Ще на початку 2003 року ми відправили роботи наших учнів в м. Київ на Міжнародний конкурс «Моя Україна». Тематика і техніка виконання не обмежувалась. Тому картини, представлені на суд журі в українській столиці, були виконані в улюбленій техніці «колаж» з тканини. Це «Рукавичка» і «Українка з дитиною», які виконали учні 7 і 8 класів. Шостий клас вибрав для конкурсу м’яку іграшку. Ляльки в національному одязі: українка, українець і сваха разом складають цікаву композицію «Заручини в українців». І як тут не згадати вродливість української жінки і українця - втілення уяви про справжнього козака. Українські ж хатки, зроблені маленькими ручками п’ятикласників, що скрупульозно і клопітливо працюють із звичайним папером, явились гідним акордом в переліку поданих на конкурс робіт.
Товариство «Україна-Світ», Держкомітет у справах національностей і міграції, Головне управління освіти і науки Київської держадміністрації, Науково-методичний центр середньої освіти Мінітерства освіти і науки України серед решти дитячих творів, присланих з Канади, Румунії, Естонії, Сербії, Придністров’я, Білорусії і Росії та інших країн високо оцінили нашу скромну працю. Про це повідомила і газета «Український форум», а потім нас запросили взяти участь у міжнародній науково-практичній конференції, що проходила в Києві з 26 по 29 жовтня 2003 року, і одержати нагороди за 1 місце.
Про це сповістили губернатора нашого краю О.М. Ткачова, який одержав з Києва подячного листа.
Я з двома вихованцями школи в призначений день прибула в Київ. Він зустрів нас не дуже привітно, пронизуючим холодом жовтневого вечора. Та після відразу побаченої краси, що оточила нас з різних сторін вимощеною брущаткою, помпезністю і величністю будівель, маківками церков, теплими привітаннями кубанських киян, починаємо потихеньку але твердо закохуватись в це дивне місто.
Під час роботи конференції ми проживали в готелі «Санкт-Петербург» в самому центрі Києва. Сама ж конференція проходила в Національному державному університеті імені Т.Г. Шевченка. Будова, створена в стилі класицизму, з могутніми колонами при вході, ще більше підсилювали значимість даного заходу. Учасники конференції працювали в залі засідань Української Ради за круглим столом. Крім раніше згаданих, приїхали представники Хорватії, Греції, Казахстану, США, Литви, Польщі, Болгарії, Латвії, Молдавії і Угорщини. Дійсно - можна було вивчати географію. Та всіх об’єднувало одне: любов до своєї Вітчизни - України. Як би не складалося життя, кого куди розкидало по світу, українське коріння виявилось все ж сильнішими за обставини. І, як приклад, всі виступи виголошувались українською мовою. Учасників конференції привітали керівництво товариства «Україна», ректор університету, мер Києва, міністри закордонних справ, культури, освіти і науки. Тобто все проходило на найвищому рівні. Кожен з виступаючих ділився як своїми проблемами, так і досягненнями в розвитку української культури, мови в тій країні, звідки він приїхав. Робота проходила в теплій і дружній атмосфері. Хід подій документувався, а репортажі подали провідні канали українського телебачення.
Чи не найважливішим моментом став показ кращих робіт дитячої творчості. Тоді була продемонстрована важливість роботи зв’язку поколінь, передачі накопиченого досвіду від старших молодшим. Це проявилось в дитячих роботах і ясно було, що українська культура зберігається і розвивається в діаспорі і буде жити і передаватися з покоління в покоління. Приємно, що картини наших учнів і роботи з соломки дітей з Білорусії визнали найкращими. І особливо приємним було юним козачкам отримати почесні грамоти, заохочувальні призи, а також сфотографуватися на пам’ять з І. Ф. Драчем. Надзвичайно приємно, що нашу роботу оцінив професійний художник з Естонії і запросив удосконалювати майстерність в Таллінн. Добрі відгуки висловлені і написані іншими учасниками конференції. Побачили ми і справжнє чудо: вишиті 96-річним священиком отцем Блажейовським ікони. Дивишся на них і дивуєшся, які вони хороші і просто прекрасні. Ніби чарівна рука пройшлась по них і створила надзвичайної краси образи. Ці шедеври були представлені в рамках роботи конференції.
Ще багато можна розповідати і писати про нашу поїздку. Слово ж великої подяки від себе і дітей М.Г. Сергієнку, директору школи С.М. Погорєлову, департаменту культури краю за організацію цієї поїздки.
Ельвіра ПЕРЕДЕРІЙ,
викладач КДЕШНМ.
“Вісник Товариства української культури Кубані”
№ 4 (35) – 2003
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
