Нотатки російського українця
Нещодавно довідався, що на днях у Київському національному університеті відбулася чергова Конференція, на якій обговорювалися проблеми з життя української діаспори у Росії. На цій Конференції з доповіддю виступила дослідниця з міста Харкова Олена Балера. Доповідь її називалася так: «Діяльність провідних українських громадських організацій Російської Федерації у 1991 - 2013 рр». Пошукавши в Інтернеті, знайшов цю доповідь пані Балери за минулий рік, з такою самою назвою, тільки замість 2013-го року, там 2012-й рік (мабуть пані дослідниця кожен новий рік змінює дату на нову). Переглянути текст доповіді можна тут: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ukralm/2013_11/balera.pdf
Що кинулося в очі по прочитанню? Знов таки згадується сумнозвісний Український Університет у Москві, який ми так і не змогли створити у 1998-му році. Для його створення було прикладене багато зусиль, але він так ніколи й не запрацював. Не будемо зараз вдаватися, чому трапилося так, що в Києві поширилася чутка, що цей Університет працює. Дивно зовсім інше. З того часу минуло вже п'ятнадцять років. А міф, про те, що Український Університет у Москві діє та працює, живий і понині. От як згадує про нього в своїй доповіді на поважній Конференції Олена Балера (кандидат історичних наук, доцент Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, докторант кафедри історії, м. Харків):
«Згідно з українсько-російськими міждержавними угодами у 1998 р. при Московському державному відкритому університеті було засновано Український інститут (нині Український університет), де здійснюється підготовка фахівців зі спеціальності 'українська мова та література'», ? і далі, через кілька рядків: «У складі Московського державного відкритого педагогічного університету створено Українсько-російський інститут, студентам якого викладається українська мова, література та історія України».
Там же шановна пані Балера надає й посилання на ті праці, якими вона користувалася, при написанні своєї доповіді. З'являється, що конкретно про існування Українського Університету в Москві вона довідалася з публікацій не будь-кого, але Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (!!!). Ось ці праці: «Деякі цифрові показники стану українського шкільництва у країнах проживання української діаспори. Довідка за 2001 рік» і «Інформація про задоволення освітніх запитів представників закордонного українства за 2005 рік». З'ясовується, що і в 2001-му, і в 2005-му роках Міністерство освіти України бадьоро рапортувало про діяльність Українського вищого навчального закладу у Росії, якого насправді ніколи не було, а українські дослідники (чи одна тільки пані Балера?) поширювали його міфічну діяльність і на наступні роки. Мало того, з однієї міфічної установи з часом створилися вже дві, адже пані Балера у своїй доповіді згадує спочатку про Український університет, а трохи згодом про Українсько-російський інститут, які обидва діють у складі Московського відкритого педагогічного університету.
Як людині, що була причетна до спроби створення Українського Університету у Москві в 1998-му році, мені дуже неприємно, що ця світла ідея перетворилася тепер на цілковиту профанацію. Сумно й за українських дослідників, і за Міністерство освіти і науки України. Що ж за працівники там працюють, що вже протягом п'ятнадцятьох років не можуть перевірити інформації, за яку вони відповідають своїми публікаціями?
Читаючи доповіді й праці дослідників з України про сучасний стан українського життя в Росії, іноді диву даєшся. Керівники Української держави закидають владі РФ звинувачення у тому, що в Росії ліквідують українські організації та українські навчальні установи, а разом з тим псевдоспеціалісти з проблем української діаспори бадьоро рапортують про те, що в Росії діють десятки українських шкіл, є українські університети й інститути, виходять друком газети, українською мовою робляться теле- та радіопередачі. Читаючи ці доповіді, повсякчасно думаєш - де ж ті самі організації, про які так багато пишеться, може тільки я про них нічого не знаю, а вони десь рядом тут, біля мене у Москві, тільки сядь на метро та доїдь до них кілька станцій? Шкода тільки, що з реального життя потрапити у віртуальний світ цих доповідей ніяк неможливо…
Дуже хотілося, щоб цього листа прочитали й на Україні. І тим, хто пише про нас, українців Росії, стало соромно, і наступного разу вони б не писали те, про що нічого не знають. Краще вже промовчіть…
Ігор РОЗДОБУДЬКО, редактор сайту «Кобза ? українці Росії».
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Ігор Роздобудько. Минулорічна стаття. Уривок згаданої доповіді.
