На жаль, через брак інформації з Росії, викликаний російсько-українською війною, із запізненням дізналися, що 4 червня 2024 року пішов з життя один з провідних активістів діаспори, засновник і перший керівник українського товариства "Перевесло" у м. Вороніж, делегат І Конгресу українців Росії (1993) Микола Данилович Бірюк.
Микола Данилович народився 23 лютого 1937 р. на Сумщині, в с. Кам’яне Лебединського району. По закінченню Харківського політехнічного інституту (1960), працював по спеціальності інженером і молодшим науковим співробітником у Воронежі (до 1964); асистентом . кафедри радіотехніки й радіотехнічних вимірів у Львівському політехнічному інституті (1967). Від 1968 р. – у Воронізькому університеті на кафедрі електроніки, потім – експериментальної фізики. Із 1999 р. – професор кафедри цього університету, доктор фізико-математичних наук, член Нью-Йоркської Академії наук. Автор багатьох наукових праць.
У 1990-му році створив Товариство української культури «Перевесло», яке є найстарішою українською організацією Подоння - районів Східної Слобожанщини, що знаходяться по берегах Дону в межах сучасної Воронезької області Росії. Член наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка, співорганізатор фестивалю Слобідської культури в м.Розсош Воронізької області. Автор історично-етнографічних публікацій „Українська Подонь“ та „Український етнос Воронезького краю“.
Наприкінці 90-х років Микола Бірюк очолював українознавче науково-дослідне представництво по Воронізькій області Українського Університету у Москві, яке, на жаль, так і не запрацювало у повну силу завдяки протидії російської влади. Коли ж у серпні 1997-го року Університет зорганізував у Москві Першу наукову конференцію «Українська діаспора Росії», за підсумками якої було видано Перший том Історико-філологічного вісника Університету, Микола Данилович «відмітився» у цьому збірнику двома працями – «Острогозьк – духовний центр українського населення Воронізької області» і «Закон Божий» М. І. Костомарова – програма Кирило-Мефодіївського братства (1846-1847 рр.)».
«Він не був радикалом в діях ,але в самі скрутні часи намагався відстоювати право воронезьких українців на вивчення своєї мови в школах Воронезької області, не один раз зазначав про утиски національних прав від російською влади. Складно сказати як почував і що думав він після початку повномасштабної війни, не було можливості з ним розмовляти. Але не підтримував окупацію Криму і Донбасу , при тому виступав на офіційних заходах в Вороніжу, використовував ці можливості для збереження хоч чогось українського», - йдеться на пості його пам’яті на сторінці «Слобожанщина» у Фейсбук.
Імпульс, заданий Миколою Бірюком «Перевеслу» був таким потужним, що організація звітувала на «Кобзі» про свою діяльність по 2020 рік включно навіть в умовах тиску на українські громади в Росії.
Наше співчуття рідним і близьким Миколи Даниловича. Світла пам'ять!
Редакція сайту «Кобза – українці діаспори»
На світлині: Микола Данилович Бірюк
