Рецензія на видання книги "Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку"
Нещодавно у московській Бібліотеці української літератури відбулося представлення збірника "Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку" (матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 11-12 листопада 2009 року, м. Москва). З цієї нагоди в читальному залі була розгорнута експозиція, що містила видання російських украинознавців, зокрема й учасників торішнього наукового форуму, засідання однієї з секцій якого - "Українські освіта і друковане слово в Росії" - проходило тут же, в Бібліотеці.
Тож працівникам бібліотеки приємно відзначити, що усього лише кілька місяців після його проведення фонд російської україніки нашої Бібліотеки поповнився чудовим новим виданням - ваговитим томом, який увібрав у себе доповіді та повідомлення учасників конференції. В п'ятдесяти опублікованих на його сторінках статтях розглядаються різні питання історії, етнографії, демографії, мови, освіти, культури, сучасного громадського життя українців Росії. Матеріали збірника віддзеркалюють як тематичну широчінь українознавчих досліджень у Російській Федерації, так і їхню географію, яка охоплює під сучасну пору не тільки Москву та Санкт-Петербург, але й Оренбург, Краснодар, Волгоград, Бєлгород, Томськ, Твер, Уфу, Владивосток, Саратов...
Зі своїми науковими пошуками на його сторінках нас знайомлять доцент Кубанського державного університету Анатолій Михайлович Авраменко (Україністика на Кубані й сучасні тенденції розвитку), завідувачка літературним відділом Краснодарського державного історико-археологічного музею імені Е.Д. Феліцина Наталія В’ячеславовна Ламосова (З історії української періодики Кубані 1920-х - початку 1930-х років), доцент кафедри іноземних мов Тюменського державного нафтогазового університету Алла Анатоліївна Ісакова (Українські запозичення як джерело поповнення російського словника), завідувачка редакційно-видавничим відділом Оренбурзької обласної наукової універсальної бібліотеки імені Н.К. Крупської, завкафедрою бібліографії та бібліотекознавства Оренбурзького державного інституту культури імені Л. та І. Ростроповичів, учений секретар "Інституту вивчення історії народів Оренбуржя" Тетяна Олексанрівна Камскова (Інформаційно-бібліографічні ресурси забезпечення україністики), доцент Томського державного університету Ірина Володимирівна Нам (Форми самоорганізації українців Сибіру), заступник директора Інституту гуманітарних досліджень Тюменського державного університету Ірина Совєтівна Карабулатова (Образ України в сучасній російській мовній свідомості), професор Волгоградського державного педагогічного університету Василь Іванович Супрун (Корінне українське населення Поволжя та Подоння: від появи до переходу в статус прихованих меншостей), голова ради громадської культосвітньої організації "Українська родина" (м. Сургут) Володимир Євгенович Халімончук (Проблеми української освіти в Тюменській області), старший викладач Владивостоцької філії Далекосхідного юридичного інституту МВС РФ В’ячеслав Анатолійович Чорномаз (Вивчення українського населення Далекого Сходу: досвід історіографії проблеми), а також дослідники з низки інших наукових центрів країни, серед яких - доктори й кандидати наук, аспіранти, краєзнавці, музейні працівники та архівісти, громадські діячі, письменники та журналісти.
Мабуть, не можна не погодитися з одним із авторів збірника - доктором філологічних наук, провідним науковим співробітником Інституту слов'янознавства РАН Юрієм Андрійовичем Лабинцевим, який у своєму виступі на презентації книги зазначив, що україністика в Росії сьогодні активно розвивається й за кількістю задіяних у наукових студіях сил, схоже, не поступається іншим країнам світу, крім, ясна річ, з України. І цьому багато в чому сприяла поява незалежної Української держави: адже до 1991 р., згідно з існуючою в Радянському Союзі практикою, весь комплекс українознавчих досліджень зосереджувався майже виключно в УРСР. Протягом останніх двох десятиліть в російську україністику прийшло чимало нових дослідників, і важливо допомогти їхньому науковому спілкуванню, налагоджувати координацію та співробітництво як між ними самими, так і з науковими центрами в Україні. Цій меті й слугувала проведена торік перша міжнародна науково-практична конференція, вирішенню цього ж завдання сприяє й поява збірника її матеріалів, підготовленого й випущеного в світ стараннями видавничого центру Уфимскої філії Московського державного гуманітарного університету ім. М.О. Шолохова.
У всій цій роботі велика заслуга належить україністам Республіки Башкортостан, очолюваних директором цього вузу, керівником Наукового центру україністики Василем Яковичем Бабенком. У збірнику представлена його доповідь, що розкриває досвід, проблеми й перспективи розвитку україністики в Башкортостані, а також статті інших уфимців - завідувача кафедрою фівлології філії МДГУ ім. М.О. Шолохова Юлія Володимирівна Сіренко (Українська вища освіта в Башкортостані), завідувача кафедрою історії й теорії держави та права того ж вузу Ірини Борисівни Чернієнко (Українці Башкортостану за матеріалами місцевої періодичної преси 2000-х рр.).
"Могутньою купкою" виступили в збірнику й українознавці Оренбуржя. Серед них - завідувачка кафедрою вітчизняної історії Оренбурзького державного аграрного університету, академік Російської академії гуманітарних наук Алла Володимирівна Федорова (Українці в Оренбуржі), завідувачка кафедрою педагогіки вищої школи Оренбурзького державного педагогічного університету Людмила Борисівна Соколова, Валентина Григорівна Риндак - продовжувачка спадщини українського педагога В.О. Сухомлинського в Росії, вихованка видатного педагога в знаменитій Павлишській школі, нині доктор педагогічних наук, професор, директор Інституту педагогіки й менеджменту, голова Оренбурзької філії Південно-Уральського відділення Російської академії освіти та керівник Уральської асоціації імені В.О. Сухомлинського публікує в збірнику статтю "Досвід і перспективи розвитку ідей В.О. Сухомлинського в сучасній педагогічній науці".
Доречно зауважити, що подібним чином тема спадкоємності - вчителя й учня - проходить і в інших публікаціях збірника "Україністика в Росії...". Так, аспірант із Краснодара Дмитро Володимирович Грушевський розповідає у своєму повідомленні про діяльність земляка — професора Краснодарського державного університету культури та мистецтв, голови Кубанської філії Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка Віктора Кириловича Чумаченко в справі відродженню кубанської школи україністики у 1990-2000 рр. Викладач Оренбурзького педагогічного коледжу Тетяна Леонідівна Большакова в статті "Внесок Л.Н. Большакова в історію російської україністики" відкриває перед нами нові сторінки життя та творчості свого батька - видатного російського шевченкознавця, автора 18 книг про період солдатчини в житті великого Кобзаря, у тому числі тритомної "Были о Тарасе", відзначеної Державною Шевченківською премією, унікальної "Оренбурзької Шевченківської енциклопедії", ініціатора свята "Шевченківський березень", що вже ось котре десятиліття широко відзначається в степовому краї - від Оренбурга до Орська, організатора Інституту Тараса Шевченка в Оренбурзі...
Втішно було почути від виступаючих на конференції вчених (Оксана Олександрівна Остапчук, МДУ імені М.В. Ломоносова), що в деяких російських вузах поступово налагоджується системна підготовка україністів. Авторові цих нотаток доводилося брати участь у становленні такої роботи в стінах московського столичного університету, де на філологічному факультеті, нарешті, була відкрита відповідна спеціалізація; здійснюється така робота й у Бєлгородському університеті. Виходить, є надія, що на наступній конференції україністів Росії активніше заявить про себе й наукову молодь. Скажуть своє слово в науці, напевно, й учні таких маститих столичних українознавців - авторів представленого в БУЛ збірника - як керівник Відділу гуманітарних досліджень, провідний науковий співробітник Російського інституту стратегічних досліджень Тамара Семенівна Гузенкова (Українська діаспора як політичний феномен), завідувачка Відділом східного слов'янства Інституту слов'янознавства РАН Олена Юріївна Борисьонок (Діяльність Відділу східного слов'янства Інституту слов'янознавства РАН), провідний науковий співробітник Інституту географії РАН Михайло Петрович Крилов (Українська ідентичність на території російської частини Слобідської України) та ін. Серед молодих вчених-україністів, що беруть участь у збірнику, цікаво і яскраво заявили про себе аспірант МДУ імені М.В. Ломоносова, провідний спеціаліст Державного архіву РФ Костянтин Сергійович Дроздов (Українізація в Росії в 1923-1932 роках: мета, методи, результати (на прикладі губерній Центрального Чорнозем`я), студент Інституту бізнесу та ділового адміністрування Саратовского державного технічного університету Олександр Федорович Двоєконко (Переселенський рух українців до Саратовського Надволжя (18 ст. - друга половина 20-го століття), аспірант Інституту географії РАН Антон Олексійович Гриценко (Вивчення російської частини Слобідської України та Гетьманщини польовими методами).
Важливо відзначити високе представництво в збірнику, як і на конференції, учених з України. Серед них - академік НАН України, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики й этнології ім. М.Т. Рильського НАН України, Президент Міжнародної асоціації україністів Ганна Аркадіївна Скрипник (Історична ретроспектива на тенденції сучасного розвитку закордонної україністики), директор Міжнародного інституту освіти, культури і зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка" І.М. Ключковська (Фактори розвитку українознавчих досліджень у Російській Федерації), генеральний директор Культурного центру України в Москві, лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, доктор історичних наук Володимир Юхимович Мельниченко (Увічнення пам'яті Тараса Шевченка в Москві: пропозиції до 200-річчя від дня народження") та ін.
Зрозуміло, що для подальшої розбудови російського українознавства налагодження та всебічний розвиток співробітництва з українськими колегами – то чи не найважливіша передумова успіху. Що, в свою чергу, послужить основою для більше глибокого розуміння і врахування українського фактора не тільки в минулому, але й сьогодні, і в завтрашньому дні Росії - а також і для утвердження адекватних, дружніх відносин між нашими країнами та народами.
На зміну профанним маргінальним тлумачам "українського питання" у Росії та їхнім дзеркальним двійникам-"фахівцям" з "російського питання" - в Україні, на зміну молодим і не дуже так званим політологам — аматорам спекуляцій і сенсацій, що бездумно дискредитують високі традиції вітчизняної науки й публіцистики, мають прийти й приходять строгі шукачі й поціновувачі наукової істини, згідно з якою росіянин правдиво, а не в кривому дзеркалі, пізнає українця: його історію, культуру, традиції, мову, саму душу...
Для того воно й існує - російське українознавство.
Й де, як і в будь-якій науці, ясна річ, не обійтися без дискусій і суперечок.
Можливо, хтось із читачів заперечить і щодо певних позицій, викладених у статтях представленого збірника. Не виключено, що в полеміці, яка розпочнеться тоді, буде народжуватися й уточнюватися істина.
Запрошуємо до читання.
Віталій КРИКУНЕНКО.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Довідка:
Украинистика в России: история, состояние, тенденции развития: материалы Международной научно-практической конференции. – Киев–Москва–Уфа: Изд-во Уфимского филиала МГГУ им. М.А. Шолохова, 2010. – 254 с.
В сборнике представлены доклады и сообщения участников I Международной научно-практической конференции «Украинистика в России: история, состояние, тенденции развития» (11-12 ноября 2009 г., г. Москва). В статьях рассматриваются различные вопросы истории, этнографии, демографии, языка, образования, культуры, современной общественной жизни украинцев в России.
Материалы издания представляют интерес для исследователей, преподавателей, музейных и библиотечных работников, представителей государственных и общественных организаций.
http://ukrainistika.ru/kn/page/2
Від Редакції:
Звертаємо увагу читачів на той факт, що успішне і статусне проведення Конференції "Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку" (11-12 листопада 2009 року, м. Москва) стало одним із пунктів звинувачення Мінюсту РФ у справі закриття Федеральній національно-культурній автономії «Українці Росії».
http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4b9d84ff4bea1/
Редакція вважає позов Мінюсту РФ у справі закриття ФНКА тенденційним і дискримінативним, що яскраво підтверджується наведеним матеріалом.
На світлинах: Обкладинка збірника «Украинистика в России история, состояние, тенденции развития». Віталій Крикуненко показує юній читачці БУЛ нові книжки.
