещодавно нагадав глава МЗС Австрії Александер Шалленберг, виступаючи на Бледському стратегічному форумі у Словенії. «Так, ми, напевно, були наївними та займалися видаванням бажаного за дійсне, навіть на Мюнхенській безпековій конференції. Бо ми ніколи не вірили, що хтось буде настільки божевільним, щоб діяти всупереч його власним економічним інтересам», – заявив він.

Третій президент України про національне усвідомлення, перемогу України і неминучий розпад Росії

Це інтерв'ю з третім президентом Віктором Ющенком "Українська правда" планувала записати в лютому 2022 року. Тоді країна жила страхом можливого вторгнення, в яке багато хто не вірив, навіть незважаючи на повідомлення західної розвідки. Не вірив у повномасштабну війну й сам Ющенко. Під час нашої останньої зустрічі на прем'єрі фільму Олега Сенцова "Носоріг", де, власне, і було озвучене прохання про інтерв'ю, колишній голова держави запевняв: "Ані через два дні, ані через 20 років на Україну ніхто не нападе". Втім, інтерв'ю довелося відкласти саме через російські танки, які рухалися в напрямку української столиці зранку 24 лютого.

Задля збереження своєї ментальності, Україна має проводити культурну «деокупацію» держави

Повномасштабна війна росії в Україні пришвидшила процес дистанціювання від російської культури й аналіз її суті не за лекалами власне країни-агресора. Одночасно важливим є питання, чим наповнювати репертуар українських театрів, які ще з імперсько-радянських часів  представляли багато творів того ж  Петра Чайковського, який мав козацьке коріння, часто бував в Україні, однак є російським композитором,  яким уже понад століття возвеличують «вєлікую росію». Скажімо, у Києві балет «Лускунчик» показували водночас три театри, оперу «Євгеній Онєгін» - два.

Дочь известного российского оппозиционера о его предсказаниях и о войне в Украине

Больше семи лет прошло со дня убийства Бориса Немцова, но его фигура только вырастает в значении, чему свидетельством мемориал на Немцовом мосту в Москве, выходящие фильмы и книги. Немногие российские политики стали символами эпохи и после смерти продолжают вызывать столь же сильные чувства, как и при жизни. С его доерью, наследницей его дела Жанной Немцовой беседует в рамках проекта Радио Свобода «Археология» журналист и писатель Сергей Медведев.

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка