Регіональні видання
- Деталі
- Розділ: Вербиченька (Нижнєкамськ)
Про чвертьвіковий шлях товариства розповідає його голова Євген Савенко
7 жовтня 2020 року Нижнєкамській національно-культурній автономії «Українське товариство «Вербиченька» виповнилося 25 років. У житті людини 25 років - величезний відрізок, а для громадської організації - це ціла епоха. Товариство «Вербиченька» виникло самостійно, можна сказати, стихійно, без будь-яких вказівок і будь-якої підтримки. Ці роки ми пройшли разом з українською державою, радіючи її успіхам і переживаючи її невдачі.
- Деталі
- Розділ: Калина (Петрозаводськ)
17 серпня 2020 року, на 89 році життя відійшла в засвіти авторка й беззмінна керівниця народного хору «Українська пісня» (Петрозаводськ) Клара Миколаївна Стасюк, повідомив у Фейсбук, додавши її біографію, член Малої Ради «Громади Українців Росії» Андрій Литвин:
21 грудня 1931 року в присілку Кубово Пудожського району Карелії народилася дівчинка, яку батьки назвали Кларою. Її мати Євдокія Іванівна Фоміна — походженням із родини селян-середняків присілку Верхнє Кубово. Отець Микола Олексійович Фофанов — із заможних селян присілку Нижнє Кубово (Усть-Колода).
- Деталі
- Розділ: Калинові грона (Нижній Новгород)
Відійшов у вічність відомий нижньогородський активіст Анатолій Добродій
Від Нижньогородської регіональної громадської організації «Криниця» 7 липня 2020 року надійшла сумна звістка – одійшов у вічність відомий громадський активіст Анатолій Добродій.
- Деталі
- Розділ: Українські новини (Санкт-Петербург)
Українці в Росії та за її межами продовжують сумувати за Валентином Іващенком
25 червня о 12:00 в Санкт-Петербурзі, в Храмі Смоленської Божої Матері буде проведено заочне відспівування покійного Валентина Іващенка, одного із засновників Української національно-культурної автономії в місті на Неві. Після цього о 14:00 буде проведена кремацію його тіла. Хоча і повідомляється, що причиною смерті Валентина Іващенка, яка настала 12 червня, стало двостороннє запалення легенів, а не коронавірус, кремацію буде проведено без участі навіть рідних і близьких, оскільки останні дні він провів у шпиталі серед інфікованих. Між тим українці в Росії та за її межами продовжують сумувати за Валентином Володимировичем і ділитися в соцмережах своїми спогадами про нього і світлинами.
- Деталі
- Розділ: Криниця (Уфа)
Башкортостан із сумом сприйняв звістку про велику втрату для усієї української спільноти в Росії – відхід у вічність справжнього патріота та щирого українця – Валентина Іващенка
Валентин, з імˊям котрого у Башкортостані асоціюються перші досягнення на теренах української освіти та культури, розвитку українського національно-культурного руху, хто завжди був серед Перших, бо творив новітню історію відродження українського духу у Башкортостані, котрий стояв біля витоків створення Республіканського національно-культурного центру українців Башкортостану «Кобзар», щиро шанував українську культуру, зберігав національні традиції й власним прикладом показував велику Божу любов, любов до українського народу. І хоча понад 20 останніх років свого життя Валентин жив і творив у Санкт-Петербурзі, та залишався справжнім другом «Кобзаря», його щирим «кобзариком», – всюди він будував «свою Україну», всюди зізнавався у синівській любові до рідного Богуслава, неньки-України.
- Деталі
- Розділ: Українська мрія (Новосибірськ)
Володимир Павук із Новосибірська ділиться короткими спогадами про своїх рідних, доля яких тісно переплелася з історією України
Коли я вчився у п’ятому класі − розпитував свого дідуся Михайла Пронишина (по маминій лінії) про його біографію, про те як австріяки забрали його у 1914 році на Першу світову війну, як у 1916 році він потрапив у полон до "москалів" і опинився аж у Туркестані… І лише в 1918 році через Червоний Хрест повернувся додому...
- Деталі
- Розділ: Кобзар (Оренбург)
До 30-річчя заснування Товариства прихильників української культури «Кобзар» в Башкорстані
Цього року виповнилося 30 літ з дня заснування в Башкорстані ініціативною групою на чолі з кандидатом історичних наук Василем Яковичем Бабенком Товариства прихильників української культури «Кобзар». Через рік, на Першому з’їзді українців цього регіону Російської Федерації товариство набуло статусу Республіканського національно-культурного центр українців Башкортостану. Нещодавно один з активних учасників тих знаменних подій Валентин Іващенко з приводу світлини, де зображена зустріч у Санкт-Петербурзі фундаторів РНКЦ «Кобзар» Василя Бабенка, Лідії Ільясової і Володимира Дорошенка, поділився у Facebook своїм спогадом про ті незабутні часи початку 90-х:
- Деталі
- Розділ: Батьківщина (Петропавловск-Камчатський)
Бесіда з керівником Клубу української культури в Петропавловську-Камчатському Едітою Позняковою (Мочевус)
«Переді мною – стосик газет, книжок, сценаріїв. У них, власне, й відбилося те, що зробила для розширення обріїв рідної культури на Камчатці Едіта Мирославівна Познякова упродовж багатих на творчі здобутки двох останніх п’ятиріч. Понад десяток зверстаних нею на домашньому старенькому комп’ютері поетичних збірок, статті, сценарії, редакторська робота – це, мабуть, чималий шмат нервів, енергії, здоров’я... Та звершене, пережите – не тільки у стосі книжок. Створений нею Клуб української культури при обласній бібліотеці ім. Крашеніннікова об’єднав різних за віком і фахом людей. Клуб акумулював у собі енергію багатьох неординарних особистостей… Стрижень єднання цих людей – талан Едіти Познякової. Позитивне поле, що струміло від цієї жінки, притягувало людей щирих, талановитих, небайдужих. Її енергія розбурхувала сонний, буденний плин часу». Так у 2006 році писала про керівника Клубу української культури у Петропавловську-Камчатському активістка Клубу Світлана Кривуця. Сьогодні більш детально про зроблене для української діаспори за 20 років свого життя на далекому півострові Едіта Мирославівна погодилася розповісти в інтерв’ю кореспонденту «Кобзи».
- Деталі
- Розділ: Батьківщина (Петропавловск-Камчатський)
Клуб української культури імені Івана Франка у Петропавловску-Камчатському (закінчення)
Розповідь про Клуб української культури в Петропавловску-Камчатському буде неповною без згадки про інших його активних членів. Серед них і актор театру драми і комедії в місті Єлізово Валерій Федорович Поета. Народився у Дрогобичі на Львівщині 6 травня 1941 року. Вчився на актора театру і кіно в інституті імені І. Карпенка-Карого в Києві. Із 1972 року – на Камчатці. Друзі пам’ятають його не тільки як талановитого актора, а ще і як чудового театрального художника і поета. До переїзду на Камчатку знявся у двох фільмах на кіностудії ім. О. Довженка - «Ніна» (1971 р.) і одному з перших радянських телесеріалів «Серце Бонівура» (1969 р.).
- Деталі
- Розділ: Українські новини (Санкт-Петербург)
Як пітерські українці вшановують пам’ять Великого Кобзаря
Вже стало доброю традицією, коли двічі на рік − 10 березня та 22 травня, українці Санкт-Петербурга врочистою ходою йдуть на старий Смоленський погост, на уклін до Великого Кобзаря. Адже 10 березня − то роковини поховання Шевченка на Смоленському кладовищі північної столиці Російської імперії. Саме того дня року 1861-го петербуржці - українці й росіяни − проводжали поета в останню путь. А 22 травня вшановують роковини перепоховання видатного українського сина на Чернечій горі, що поблизу Канева. Пригадуєте, Тарасів «Заповіт»?..
