Публіцистика

Щойно в РФ пройшов референдум щодо змін до Конституції, які цементують владу Путіна, практично, довічно. Про перспективи розвитку подій у країні-агресорі розмірковує колишній очільник МЗС України Павло Клімкін

Ні в кого не було сумніву, що зміни до російської конституції будуть схвалені. Цифру можна було намалювати будь-яку, вирішили, як бачимо, 78%.

Оскільки це не вибори і, насправді, не голосування, а мобілізаційний вотум довіри Путіну та тест на лояльність для еліт, то цифра мала бути "вражаючою", а за путінізм голосували у наметах та багажниках авто, з цього всі кепкують.

Кому достанется редкая меловая церковь на Дону, основанная монахами Киево-Печерской обители?

Від  редакції. Пропонуємо вашій увазі статтю російського кореспондента «Радіо Свобода» Олени Фанайлової, присвячену руйнуванню в  Святогір’ї унікальної памятки ХІІІ століття – вирубаної в крейдяній горі церкви Сицилійської ікони Божої Матері. За російською Вікіпедію, храм спорудили російські ченці після 1831 року, але донецький історик та краєзнавець Петро Яковенко спростовує це: «Засновниками вважають ченців Києво-Печерської обителі, які втікали від татаро-монголів у 1240 році. Ще є версія, що монастир започаткували вихідці зі святої гори Афон. ­Чернечі поховання дуже схожі на грецькі: через три роки після похорону ченця його череп діставали й уміщували у спеціальній ніші в печері. Цей ритуал є лише у Святогір’ї». Розташована церква у Воронезькій області і знаходиться під опікою обласного  краєзнавчого музею, втім зараз цю памятку, яка по праву належить духовній і мистецькій спадщині України, хоче прибрати до рук Російська православна церква. Схоже, що історична і художня цінність храму не цікавить російських попів, вони хочуть перетворити її на ще один майданчик для одержання прибутків від туристів і паломників.

Відповіді журналіста «Кобзи» на запитання редактора часопису  «Українська громада Росії»

Відомий активіст, один з адміністраторів сторінки у Фейсбук «Громада українців Росії» і редактор однойменного часопису  Андрій Литвин 25 червня прокоментував матеріал сайту «Кобза – українці Росії» від 31 травня ц.р. «Нотатки з приводу діяльності українських організацій в Росії», який є спробою подати загальну картину стану українських автономій в Російській Федерації станом на 1 січня 2020 року. Я, як автор публікації , вдячний Андрію Сергійовичу  за увагу до цьго матеріалу і його критичні зауваження, які, впевнений,  підуть на покращення українського інформаційного середовища. Враховучи те, що Андрій Литвин свої претензії спрямував не до мене особисто, а виніс на широкий загал, я  так само публічно маю відповісти на його запитання.

Відкрите звернення редакції до чинного президента України щодо політичних переслідувань п'ятого президента України Петра Порошенка

Шановний пане Президенте!

Ми звертаємося до Вас від редакції сайту діаспори «Кобза – українці Росії», що вже дев’ятнадцять років інформує громадськість про життя українців у Росії. На сайті опубліковано понад шість тисяч матеріалів. Фактично ми є єдиним джерелом федерального рівня, що надає інформацію про діаспору у Росії – репортажі, дослідження, архіви, правозахисні матеріали, громадські заяви, що стосуються життя українців Росії.

Спогади голови нижнєкамської «Вербиченьки» Євгена Савенка про Валентина Іващенка

До редакції «Кобзи» продовжують надходити відкуги на передчасну смерть керівника хору «Рось» і неформального лідера українців Санкт-Петербургу Валентина іващенка. Своїми спогадами про зустрічі з ним і враженнями поділився і голова Нижнєкамської національно - культурної автономії «Українське товариство «Вербиченька» в Башкорстані Євген Савенко. «Не можу прийти до тями  ось уже котрий день. Не стало Валентина Іващенка, - пише він. -ь Ця смерть тисне на плечі і коробить. Він старший за мене всього на 4 роки. Проклятий коронавірус збирає свою страшну данину....

Напередодні 70-річчя одного з лідерів української діаспори в Росії Василя Яковича Бабенка редакція «Кобзи» звернулася до не менш відомого і шанованого Стефана Григоровича Паняка з Єкатеринбургу з проханням розповісти про ювіляра. «Знаю Василя дуже давно, - написав нам Стефан Григорович, - з  самого започаткування українського руху в РФ. З першого знайомства він викликав симпатію,  дружелюбний, щирий у спілкуванні, з манерами зваженого інтелектуала. Досконало вивчив українську мову, знає історію і українську класичну літературу, хоч ніколи не жив в Україні. Міг поправити мене, галичанина, коли я вживав русизми. Якби мене спитали про негативні риси в його характері – не зміг би найти. 

У Санкт-Петербурзі на сімдесятому році життя перестало битися серце відомого українського активіста Росії Валентина Іващенка

Сумна звістка прийшла з міста на Неві від Української національно-культурної автономії Санкт-Петербурга – 12 червня  відійшов у вічність Валентин Іващенко.

Народився Валентин Володимирович Іващенко в Богуславі на Київщині, де починався життєвий шлях легендарної української героїні Марусі Богуславки, першого українського космонавта Павла Поповича. 

Всемирно известный кинорежиссер о невыученных уроках Второй  мировой войны

Від редакції. Напередодні чергової річниці завершення у травні 1945 року на території Європи Другої світової війни  в українському і російському суспільстві знову спалахнули суперечки щодо як  її  відзначення, так і загальної оцінки самої масштабної трагедії ХХ століття. Якою ціною далася людству перемога над нацизмом і чи варто, враховуючи це, відзначати 9 травня як свято? Чи варто зводити оцінку підсумків Другої світової до формули історика Марка Солоніна «ГУЛАГ переміг Освенцим», чи все ж пам’ятати, що для мільйонів людей день капітуляції  гітлерівської Німеччини закарбувався в пам’яті як день закінчення їхніх страждань, смертей близьких і рідних, а тому і є святом? Наскільки засвоєні сучасним російським суспільством уроки Другої світової і чи достатні вони, щоб не допустити нової війни?  З такими запитаннями журналістка «Радіо Свобода» Тетяна Вольтська  звернулася до всесвітньо відомого, в т.ч. і своїми антивоєнними фільмами («Молох», «Сонце», «Олександра»), призера багатьох  міжнародних фестивалів, російського  кінорежисера Олександра Сокурова.

 

Як пан Андрій Горчаков намагається дискредитувати українську автокефальну церкву в Росії

«Не гневайся, боярин. Не признал я тебя. Аль ты князь?» – « Я? Пожалуй, князь. А что тут удивительного?» –  «Да откуда ж ты взялся в палате царской? Ведь не было тебя. Батюшка-царь, да кто ж это такой?» Пам’ятаєте цей діалог з популярної кінокомедії «Іван Васильович змінює професію»?  Жорж Милославський Булгакова, «сини»  лейтенанта Шмідта Ільфа і Петрова, Хлєстаков Гоголя, Голохвостий Старицького… Людина, про яку маємо розповісти – з цієї ж галереї подібних персонажів, тільки наш «герой», який теж видає себе за князя, і не просто за князя, а за «нащадка роду Рюриковичів (!)»  не літературний, а цілком реальний.  Можливо, ми б ігнорували цього чергового самозванця (чи мало шахраїв у світі?), якби не його роль у дискредитацї єдиної української церкви, що залишалася на сьогодні  на території  Російської Федерації.

Як українці  Росії відсвяткували 206-річницю з дня народження Тараса Шевченка

Протягом березня-квітня «Кобза» інформувала своїх читачів про заходи з нагоди святкування українцями Росії 206-річниці з дня народження свого національного  генія Тараса Григоровича Шевченка. Тепер прийшов час зібрати до купи цю інформацію, бо саме у такому узагальненому вигляді видна,  як на долоні,  реальна картина нинішнього самопочуття українців в Російській Федерації, їхніх свобод і  в цілому життя національно-культурних автономій і організацій. Які б процеси не відбувалися в середовищі українців Росії, які б ідеологічні і політичні суперечки не точилися в ньому, 9 березня, день народження Кобзаря, завжди був днем, який об’єднував їх у розумінні величі цієї постаті та її вшануванні.

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка