17.04.2003
Відкритий лист керівництву ОУР
Шановні друзі,
отримавши матеріали Ради ОУР (квітень 2003), в яких згадувалось моє ім'я, вважаю за потрібне зробити необхідні роз'яснення. Роблю це після Ради ОУР, оскільки мені, як "заміснику Голови ОУР", чомусь забули надіслали запрошення до Москви.
Спершу торкнуся не самої головної теми - тверджень про моє замісництво в ОУР, щоб закрити цю схоластику. Не варто було робити "шуму із нічого". Нагадаю, що "обирали" мене коли я був відсутній в залі і зробили це лише з тактичних міркувань для легалізації керівництва "московської групи". Вже на Конгресі я публічно заявив, що не вважаю себе замісником О.Руденка-Десняка. Виводили мене також за моєї відсутності. Ось такий парадокс. Але не упустили моменту, щоб зібрати моїх друзів і соратників - Баранюка, Сергієнка, Дорошенка щоб у їх присутності "зняти" мене. При цьому зазначу, що мого імені навіть не було у списку тих, кого пропускала охорона Будинку Національностей. Погодьтеся, цей стиль дещо нагадує щось вже призабуте. Чи не так колись виганяли...
Коли на Конгресі мені повідомили, що я обраний замісником Голови ОУР - спочатку подумав, що це жарт. Я взагалі не вважав рішення зборів легітимними, діаспора з моєї точки зору не отримала легального керівництва (згадаймо про 3-й термін для Голови, який не передбачений Статутом), про що я відкрито заявив у ЗМІ. Як науковець і громадський діяч я звик до дискусій. Але ваша спроба покінчити з опозицією адміністративними методами нагадує радянський міф про "єдино вірне учення", про монополію на істину в останній інстанції. Чого варта репліка до ЗМІ, щоб не публікували неперевірену інформацію про українців Росії? А судьи кто?
А тепер про важливіше. Про принципові розходження. Мені, як і багатьом моїм колегам, лідерам регіональних товариств, хотілось би мати в ОУР хоч якусь визначену політичну позицію, а не безхребетну толерантність, що принижує все українство Росії, дозволяє російським шовіністам до цього часу говорити і писати про нас і Україну все що завгодно. Будучи "стерильним" від усього українського, інформаційний простір Росії насичений імперськими міфами і антиукраїнськими штампами. Ви про це і самі знаєте. Про це вже іноді пишуть самі росіяни, але не ми. Ми ж мовчки сидимо в президіях, промовляємо езоповою мовою і називаємо це "політикою федерального рівня". Куди ж поділося гостре перо Олександра Олексійовича? Не сумніваюсь, якщо "українська правда" увійде в російський інформаційний простір - виграють всі. Лише тоді з нами почнуть рахуватися і вважати за партнерів достойних розмови. На півправді, підлабузництві і безпринципності дружби не побудуєш, це моє переконання. Якраз ефективну пропагандистьську роботу вважаю для ОУР дуже важливою. Але де вона?
Тепер про внутрішні справи. Чому організація через рік після Конгресу ще досі не отримала Протокол ОУР з ІІІ Конгресу? Чи документ опублікований "Кобзою" є аутентичним? Був офіційний запит до керівництва. Офіційна відповідь - "протокол десь існує". Чому Статут організації знову є секретом від її членів? А хто складав список для охорони Будинку Національностей, куди було внесено 20-30 москвичів і де чомусь було забуто впливових регіональних керівників? Хто і як керує в ОУР? Чому за 10 років існування ОУР у ньому переміг авторитарний апаратний стиль?
У нас, регіональних лідерів, своя повсякденна робота, і вона, між іншим, не може зараховуватися, на мій погляд, в актив московського керівництва, як це за традицією робиться у звітних доповідях голови, коли із тимчасових гуртків по вивченню мови "родяться" школи, інші успіхи українства. А потім всі вони фігурують в документах офіційних осіб, аргументах шовіністів. У кожного з нас свій сегмент роботи і кожний має звітувати за свої функції.
Не маю претензій до наших дипломатів, навпаки, вважаю, що вони роблять все можливе щоб допомогти діаспорі. Але вони дипломати і громадяни іншої держави. Якраз у нас, громадян Росії, є моральне право і обов'язок відверто заявляти перед своїм урядом про наші проблеми, відстоювати свою гідність на основі існуючих законів, а не триматись "хохлами". Особливо хочеться відмітити провал у правозахисній ділянці роботи. "Група правової підтримки ОУР", про створення якої рапортував на ІІІ Конгресі голова ОУР, так і не запрацювала. А скільки людських трагедій створив новий Закон "Про громадянство РФ"? А принижені права трудових мігрантів з України? То чому ж не працює вищезгадана Група?
Прекрасно знаю реакцію керівництва на цей лист. Мовляв, "завжди є майстри задавати питання". Можливо декому навіть захочеться наклеїти мені ярлик розкольника, чи навіть "екстреміста" (це сьогодні цілком у дусі часу). Але я є людиною демократичних переконань, був одним із керівників "Демократичної Росії" у Єкатеринбурзі на початку 90-х і мене не торкнулася нинішня фальшива мода тотального єдіномислія.
Про перспективу створення двох гілок українського руху з їх подальшим організаційним оформленням. Це конфігурація вже фактично існує. Особисто я ще на ІІІ Конгресі пропонував об'єднавчу модель. Достатньо було домовитися про виконання Статуту, створити Комісії ОУР і всі б спокійно працювали по своїх напрямках. Остання Рада ОУР ясно довела, що керівництво ОУР не прагне колегіальності і цементує персональну владу апаратним виштовхуваням опозиції з ОУР. В цих умовах політичне, а за ним і юридичне оформлення демократичної гілки нашого руху є логічним наслідком політики "московської групи".
Маю згадати і про наш сайт "Кобза", якому ще не минуло двох років. Знаю, що при всякій нагоді пан Ю.Кононенко публічно спростовує "Кобзу", а я радію, бо вона вже зробила немало. Ось і Рада ОУР нарешті зібралась, чого не було роками. Після того як на "Кобзі" вийшли у світ протести регіональних керівників щось змінилося. Тепер може і фінансового звіту дочекаємось, і колективних рішень, і відкритих протоколів, і легітимних виборів?. Вплив "Кобзи" я відчував і раніше і по інших мотиваціях, просто з появою сайту в ОУР з'явилась гласність. Хочу завірити, що "Кобза" і далі буде важливим і принциповим чинником процесів в українському русі Росії. Ми робимо сайт бо цього вимагають обставини.
На закінчення хотів би подякувати усім (в першу чергу читачам сайту) за інформацію, що надходить на мою електронну адресу. Дякую усім за підтримку, висловлену у телефонних розмовах після Ради. Було приємно почути голоси моїх друзів від Східного Сибіру до Канади.
З повагою,
С. Паняк,
голова Уральської асоціації українців,
член УВКР,
головний редактор сайту "Кобза"
