Пан Сурков як чергова ідеологічна «гієна в цукрі»
Протягом останніх двох тижнів бачу у російській пресі числені публікації з приводу відставки пана Суркова – колишнього голового ідеолога Кремля, автора концепції т.зв. «суверенної демократії». Відставка ця відбулася минулого тижня, за офіційною версією за «власним бажанням».
Восновному преса пише із співчуттям і із пафосом – «закінчилася епоха Суркова». З преси виявляється пан Владислав Сурков був в душі ліберал. Він був за демократію. Він виявляється був проти третього терміну Володимира Путіна, натомість підтримав другий термін Дмитрія Медведєва. А вже це, за словами російської офіційної преси, означає бути лібералом. Така ось логіка.
А ось тепер що я, як українець, думаю про цього політика
Спочатку дамо визначення, хто є лібералом у Росії. Болотна площа дала цілком ясну відповідь: ліберал - це частина процесу Болотної. Всі інші можуть скільки завгодно пацякати язиками, але після того, як політичний процес Болотної розпочався (а це процес звільнення від ідеологічних пут, процес вивільнення від корумпованої бюрократії, це наповнення слова Демократія реальним змістом), так от, після Болотної пройшов чіткий і ясний водорозділ, хто є лібералом у Росії, а хто ним не є. І визначаєьтся він дуже просто: всі ліберали підтримали Болотну і стали на захист в’язнів Болотної. Всі інші – не ліберали.
Тому приналежність Владислава Суркова до ліберальних кіл можна чітко заперечити. На Болотній площі ми його не бачили, в’язнів сумління він не підтримував.
Тепер з’ясуємо, а хто такий прем’єр Медведєв? Ви чули його слово на захист в’язнів Болотної? Отже, також не ліберал.
Всю цю нудотну кампанію захисту і співчуття пану Суркову розпочали ті самі кукловоди, що спочатку тримали його у Кремлі, а потім звільнили. Мета кампанії – розмазати ту чітку межу, яку так невблаганно для режиму провела Болотна площа. Тепер вони намагаються зробити вигляд, що є ліберали і ліберали. Не всі, мовляв, ходять на акції протесту, а є ще й кабінетні інтелектуали, є й навіть парламентарі-ліберали із «Єдіної Росії». Скажу відверто – це чергова пропагандистська кампанія Кремля, якій ніхто не повірить.
А тепер про справжнього пана Суркова. Колишній комсомолець. Вищої освіти не має. В 90-х «знімав пєнки» у банках. Був помічений Ходорковським (теж колишнім комсомольцем) і піднятий останнім на певну висоту. Пішов у політику в путінський час. Активно займався тим, що шпигунив за політичними партіями, громадськими організаціями (як от ОУР і ФНКА УР), за церквами, слідкував за акціями протестів, фальшував вибори, був стовпом ідеології сучасного режиму, став автором терміну «суверенна демократія». Що означав цей термін, пригадуєте? Що можна недемократичну країну назвати демократичною, а фальшовані вибори чесними. Ось і всього. Владислав Сурков був політик розумний і доходчивий, складних концепцій для мас не винаходив. Одним словом, був звичайним прислужником режиму, в той час як режим цей розкрадав державну власність, цілувався із Церквою, хамив Україні, хапав за горло вільну пресу, і т.д. Я не думаю що російський народ згадає із вдячністю ту епоху, коли пан Сурков віщав із Кремля свої політичні концепції. Занадто затхлою і брехливою була (і продовжує бути) та епоха.
Проте, я певний, що він ввійде в історію як фальшивий ідеолог несвободи, якої у російській історії на жаль було непрохідне море і тьма тмуща. Пригадуєте Аракчеєва у часи Імператора Олександра І? Пригадуєте Побєдоносцева у часи Імператора Миколи ІІ? Пригадуєте прокурора Вишинського в часи диктатора Сталіна? Пригадуєте тваріща Суслова («сусліка») в часи генсека Брежнєва? А Андропова і його КДБ пригадуєте? Пан Сурков буде стояти точно в тому самому історичному ряду, як пристосуванець режиму, ретроград, самий спритний із комсомольців, цинік із циніків і брехун із брехунів. Таких чинуш від ідеології Надєжда Мандельштам у своїх спогадах влучно називала «гиена в сахаре» (хоча авторство терміну скоріше всього належить Анні Ахматовой). Росія для таких не мета, а лише засіб. І доказом цих слів буде те, що п. Сурков, навіть після відставки, не скаже жодного слова ні на захист в’язнів Болотної, ні свободи слова, ні чесних виборів. «Гієни в цукрі» таких слів просто не знають.
Василь КОЛОМАЦЬКИЙ
громадянин Росії, демократ
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Василь Коломацький, демократ.
