(Інтерв'ю з керівником юридичної служби Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії", почесним адвокатом РФ паном Юрієм Клименко (Москва) від 21 серпня 2003 року)
Василь Коломацький (В.К.): Скажіть, будь-ласка, ваша служба існує при Об'єднанні українців Росії, чи при Федеральній національно-культурній автономії?
Юрій Клименко (Ю.К.): Поки що при Федеральній національно-культурній автономії українців в Росії, але ця служба діє і в рамках організації Об'єднання українців Росії. Ми захищаємо інтереси українців незалежно від того, чи є вони членами автономії чи ні.
В.К.: Чи реєстрували Ви офіційно свою організацію?
Ю.К.: Ні. Ми існуємо як структурний підрозділ при Федеральній національно-культурній автономії українців в Росії. Наша організація офіційно створена на початку 2002 року, але діяла і до цього. Бо треба було пройти через засідання координаційної ради, через з'їзд українців і тому документально зафіксована не була. Але з 2002 року вона існує постійно.
За цей час ми займалися проблемами, пов"язаними з трудовою міграцією українців до Росії (нелегальна міграція), вирішенням питань з невиплати заробітної платні, повернення в Україну. Друга частина - це митні проблеми при перетинанні російсько-українського кордону. Також вирішували питання з прийняття російського громадянства, реєстрація в Москві. Це основний комплекс проблем, якими ми займаємося.
Останній випадок - це вісім чоловік з Житомирщини, вони працювали на об'єкті, мали перепустки. Першу частину заробітку їм заплатили, а коли прийшов час розрахуватись повністю, перепустки забрали і не пустили на територію об"єкту. Від їхнього імені я написав рекламацію і через три дні з ними розрахувались, вони повернулись додому з грошима.
В.К.: Тобто до суду справа не дійшла?
Ю.К.: Ні не дійшла. Побачивши юридичні документи організація заплатила гроші.
В.К.: Розкажіть ще про якісь конкретні справи, будь-ласка.
Ю.К.: Перша і найбільша моя справа була у 1998 році. Чернігівська фірма відвантажила сільгосппродукцію до Москви на 100 тис. дол. без попередньої оплати. У Москві продукцію отримали, а гроші в Україну не пішли. Почалася судова справа. Але у зв'язку з тим, що контракт на поставку був слабо юридично відпрацьований, з'явилися, так звані, колізійні норми, - яке право застосовувати треба було, у якому суді. Справа розглядалася в Арбітражному суді м. Москви. Суд тривав чотири місяці. Ця справа була вирішена на користь української фірми. Було отримано рішення суду, виконавчий лист. До цього жодна українська організація не вигравала суду, бо були слабо оформлені контракти, давалося взнаки незнання законодавства.
В.К.: Чи Ви узагальнили в статтях чи методичних посібниках свій досвід у таких прецедентних справах для того, щоб юристи і бізнесмени могли в майбутньому вирішувати подібні справи?
Ю.К.: Частково було оформлено, була замітка у журналі "Український огляд", але не так детально.
В.К.: Чи займалися ви випадками проблеми реєстрації прибулих до Москви? Які юридичні проблеми у людей виникають і чи була у Вас така справа?
Ю.К.: У мене була справа, але вона стосувалась українців, які живуть в Росії довгий час, але офіційно незареєстровані та нелегалізовані. Ця справа тривала рік і закінчилась тим, що українській сім'ї було надано дозвіл на реєстрацію московську постійну. В результаті судового рішення було надано дозвіл на реєстрацію, це перше судове рішення у Російській Федерації щодо українських громадян. Висновок такий, що тільки в судовому порядку вдалося захистити права громадян, в адміністративному нічого зробити не вдалося, хоча були направлені заяви, скарги.
В.К.: Скажіть, будь-ласка, скільки юридичних зусиль вимагає така справа реєстрації, тобто скільки судових засідань пройшло і скільки паперів було підготовлено? Це проста формальна справа, чи досить складна процедура?
Ю.К.: Це складна справа. І не має відносно цього постанов пленумів Верховного Суду, які повинні вирішувати однозначно такі питання. У кожному випадку це індивідуальна справа і потребує значних зусиль. Ще це залежить і від судді, який розглядає дану справу, бо людський фактор відіграє не останню роль.
В.К.: Чи були у вас випадки, коли влада відмовляла українцям у реєстрації національно-культурної автономії?
Ю.К.: Я знаю, що існує ця проблема, але до мене ще не звертались. Такі справи до суду не доходять. Тут відіграє роль і психологічний фактор, бо якщо подаси в суд на місцеву владу, то потім будуть проблеми. Намагаються вирішувати ці проблеми адміністративними методами.
В.К.: Я знаю, що ви частково займалися ногінським конфліктом. Я знаю, що фактично цей конфлікт юридично закінчився у 1997 році, коли арбітражний суд Московської області виніс рішення і парафію виселили. Скажіть, будь-ласка, чи були якісь судові рухи після цього?
Ю.К.: Ніяких судових рухів після цього не було. Рішення вступило в законну силу. Конфлікт перейшов у таку площину церковних відносин між Московським патріархатом і українського церквою Київського патріархату. І от на такому рівні зараз все і залишається.
В.К.: А чи займалися Ви цією справою?
Ю.К.: Так, займався. До мене звертався митрополит Московсько-Богородський Адріан (Старіна), настоятель Богоявленського собору. Але у зв'язку з тим, що юридично справа уже була завершена, і термін для того, щоб вийти у порядку нагляду, закінчився, то зробити нічого не вдалося. Це був арбітражний процес і там існує термін оскарження таких рішень один рік. Цей рік закінчився і юридичної перспективи ця справа вже не має.
В.К.: Чи можна звертатися у прокуратуру через шість років після цих подій у зв'язку з побиттям парафіян під час насильного виселення парафії УПЦ КП? Чи є у Вас свідчення цих парафіян?
Ю.К.: Закінчився термін для притягнення до кримінальної відповідальності, якщо там і були винні, бо пройшло вже шість років. Але я знаю, що звернення такі були, і вони були направлені в управління внутрішніх справ Москви, в районний відділ міліції.
В.К.: Були отримані відмови, я бачив усі ці документи. А на основі цих відмов можна звертатися до прокуратури і продовжити термін, оскільки в рамках цього терміну була відмова, але справа не була закрита, бо парафіяни залишились незадоволені? Тобто оскаржувати вже не побиття а самі відмови?
Ю.К.: Тут зіграв велику роль чинник часу. Зараз відновити ці події дуже важко. Існує термін за давністю скоєного, якщо цей період вийшов, то зробити нічого не можна.
В.К.: Справа із Свято-Троїцькою парафією. Там була така ситуація: після того, як виселили парафіян з Богоявленського собору вони перейшли у Свято-Троїцький храм і там місцева влада від цього будинку храму негайно відключила електрику, газ і воду. Електрику включили тільки у лютому 2003 року. Це було порушенням прав парафіян. Чи можна у даному випадку звертатися із позовом і до кого?
Ю.К.: Я знаю цю проблему. Зараз, якщо брати Конституцію Російської Федерації і захист прав, у тому числі парафіян, громадян і віруючих, треба звертатися до суду. Відповідачем виступатиме той, хто відключав світло, газ, воду, тобто місцева адміністрація. Але я знаю, що такий позов не подавався.
В.К.: Чи можна зараз подавати позов на місцеву адміністрацію, бо ще не вийшов рік з того моменту?
Ю.К.: За цивільними справами термін давності три роки.
В.К.: Як Ви думаєте, чи є перспективи розширення членства Вашої групи і поширення її роботи на інші регіони? Тобто Ви отримали унікальний досвід, створили кілька прецедентів у принципових справах, коли довели через суд, що можна захистити права і з реестрацією у Москві і з непроплаченими контрактами українських фірм. Чи намагалися Ви розширити свою групу і з якими проблемами зіткнулися?
Ю.К.: На регіональному рівні ми маємо кваліфікованих досвідчених юристів та адвокатів, які займаються такими справами. Але проблем вистачає. Я працюю у Москві, а це досить велике місто і роботи там багато. Я звертаюся із запитами, рекламаціями, претензіями. І от дві останні мої запити і претензії досягли успіху. Одна справа: це чоловік з Чернігова, який працював на БАМі і отримав там інвалідність. Якийсь час йому платили пенсію, а потім перестали. Він звертався в посольство і консульство, але нічого не вирішили. Я звернувся як адвокат в місцеву адміністрацію на БАМі, прокуратуру і чоловік отримав пенсію з Російської Федерації за вісім місяців, яку йому заборгували. Друга справа дуже схожа, але поки що ми не отримали результату.
В.К.: Скажіть, будь-ласка, чи потрібна Вам реклама Вашої діяльності на сайті, щоб показати роботу і знайти для Вас нових клієнтів? Чи, якщо Ви бажаєте поширити Ваш досвід на Росію, чи готові Ви надати для публікації свої статті чи методичні матеріали?
Ю.К.: Гадаю, що було б добре поширити діяльність нашої групи на структуру Світового Конгресу Українців. Щоб було декілька юристів, які б займалися практичною діяльністю.
В.К.: В чому у цьому випадку перевага "західного" юриста перед "східним"? Чи може юрист з іншої держави, який отримав освіту за кордоном, захищати права українців у Росії?
Ю.К.: Я вважаю, що багато залежить від того, як підготовані документи. Якщо документи готує юридично підготована людина, незалежно від того де вона живе і де отримала освіту, і виступає від імені Світового Конгресу Українців чи ні, це матиме позитивні наслідки.
В.К. Дозвольте побажати Вам успіхів у Вашій професійній роботі і в допомозі українцям у справах, про які ми в редакції чули так багато. Приємно побачити людину, яка уміє вирішувати ці проблеми.
Бажаючі можуть зконтактуватися з редакцією і отримати контакт до пана Юрія Клименка.
