Проєкт досліджує циклічну природу життя під час війни — руйнування, яке ламає нас, і внутрішні джерела сили, що дозволяють вистояти; біль, що розриває, і віру, що об’єднує.
Експозиція вибудувана як подорож крізь кілька тематичних просторів, що розкривають різні виміри досвіду: життя після смерті, втрачене життя, минуле життя та життя під час війни. Це роздуми про щоденне виживання — «ще один день, ще одна ніч» — і водночас про віру в існування по той бік, де можливе інше життя. Виставка торкається теми втрати близьких, тяглості поколінь і досвіду предків, а також повторюваності воєнної реальності: вибухів, укриттів, затемнень і нових форм існування.
У цій виставці мисткиня Оля Рондяк повертається до тканини як основоположного матеріалу своїх ранніх робіт. Нитки, що поєднують минуле і теперішнє, переплітають історичні спогади з особистим досвідом проживання війни. Використання мішковини, вишивки та бісероплетіння символічно пов’язує твори з родинною історією художниці та водночас відсилає до традицій українського народного мистецтва. Переосмислений мінімалізм форми мотанки постає як образ постійної трансформації та боротьби за існування, а збереження цього талісмана — як символ витривалості.
Чорні фони в роботах уособлюють порожнечу, втрату та невідомість. Кожен твір пов’язаний із конкретною емоцією, що відображає глибокий вплив війни на психіку людини. У перевернутому вигляді контраст темних вугільних малюнків на білому папері підсилює відчуття оголеності й крайності переживань, які стали частиною нашого повсякденності.
Проєкт «Інше життя» ставить перед глядачем запитання:
- Що стало нашою реальністю?
- Де ми можемо шукати силу, щоб вистояти?
- Як війна впливає на нашу колективну свідомість?
Це — спроба осмислити досвід життя між втратою і надією, між минулим і теперішнім, у безперервному русі до виживання.
Про художницю:
Оля Рондяк народилася в Клівленді (Огайо, США) в сім’ї українських емігрантів. Закінчила Hunter College у Нью-Йорку (бакалавр з психології та педагогіки) та отримала ступінь магістра освіти у сфері клінічної психології та консультування спільнот у Cleveland State University. Після здобуття Україною незалежності, у 1995 році, переїхала жити до Києва. Працює як живописиця і скульпторка, переважно у жанрі портрету. Найбільш відома як авторка скульптур-мотанок. Оля Рондяк проводить численні персональні виставки та бере участь у групових, зокрема в Українському культурному центрі в Парижі (Франція), у THE GALLERY by odo (Нью-Йорк, США), у храмах Ninna-ji Temple (Кіото, Японія) та Kayadera Temple (Токіо, Японія), на Burning Man (Невада, США), а також на провідних мистецьких ярмарках у Базелі (Швейцарія), Маямі та Нью-Йорку, а також у Музеї революції гідності та в Музеї української діаспори в Києві (Україна).
На світлині:
Художниця Оля Рондяк.
