Нижнєкамська «Вербиченька» долучилася до збереження пам’яті про українського солдата

В рамках підготовки до 100-річчя утворення Автономної Республіки Татарстан і 75-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 7 грудня 2019 року в гімназії №32 м. Нижнєкамська було проведено захід «Про мужність, про подвиг, про славу» за участю Українського товариства «Вербиченька» і  представників пошукового загону« Нафтохімік». Про це повідомила у Facebook заступник «Вербиченьки» Людмила Найденко.

Командир загону Ольга Ланцова розповіла гімназистам  про непросту і важливу роботу пошукового загону і показала два фільми, а голова Національно-культурної автономії «Українське товариство «Вербиченька» Євген  Савенко про недавні знахідки пошуковиків казанського загону «Сніговий десант».

Саме вони 3  травня 2019 року біля села М'ясний Бор Новгородської області знайшли останки солдата-українця, який загинув у 1942 році. Він був убитий в 50 метрах від німецьких позицій, в руці тримав відкритий порожній диск пістолета-кулемета Шпагіна, фаланги пальців були прямо на диску. Солдат не був похований, його останки лежали під дерном на глибині 10 см. Завдяки пошуковикам 8 травня ц.р. українського солдата поховали з військовими почестями в братській могилі на меморіалі в селі М'ясний Бор.

Під час наступної експедиції на цьому ж місці був знайдений медальйон загиблого українця з паперовим вкладишем, заповненим олівцем. Вдалося прочитати ім'я та адресу солдата: Іван Корнійович Мартиненко, 1905 року народження,  село Жовтневе (нині Шахове) Добропільського району Сталінської (нині Донецької) області України. Маму звали Мотрона Юхимівна. Поруч знайшли також особисті речі: олівець, грифель, ластик, спечений з осколком за довгі роки, безпечна бритва, і дві монетки в 5 і 20 копійок - все, що залишилося від солдата. З весни 1942 року червоноармієць Мартиненко І.К. значився зниклим без вести.

Пошуковик загону Дмитро Красотченко знайшов через соціальні мережі родичів солдата в Україні і розмовляв з ними по телефону. Дочки загиблого солдата живуть в Донецькій області. Старшій, Надії Іванівні, 86 років, вона вже, на жаль, не встає, живе з сином у м Костянтинівці. Молодша дочка, Галина Іванівна, 82 роки, живе в Шахово.

Заступник командира пошукового загону Іскендер Ясавеєв звернувся до товариства «Вербиченька»  з проханням передати родичам особисті речі солдата.

Детально розповів школярам Євген Савенко і  важливий внесок у спільну Перемогу Татарії, куди були евакуйовані тисячі переселенців і десятки підприємств. Про Казань, що  стала не тільки містом, що притулило знедолених людей, а й кузнею, де кували зброю Перемоги, турботливою матір'ю і сестрою поранених солдат.

Захід був доречно доповнено віршами і піснями у виконанні гімназистів  та вокального ансамблю «Вербиченька».

Наш кор.

• Особисті речі солдата Івана Мартиненка Особисті речі солдата Івана Мартиненка
• Спільна світлина на згадку про зустріч в гімназії Спільна світлина на згадку про зустріч в гімназії
•  

На світлинах:

1. Учасники ансамблю «Вербиченька»  під час зустрічі в гімназії

2. Особисті речі солдата  Івана Мартиненка

3. Спільна світлина на згадку про зустріч в гімназії

Додати коментар