lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 «Вони дуже сильно обстрілювали місто, і люди помирали просто на вулицях…»

Ізюм – чергове місто-символ страждань і геноциду українського народу

Маріуполь, Буча, Ірпінь. Назви цих українських населених пунктів сьогодні відомі світові як страшні символи звірств російських військ: руйнування,  катування, масові вбивства... Тепер до цього списку додалося ще й місто Ізюм на Харківщині.

Після звільнення міст та сіл у Харківській області, яке зруйнувало плани Путіна щодо окупації цього регіону, а також  всієї Донецької області, у деокупованих населених пунктах зараз  виявляють масові поховання вбитих українських полонених та цивільних, які загинули внаслідок обстрілу під час штурму міста російськими військами.

Ізюм – ключова точка для наступу на Донбас, і саме тому російські військові завдавали по ньому потужних вогневих ударів протягом цілого місяця на початку свого широкомасштабного вторгнення. Місто зруйноване на три чверті. У найкращому разі в ньому залишилося 20% населення, яке проживало там до війни (до 24 лютого - 46 тисяч осіб – Ред.).

Ось одна з ізюмських трагедій.  9 березня тільки в одному будинку загинули одразу 44 мирних мешканці, які намагалися сховатися від російських бомбардувань у підвалі. Серед них і молода родина Столпакових  - 33-річний Дмитро Столпаков та  31-річна Олена Столпакова,  їхні п’яти і восьмирічна доньки, батьки Олени, її молодша сестра і бабуся.

«Вся сім'я загинула в одну мить — вісім людей, — розповів друг Олени та Дмитра Євген. — Вони всі разом знаходилися у багатоповерхівці за адресою Першотравнева 2. Ті, кому вдалося тоді вижити, розповідали, що це трапилося 9 березня о 7 годині ранку. Загинули 44 людини. І загинули саме ті, хто ховався в підвалі — їх завалило».

«Вони задихнулися під завалами», — доповнює цю розповідь однокласниця Олени Столпакової Анастасія. — Вихід з підвалу завалило, і люди ніяк не могли звідти вибратися. Це страшна смерть. Люди з сусіднього будинку не могли їм допомогти, тому що рашисти били з артилерії і наносили авіаудари. На будинок, де були Олена та Діма, росіяни скинули авіабомбу, а потім прицільно добивали його з танка, поки він остаточно не завалився. Це розповіли люди з сусіднього будинку, який потім теж розбомбили. А могилу старшої доньки Олени не знайшли, тому що в неї було інше прізвище, це донька від першого шлюбу. Їй було 8 років. Діма любив її як рідну. Вони були чудовою родиною. Олена — душа компанії, саме вона весь час збирала нас, однокласників, разом. Вона встигала і дітьми займатися, і працювати.  Я завжди милувалася їхньою родиною. Діма чудово до неї ставився, дуже про неї дбав. Їх разом ми знайшли під завалами … Для нас це величезне горе, в яке досі важко повірити. Люди жили, кохали одне одного, будували плани, виховували дітей. Поки одного разу до їхнього будинку не прийшов «руський мір».

Однак це не вся страшна правда про долю жителів Ізюма. Після вигнання окупантів там знайдено тіла та масові поховання багатьох інших мирних жителів, які загинули внаслідок обстрілів, а також безіменні поховання страчених українських військових та приміщення, де їх перед смертю катували. Поки знайдені поховання понад 450 осіб, які загинули насильницькою смертю. Втім за словами депутата  Ізюмської міськради Максима Стрельникова, йдеться про загибель щонайменше тисячі тільки цивільних осіб,  ще більше постраждали через відсутність медичної допомоги.

Про масштаб трагедії свідчать і опубліковані компанією  Maxar Technologies порівняльні,  супутникові знімки території Піщанського цвинтаря або в'їзду до «Лісового цвинтаря» поблизу  Ізюму, зняті у березні та серпні 2022 року, де знайдені масові поховання. За словами уповноваженого з питань осіб, які зникли безвісти, Олега Котенка, могили були зроблені нашвидкуруч, на хрестах іноді є прізвища, але здебільшого – лише номери. «Коли були обстріли, коли вони [російські війська] захоплювали Ізюм, вони дуже сильно обстрілювали місто, і люди помирали просто на вулицях. Ритуальні служби не знали, що це за люди, але вони їх підбирали та ховали на цьому цвинтарі», – розповів Олег Котенко.

Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук повідомила, що деякі тіла вже вдалось ідентифікувати. «Відбувається ексгумація, потім упізнання, деякі з них ідентифіковані. Звісно, ​​інформують рідних, щоби здали ДНК. Це дуже важкий процес, і мені дуже шкода, що люди отримують такі дані», — сказала вона.

Масові поховання мирних жителів та камери тортур у звільненому Ізюмі свідчить про те, що звірства російської армії у Бучі не були аномалією. Це системні злочини Росії. Такий висновок зробили 15 вересня в своєму новому звіті аналітики Інституту вивчення війни (ISW).

«Світ повинен на все це відреагувати. Росія повторила в Ізюмі те, що зробила в Бучі. І ми зараз тільки почали дізнаватися повну правду про те, що відбувалося в цей час на Харківщини», - наголосив  з цього приводу президент України Володимир Зеленський.  Він зазначив, що в структурах ООН вже готують групу працівників, яка побуває  на місці масових поховань біля Ізюму, побачить і зможе доповісти всім у системі ООН про те, що робили терористи Росії. Україна забезпечить повний доступ журналістів до звільненої території та всіх місць знущання з людей, такий доступ, який дасть змогу повідомити світу, що рашизм має бути засуджений.

Продовжується ідентифікація тіл не тільки цивільних, а й полонених українських бійців, на хрестах яких тільки цифри. Серед них є тіла зі зв'язаними руками та слідами катувань. Український поет-блогер Сергій Тітов відгукнувся на це таким віршем:

 Мамо, я похований в Ізюмі

Поміж сотень інших, десь у лісі.

 Вже від мене слова не почуєш.

Каті передай, хай добре вчиться,

Може, ми побачимось колись.

 Не шукай, тобі суглоби крутить,

В нас усіх є трохи спільних рис –

Ноги перев‘язані чи руки …

 Ми у лісі, тут доволі тихо,

Мабуть, я ніколи не засну.

 Вибач мамо, я спиняю лихо,

«20, невідомий ЗСУ».

Тим часом РФ заперечує свою провину через власні ЗМІ та на усіляких міжнародних майданчиках, намагаючись звинуватити будь-кого у звірствах в Ізюмі крім себе. Проте в Харківській області світова спільнота отримала чергове підтвердження, що людиноненависницьке ставлення до громадян України – частина державної політики РФ. І цю політику слід зупинити.

Звільнення Ізюма і правда про злочини російських військових мають стати кінцем «русского мира». Створений як альтернатива «загнивающему Западу», він мав стати символом протидії США та їхнім союзникам. Проте за останні півроку всі мали змогу переконатися, що Росія несе лише смерть своїм сусідам та загрозу всьому цивілізованому світу.

Наш кор.,  за матеріалами інтернет-видань

На світлинах:

1. Під завалами тільки цього будинку задихнулись і загинули 44 людини

2. Український солдат у центрі звільненого Ізюму

3. Ізюм, 15 вересня, 2022 р. Місто зруйноване на три чверті

4. Місце масових поховань під Ізюмом

5. Прізвища багатьох поки невідомі, їх ховали просто під номерами

6. На місці масових поховань йде ексгумація та  ідентифікація загиблих

7. Ілюстрація в Instagram на масові поховання в Ізюмі

8. Житлові будинки по вул. Першотравневій, які після влучення авіабомб добивали з гармат танків

9. Родина Столпакових зустрічає новий 2022-й рік. До її загибелі від російської бомби ще два місяці і дев’ять днів

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка