Дещо з історії
Формування української діаспори в Данії почалося після Першої світової війни, коли з українських земель окупованих Польщею та Росією почали виїздити до країн Європи вояки УНР, Української галицької армії, інтелігенція. Невеличка частка потрапляла до Данії, що тривалий час залишалася фактично нейтральною країною й менш економічно постраждалою.
Значна хвиля міграції відбулася після Другої світової війни, коли до Данії прибули борці з радянським режимом, а також колишні військовополонені, що не забажали повертатися до Радянського Союзу.
Значний внесок в організацію українців в громаду зробила греко-католицька церква. 1946 року до Копенгагену прибув український греко-католицький священик о. Михайло Сивенький, який організував душпастирську опіку українців візантійського обряду. Він перебував у монастирі сестер св. Йосифа в Копенгагені та обслуговував місцеву українську громаду. Втім після його смерті у 1953 році цей процес перервався. Лише з початком 1960-х років було відновлено системну роботу в релігійній сфері.
Найбільша ж хвиля міграції українців до Данії почалася після розпаду Радянського Союзу та постанням незалежної України. Багато серед них було жінок, представників інтелігенції.
У 2005 році було домовлено з католицьким єпископом Чеславом Козоном про постійну присутність українського священика в Данії. На весні 2007 року для потреб українців в Данії, на постійну душпастирську працю приїхав о. Василь Тихович. В липні 2008 року, окрім громади Пресвятої Родини в місті Копенгаген, було засновано громаду Пресвятої Трійці у місті Вайле. У квітні 2015 року засновано третю громаду душпастирства у м. Ольборг.
За різними підрахунками українців в Данії нараховували від 7,5 до 10 тис. осіб. Таке число зумовлене тим, що багато українців перебували в Данії тимчасово, працюючи на фермах упродовж 2-3 років, згідно з програмою стажування у сільському господарстві. Є дві великі фахові групи українців: працівники у сільському господарстві та працівники у галузі комп'ютерних технологій. Переважно всі студенти-українці в Данії групуються регіонально та за місцем походження. Такі громади організовано у містах Копенгаген, Ікаст, Ольборг, Вайле, Рандерс.
Українські організації в Данії
Першою українською організацією в Данії стало Дансько-Українське товариство(ДУТ), засноване у 1992 році. Дансько-Українське Товариство є здебільшого данським об'єднанням, але відкрите також для тутешніх українців та всіх інших, котрих цікавить данське співробітництво з Україною, поширення обізнаності данців з українських справ та інтеграція в данське суспільство. Жіночий клуб ДУТ працює зокрема над інтеграцією українських жінок у Данії. ДУТ є членом Європейського Конґресу Українців (ЕКУ) та Комітету культурної взаємодії іноземних об'єднань (KUKS). за ініціативи товариства 24 вересня 2010 року в данській столиці відбулося урочисте відкриття погруддя поета Тараса Шевченка
У 2012 році від ДУТ відокремилося молодіжне крило і було засновано молодіжну організацію «Ластівка». Зараз діє декілька гілок організації у Копенгагені, Рандерсі, Ікасті. За даними організації — вона є на сьогодні однією з найбільших українських організацій Данії. Її члени прагнуть об'єднати українців та прихильників української культури в інформаційній, культурній та суспільно-громадській площині. Учасники організації влаштовують спільні святкування Різдва, Великодня, Дня Незалежності тощо. 2015 року створено літній табір для дітей українських військовиків — учасників АТО, який діє у містах Копенгаген, Ольборг та Ікаст. «Ластівкою» організовано українські суботні школи в Копенгагені, Ольборзі, Ікасті, Рандерсі. У грудні 2024 р. голова відділення української організації в Данії «Ластівка» Василь Ґедз повідомив про відкриття нового українського клубу в місті Хорсенс.
У 2014 році була заснована благодійна організація Bevar Ukraine (Збережи Україну). Ця організація стала реакцією української діаспори та жителів Данії на події, що відбувалися на Майдані, в Криму та на Сході України. Все почалося з медичних і гуманітарних вантажів для підтримки вимушених переселенців та військових, що постраждали внаслідок війни на сході України. З часом діяльність волонтерської спілки поширилась на інші регіони України і переросла в системну допомогу саме в ті частини України, де вона вкрай необхідна. Основними отримувачами допомоги стали медичні та освітні заклади, сиротинці, заклади для людей похилого віку. В 2019 році спілка налічувала 350 зареєстрованих членів, та є однією з найбільших українських організацій в Данії, котра має п'ять відділень в різних куточках Данії.
У 2015 році було створено Українську Молодіжну організацію «Файно», яка є організацією нової хвилі. Її членами є в основному молоді активні професіонали. Діяльність організації сфокусовано на представленні України як повноцінної європейської держави з багатою культурою а також комунікація з Посольством України в Данії.
Іншими організаціями. що об'єднують данських українців та популяризуються українські традиції й культуру є "Клуб «Україна» у м. Вайле (на чолі з тернополянкою Ольгою Волковою), який добре відомий організацією благодійних концертів за участі зірок української естради для збору коштів на лікування хворих діток; «Ua-Dk» — організація українців переважно з південної Ютландії. Також помагають нужденним в Україні.
З 24 лютого 2023 р. в Копенгагені діє Український дім в Данії.
Біженці після російського повномасштабного вторгнення
До 24.02.2022 р. на території Данії проживало близько 17 тис. українців. Найбільше — на півострові Ютландія, де було багато сезонної та фабричної роботи. Після 24 лютого українські біженці оселялися вже в інших регіонах. Нині найбільше українців проживають у великих містах — Копенгагені, Орхусі, Оденсе. У цих трьох містах нині зосереджено приблизно від семи до семи з половиною тисяч людей. Загалом же станом на грудень 2024 р. Данія прийняла понад 60 тис. українців, вимушених рятуватися від війни.
16 березня 2022 р. данський парламент прийняв закон, який дозволив українським переміщеним особам оперативно отримувати посвідки на тимчасове проживання в Данії, що відкрило доступ до державної системи соціального захисту та ринку праці фактично одразу після прибуття до Данії. У рамках згаданого правового механізму в Данії зареєстровано понад 40 тисяч громадян України (найбільше в містах Копенгаген, Орхус, Ольборг, Оленсе та Віборг). 26 лисстопада 2024 р. парламент Данії ухвалив рішення щодо продовження дії закону до 17 березня 2026 р. За даними станом на березень 2025 року Данія видала 53 310 посвідок на проживання за спеціальним законом для українців. З них 37 013 осіб зареєстровані в муніципалітетах і фактично проживають у країні.
Данія добре організувала систему інтеграції. Після прибуття та розподілу в комуну українці підписують інтеграційний контракт і зобов’язані вивчати данську мову — вони безкоштовно відвідують мовні курси 2–3 рази на тиждень. Житло залежить від комуни — комусь надають квартиру, інші живуть у гуртожитках тривалий час.
Робота, медицина, освіта
Станом на лютий 2025 року понад 56–60 % українців віком 18–66 років вже працюють.
«Це найвищий показник серед усіх міграційних хвиль, які приймала Данія за останні кілька десятиліть, - розповіла громадська активістка Леся Ігнатик-Еріксен. - Багато моїх колег із Норвегії, Швеції, Фінляндії ставлять питання: як Данії вдалося настільки швидко інтегрувати українців? У їхніх країнах показники набагато нижчі. Ймовірно, секрет — у чіткій системі: житло, освіта для дітей, мова, а далі — робота. У кожному муніципалітеті діють так звані джобцентри (центри з працевлаштування) які допомагають українцям знайти стажування або роботу в данських компаніях. Часто люди починають із некваліфікованих позицій — на складах, у прибиранні, на кухнях. Але це старт. Багато хто перекваліфіковується. Наприклад, українки з медичною освітою проходять мовні курси з фокусом на медичну термінологію та працюють у системі догляду, зокрема як санітарки — це вже сходинка до визнання кваліфікації»,
«Бажання працювати і не «сидіти на виплатах» — одна з головних причин, чому даньці добре відносяться до українських біженців», - вважає голова Асоціації українців Данії Олексій Копилов. - Українці не цураються роботи, сплачують податки».
Українці в Данії мають безкоштовний доступ до всієї системи охорони здоров’я, за винятком стоматології для повнолітніх.
Для дорослих базові медичні послуги також безкоштовні. Проте, якщо потрібні ліки, їх зазвичай купують за власні кошти. Водночас, якщо загальна вартість придбаних ліків перевищує певну суму, наступні препарати компенсуються державою частково або повністю. Окрім цього, якщо людина офіційно проживає в Данії й має невеликий дохід, вона може подати заявку на фінансову допомогу від комуни.
В Данії діє обов’язкове шкільне навчання, тому українські діти також зобов’язані відвідувати школу. Це має бути офіційний навчальний заклад. Українські суботні чи недільні школи не зараховуються як основне навчання.
«Новоприбулі діти спочатку потрапляють до інтеграційних класів, де вивчають мову та основні предмети. Коли рівень володіння данською дозволяє, їх переводять у звичайні школи. Навчання безкоштовне. Платним може бути лише післяшкільний догляд (приблизно з 14:00 до 17:00). Але родини з низьким доходом можуть отримати знижки або повну компенсацію від комуни. Розмір плати також залежить від віку дитини та кількості дітей у сім’ї», — розповідає Олексій Копилов.
Незважаючи на те, що українські діти опинилися в новому, м’яко кажучи, непростому освітньому середовищі, вони отримують максимальну підтримку і в першу чергу від українців, які вже давно живуть в Данії. Зокрема, громадська організація «Ластівка», що працює вже понад 10 років, однією з перших почала допомагати з адаптацією.
«Спочатку був шок і паніка. Діти приїжджали з різним рівнем підготовки із різних регіонів України. Ми й самі не одразу знали, як діяти. Але поступово почали організовувати роботу: розподіляли дітей за рівнем, допомагали з вивченням данської мови тим, кому це було найнеобхідніше», — говорить заступниця голови «Ластівки» та очільниця відділення в місті Сківе Алла Кучанс.
Водночас у Данії дуже гарно розвинена система денного догляду для дітей дошкільного віку. А це дуже допомагає батькам. Складність лише у тому, що до таких закладів зазвичай велика черга.
Складнощі інтеграції
«Данія — непроста країна для інтеграції, - оворить Леся Ігнатик-Еріксен, яка переїхала у Данію понад 15 років тому. І на це потрібно зважати.
По-перше, мова складна — вона зовсім не схожа на українську. На відміну від Польщі, де українцям легше адаптуватися мовно, тут потрібен час і зусилля. По-друге, клімат — холодний, дощовий, з малою кількістю сонця. Це емоційно впливає. По-третє, транспортна інфраструктура добре розвинена в мегаполісах, але між меншими містами — з’єднання обмежені. І, нарешті, соціальна інтеграція з данцями — також виклик. Данці відкриті, але водночас не так легко впускають у близьке коло. Побудувати справжню дружбу буває непросто».
Деякі українці й досі залишаються ізольованими в громадах, не беруть участі в суспільному житті через мову або культурні бар'єри. Поєднання роботи, вивчення мови та догляду за дітьми дуже складне, особливо для матерів-одиначок. Також проблеми виникають в пенсіонерів, яких особливо важко адаптуватися.
«Мабуть найбільшою проблемою українців є запізнення. На відміну від нас, данці дуже пунктуальні та приходять завжди завчасно. Мої колеги теж часто жартують: українців в Данії живуть за власним українським часом, який завжди на 15 хв пізніше, ніж потрібно. Але цю проблему нам точно в силі регулювати», — розповідає біженка із Житомира Олена Войцицька.
Однак, попри складнощі, є чимало історій успішної адаптації — відкриття бізнесів, працевлаштування, участь у волонтерстві, отримання освіти в данських навчальних закладах. Деякі українці вже самі допомагають новоприбулим.
«Створено сотні українських ініціатив — волонтерські організації, курси, школи, фестивалі. Багато українців стали активними членами громади — працюють, волонтерять, організовують заходи. Деякі вже почали говорити данською та завершили навчання в мовній школі. Є також щасливі історії про одруження та народження дітей. Не залежно від того де українці перебувають зараз, кожен щиро вірить в перемогу та безмежно сумує за Україною. Тому навіть процес інтеграції ніколи не змінить нашу українську автентичність», — резюмує Олена Войцицька.
За матеріалами українських організацій в Данії і посольства України в Данії
-
Мітинг на підтримку військовополонених, 13 квітня 2025 року, Орхус
Мітинг на підтримку військовополонених, 13 квітня 2025 року, Орхус
-
Відкриття містечка для українських переселенців в Копенгагені. 2022 р.
Відкриття містечка для українських переселенців в Копенгагені. 2022 р.
-
Активісти Асоціації українців у Данії. Березень 2025 р.
Активісти Асоціації українців у Данії. Березень 2025 р.
-
В українській суботній школі, центральна Ютландія
В українській суботній школі, центральна Ютландія
-
Проєкт "Смак Соборної України". Український Дім у Данії, лютий, 2025 р.
Проєкт "Смак Соборної України". Український Дім у Данії, лютий, 2025 р.
https://kobza.com.ua/doslidzhennja/7380-ukraintsi-v-v-korolivstvi-daniia-istoriia-i-suchasnist.html#sigProId9853f48208
На світлинах:
1. Українці на вулицях Копенгагену
2. Мітинг на підтримку військовополонених, 13 квітня 2025 року, Орхус
3. Відкриття містечка для українських переселенців в Копенгагені. 2022 р.
4. Активісти Асоціації українців у Данії. Березень 2025 р.
5. В українській суботній школі, центральна Ютландія
6. Проєкт "Смак Соборної України". Український Дім у Данії, лютий, 2025 р.
