Шановна громадо, шановна Президіє цього зібрання!
Хочу подякувати за можливість сказати коротке слово, довго не буду затримувати Вашу увагу. Наше товариство 19 грудня відсвяткувало 100 років. Це була дуже велична подія, крім традиційних Шевченківських вечорів ми згадали історію, розшукали багато архівних матеріалів. Я дуже вдячний американській газеті "Свобода", яка на 32 сторінках виходить на Канаду і Америку. Вони знайшли можливість надрукувати повністю мою доповідь на цьому урочистому вечорі, присвяченому 100-річчю нашого товариства. Я дуже вдячний, що зустріч, яка була з Президентом минулого року, мала наслідки. У нас в Cанкт-Петербурзі діє Генеральне консульство, у нього багато роботи, воно активно допомагає. В цьому році 9 березня пройшло вже на іншому рівні за участю Генерального консула. Це Сємьонов Віктор Михайлович, мер Севастополя, який свій досвід господарника переніс на нову роботу, має дуже добрі зв'язки з нашими урядовцями, допомагає нам.
Я хочу сказати, що наше товариство за 100 років пройшло складний шлях. Ви знаєте, ми об'єднали всі наші сили. У нас Товариство, і Фонд культури, є великий хор, який робить дуже добру справу - концерти. У нас багато талановитих людей, ми працюємо на культуру, оскільки ми культурне товариство. Розраховуємо на співпрацю з Культурним центром України в Москві. Ми хотіли б провести дні Петербурга, дні української культури тут, ми маємо таку можливість. У нас багато співаків, художників, авторів, написали близько 60 нових пісень, які Україна вже почала друкувати. Я дуже вдячний журналу "Самостійна Україна", який на двох сторінках дав пісню "Соборну Україну", ще друкується і дуже добре "Земля слов'ян". Я хочу сказати, що багато нових творів ми подарували бібліотеці і Держкомнацу, який влаштував зустріч.
До таких справ, як взаємні стосунки України з Росією домішується дуже багато людей, дуже багато публікацій, дуже неприємних. Навіть в нашій, Петербурзькій пресі. Ну, наприклад: "В украинского консула плохо с украинским". Звичайно, він мову не дуже добре знає, і це так хочеться комусь підкреслити. Вийшла дуже шкідлива книжка в Москві, називається "Украинский сепаратизм в России". Робиться справа за таким принципом "Лучшие сорта лжи готовятся из полуправды". Йде наукове обгрунтування цих наших стосунків, паплюжать Шевченка. Смоліну, який написав передмову до цієї статті, ми б хотіли дати відповідь. Я дам Президії, щоб відповідь Смоліну була надрукована. Оскільки наклад цієї шкідливої літератури 5000 примірників, ми б хотіли, щоб надрукували нашу відповідь отут, в Москві, і до Києва передав Олександр Шокало, щоб надрукували. Не треба наші дружні стосунки псувати.
Ми розробили програму на двох сторінках по п'яти напрямках. Це перспективна програма нашої діяльності на 5 років. Ми хочемо використати 300 років Петербургу, щоб відтворити повністю історію життя українців на берегах Неви, ми розподілили її умовно на три століття: ХVIII ст., XIX ст. і ХX ст. Уже створили таку редколегію і оці матеріали опрацьовуємо. Всі свої дії, всі свої свята ми фіксуємо тепер на відеокасетах, у нас є десь близько 20 сюжетів, ми можемо все дати і готові до співробітництва. Я дуже вдячний Посольству, яке підтримує нас.
Всіх хвилює доля пам'ятника Шевченку в Петербурзі. Стан такий. Ми освятили місце, заклали фундамент, впорядкували площу. У Фінляндії, у Хельсінкі, ми знайшли найбільш доступний нам варіант, уже фірма "Сорві-Ківі" виготовляє постамент. Є невеликі проблеми, але десь через місяць гранітний постамент дуже високої якості буде закінчено. Скульптура подарована Леонідом Молодожанином. Вона знаходиться у нашому місті. Дуже сприятливо до цього ставиться влада. І через місяць-два проведемо цю акцію. Є фінансові проблеми, але Ю.О.Сердюк збирається до нас приїхати, щоб вирішити.
Ви знаєте, що Україна вступила в Міжпарламентську асамблею, підняли прапор у Таврійському палаці, була делегація, група депутатів. Ми зустрічались, розраховуємо, що оце наше сторіччя, наша взаємоповага до громад дадуть плоди. Ми спілкуємось.
Ми дали всім документи про реєстрацію НКА, у нас є журнал, газети, друковані твори. І ми розраховуємо, що щось буде, ця справа буде посуватися, міністр національної політики пан Абдулатіпов про це говорив на Асамблеї. Ставлення до українців по-троху змінюється. Але все залежить від нас, від нашої громади. Навіть вчителі-росіяни мають великий потяг до української культури, співають наші пісні, дають пропозиції в слов'янських ліцеях відтворити українські класи з поглибленим вивченням нашої мови.
Я думаю, що справа буде на краще, ми нове століття, нове тисячоліття в Росії зустрінемо, гадаю, що гідно.
Я дуже вдячний всім колективам. Президії хочу подарувати козачка, це ми випустили таку поштову листівку зусиллями наших хлопців. 100-річчя нашого товариства відзначили філателічно.
Хочу, щоб ту статтю надрукували відповідно, як я згадував.
Дякую за увагу. Буде можливість, приїздіть до нас, ми будемо дуже раді. Ми спілкуємось з Карельським хором в Петрозаводську, тут близько. Дуже радий буду, якщо хтось із вас приїде, якщо буде можливість приїхати. До нас приїжджають естонці, ми постійно спілкуємось з Україною.
Дякую за увагу.
Даний виступ мав місце на Конференції ОУР (1998 р, Москва). Переведено в електронний формат сайтом "Кобза"; редагував Василь Коломацький (Канада).
При передруці посилання на сайт "Кобза" www.kobza.com.ua обов'язкове.
