Тарас Григорович Шевченко в історії української літературної мови
...І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій не забудьте пом'янути незлим тихим словом! Саме для цього ми зібрались. Саме у ці дні по всьому світу згадують нашого Кобзаря. «Заповіт» Тараса Шевченка перекладений на 120 мов світу!
Шевченко - геній. Це аксіома, а генія важко втиснути в окреслені рамки. Кожне покоління буде мати його суб'єктивний образ, наближаючись до реального, правдивого. Щороку відзначаються його річниці та роковини, написані тисячі наукових праць, відкрито сотні величних гранітних постаментів. Його ім'ям названі вулиці, освітні заклади, літературні фонди... Шевченко - художник, поет, письменник.
Важко переоцінити роль Тараса Шевченка в українському національному пробудженні, в утвердженні української нації. Іван Дзюба зазначав: "Ми певні, що в українській літературі з'явиться ще багато діячів рівних Шевченкові талантом, але не буде рівного йому в справі національного відродження»... Шевченко першим поставив точний діагноз національному «каліцтву» - малоросійству, «хворобі» меншого брата. Своєю творчістю утвердив українську мову, як літературну мову нації,
Він перший глибоко усвідомив вагу літературної мови в письменстві і творив її, пильнуючи, щоб була вона якнайкращою. Він мав багато чинників, аби глибоко пізнати рідну мову, адже юність провів на селі, де сприймав мелодійну київську говірку, де знайомився з живою ідеологією Запоріжжя, козацтва та Гайдамаччини. Він мав гарний голос і кохався в піснях, яких знав без ліку. Шевченко добре знав Святе Письмо, особливо Псалтиря, добре знав і церковнослов'янську мову, як мальовничою окрасою поетичного стилю збагачував тими знаннями свої вірші. Треба мати на увазі, що в ті часи українська мова була заборонена декількома імперськими указами. На мовних теренах значний вплив на Шевченка мав його товариш, однодумець Пантелеймон Куліш, який йому багато допомагав.
Куліш був першим українським вченим, письменником, котрий свідомо творив українську літературну мову, а свої погляди передавав і Шевченкові. Панько Куліш не раз жорстко докоряв Шевченкові, виправляючи форму його віршів, а іноді виправляв і зміст. Так, у своєму вірші "До Основ'яненка" Шевченко написав був:
Наш завзятий Головатий
Не вмре, не загине!
А Куліш виправив це на:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине!
І так ці Шевченкові поетичні рядки друкуються й дотепер, так їх запам'ятали прийдешні покоління.
Власне, твори Шевченка широко рознесли й остаточно затвердили наші національні назви: «Україна», «український». (До Шевченка більше вживалось: «Малоросія»). Хотілось би підкреслити ще й велику народну простоту та образність Шевченкової мови. Його твори будуються по-народному, в них переважають рівнорядні речення, а не накопичення підрядних, це робить мову ясною та глибинно простою.
Шевченко - творець нашої поетичної літературної мови, але не мови прозаїчної, яка в нього не завжди першорядна. У цьому відношенні Тараса перевищила Марко Вовчок.
За свій український правопис Шевченко ніколи не дбав і писав свої твори правописом російським, або ж «старим українським», якому він навчився ще замолоду, за що Куліш не раз йому дорікав. Ось оригінал Шевченкового стилю зразка 1847-го року:
Мени однаково, чи буду я жить въ Украини, чи ни.
Чи хто згадае, чи забуде мене въ снигу начужини
Однаковисинько мени. Въ неволи вырис межъ чужими,
И неоплаканный своїми, въ неволи, плачучи умру,
И все съ собою заберу, малого слиду не покину
На нашій славній Украини, на нашій, не своій земли.
Особливою прикметою художнього стилю Шевченка є широке вживання дієслів:
Сонце гріє, вітер віє З поля на долину, Над водою гне з вербою Червону калину...;
Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся - Згадай мене, брате;
Іди, доню, найди її. Найди, привітайся, Будь щаслива в чужих людях. До нас не вертайся…
Він досить часто вживає народнопісенний образ місяця:
«У гаю, гаю вітру немає; Місяць високо, зіроньки сяють...»
Т. Шевченко своєю творчістю у мові геніально поєднав високий поетичний стиль, характерний для мови поетів-романтиків, з розмовною мовою.
Ряд влучних характеристик, даних поетом, стали "крилатими словами", наприклад: "Кайданами міняються", "Правдою торгують", "Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь", "Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…", "Бо де нема святої волі, не буде там добра ніколи…", "Кати знущаються над нами, а правда наша п'яна спить", "Борітеся - поборете", "До нас в науку! ми навчим, почому хліб і сіль почім!", "Од молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує!", «Обнімеся брати мої, молю Вас, благаю» тощо.
Особлива художня майстерність Тараса Шевченка виявляється у вживанні приказок і прислів'їв. Досить часто приказкою чи прислів'ям він починає свій твір, або, навпаки, закінчення його поезій нерідко мають підсумовуючий характер. Деякі дрібніші твори Шевченка повністю викладені у приказковому стилі, наприклад: "Думка" ("Тяжко, важко в світі жити"), "Не женися на багатій", "Не завидуй багатому", "Не так тії вороги", ("У всякого своя доля") тощо.
У добу Шевченка український народ був розрізнений, територіально й політично перебував у складі двох імперій - Австро-Угорської та Російської. І чи не найголовнішим внутрішнім чинником консолідації того розрізненого, гнобленого чужинцями народу став Шевченко. Східняка Шевченка всім серцем прийняла Галицька Україна, сприйняла його ідеї, сприйняла мову його творів, як свою національну, возвеличила його в ранг національного пророка, а згодом використала його творчий здобуток задля утвердження своєї мови супроти польської.
Цікавий факт: Шевченко ніколи не був у Галичині та на Волині, але найбільша кількість пам'ятників йому саме там (понад 55), а найвищий у світі монумент стоїть у місті Ковель (висота 7 м, вага 20 т).
До слова. Останнім часом нас, українців, неодмінно питають, мовляв, а чому саме зараз ви почали казати: «в Україну»? Ну, що ж, пропоную «звіритись» із Шевченком. У Кобзаря маємо:
- Тепер летиш в Україну, тебе виглядають…
- Несли, несли з чужого поля і в Україну принесли
- повертала в Україну степами, тернами
- уже прийшли в Україну, жаль чогось їй стало
- В Україну ідіть діти, в нашу Україну
- Якось недавно довелось мені заїхать в Україну
(питання КУДИ?)
- Ще на Україні веселі й вольнії лишились села…
- малого сліду не покину на нашій славній Україні
- І хто знає, що діється в нас на Україні
- Ой зоре, зоре! І сльози кануть. Чи ти зійшла вже й на Україні?
(питання - ДЕ?)
І виняток:
Що не в Украйні поховають
Що не в Украйні буду жить, людей і господа молить
Тарас Шевченко більшу частину свого життя, починаючи з п'ятнадцяти років, провів у російськомовному середовищі, де українська мова й «не ночувала». У нього є поеми й повісті, написані російською мовою. Виникає питання: чому росіяни, ще в ті давні часи, що так підносили й пропагували творчість Тараса Шевченка залишали цей факт без уваги? Думаю тому, що
найвищої майстерності Кобзар досяг у творах, написаних саме рідною українською, і тим збагатив скарбницю не лише української, а й світової культури.
Під скупим північним сонцем Петербургу ожила в ньому пам'ять про рідний край. ОЖИЛА МОВА І ПІСНЯ України - чиста і прекрасна! У 1840 році з'явилася його перша маленька книжка, перший «Кобзар», де була надрукована поема «Причинна» (1837 рік).
Лариса СКРИПНИКОВА,
почесний голова КРОО «Калина»,
м. Петрозаводськ, Карелія, РФ
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Лариса Скрипникова, почесний голова КРОО 'Калина', член президії УВКР. Тарас Шевченко, світлина 1859 року. Автограф Кобзаря. Шевченко у колі щирих приятелів. Автограф поезії 'Думи мої, думи мої...' Невідомий 'світський' Шевченко. Чорновий автограф 'Заповіту', датований 1845 роком. Українська боністика - стогривнева купюра старого зразка. Українська боністика - нова стогривнева купюра.
