Відбулися збори частини учасників групи «Українська Волонтерська ініціатива» де, зокрема, було обговорено статтю Аскольда Лозинського щодо прорахунків у роботі СКУ

5 листопада ц.р. відбулися збори частини учасників групи «Українська Волонтерська ініціатива». Організацію зібрання взяла на себе активістка групи п. Людмила Білобородова, яка люб’язно запропонувала свою квартиру для цього, ще й до того зуміла забезпечити чудове частування − в цьому їй допомагали її чарівні донечки. Висловлюємо господиням цієї зустрічі спільну щиру подяку.

На жаль, кількість учасників була невеликою, всего семеро, включаючи організатора зустрічі п. Людмилу. В онлайн-режимі до нас на деякий час приєднався Валерій Семененко, який наразі знаходиться в Єревані.

Відбулися обговорення та обмін думками з різних питань, що хвилюють нас, і, безперечно, в першу чергу це ситуація на нашій Батьківщині, яка переходить через важкі історичні випробування, які можна порівняти з такими переломними моментами в нашій історії, як Хмельниччина чи національна революція 1917-1920 рр. І для всіх нас гірко, що в той час, коли наші сестри і брати віддають все для Батьківщини, незважаючи на труднощі та особисті трагедії, ми знаходимось в ролі лише співчуваючих глядачів.

Учасники зустрічі обговорили зміст статті Головнокомандуювача ЗСУ Валерія Залужного в журналі Economist. Розбіжностей з цього приводу в нас не було. Захоплені мужністтю і відвертісттю Головнокомандувача, який відверто без лакування показує всю складність військової ситуації, те, що сьогодні війна вступила в період рівноваги, і що є загроза сталої позиційної боротьби, війни на виснаження, в якій перевага буде схилятись на бік агресора.

Саме так відверто треба говорити з нашим народом, без солодких байочок про скоре розпиття кави на південному узбережжі Криму. Якщо хтось у цьому вбачає зневіру чи панічний настрій, то він глибоко помиляється. В статті саме говориться про те, що Україна має можливості не допустити сценарію війни на виснаження, і ця можливість міститься в нових технологіях при допомозі наших партнерів, нових рішеннях, на які Україна здатна. Стверджуємо, що немає розбіжностей між позицією Головнокомандувача та заявою Президента (Зеленського. – ред.), і в тому і в іншому випадку наголошується лише на різних аспектах одного погляду на стратегію, чого не бачать або свідомо не хочуть бачити різні падкі на сенсації журналісти чи політологи, підігруючи тим самим ворожій пропаганді. Твердо сподіваємось на єдність політичного і військового керівництва нашої країни. Інше, в даний момент, може призвести до трагічних наслідків.

Предметом обговорення був також допис Аскольда Лозинського «Світовий Конгрес Українців — Що далі?». Поділяємо його позицію відносно недавніх «віртуальних» зборів СКУ і особливо в питаннях ставлення до української діаспори в Росії. Ще коли не йшлося про «віртуальний» формат зборів, активісти українського руху Росії робили спроби взяти участь у цих зборах, хоча б у якості гостей. Звичайно, проблеми з приїздом до місця проведення зборів ці активісти планували вирішувати самі, кожен по своїх можливостях: йшлося лише про запрошення, які б, можливо, полегшили вирішення цих проблем і були б гарантією допуску на збори у випадку приїзду. У цьому нам було відмовлено, мотивуючи турботою про нашу безпеку. Тепер здається нам, чи не про свою безпеку турбувалися в першу чергу організатори зборів? В кожному разі, як пише А. Лозинський, прийнявши рішення не допустити українців з РФ брати участь у конвенції навіть у ролі гостей, СКУ немов виконав доручення Кремля, припинити зв'язки українців РФ із СКУ.

У дописі А. Лозинського розглядається болюча проблема величезної еміграції і втрати генофонду, яка обчислюється мільйонами. Далі нагадується, що чисельна українська спільнота Росії може бути джерелом хоч деякої компенсації тих втрат для післявоєнної України, для чого наголошується на необхідності спрощення процедури набуття громадянства для українців з діаспори. Ми повністю це поділяємо, хоч розуміємо неможливість цього на нинішньому етапі.

Більш актуальним для нас є питання зв'язків українців Росії з Батьківщиною. Введення візового режиму є давно назрілим і справедливим рішенням. Але в рамках цього режиму повинен бути реальний шлях для одержання візи тими українцями, які нині з надією дивляться на героїчний спротив нашого народу, всім серцем бажають перемоги і вірять в це.

Звичайно, зараз потрібен ретельний і жорсткий розгляд кожної кандидатури на одержання візи. Це важливо й тому, що на наш сором, багато українців зайняло колаборантські позиції, багато українських груп, «художніх» гуртків зводить свою «українську» діяльність до виступів на всіляких заходах, які влаштовує російська адміністрація. Вважаємо такі дії «землячків» підігріванням ідеям малоросійства та новоросійства і елементарною зрадою. Таким не місце в Україні і дорога туда для них повинна бути повністтю перекрита. Тому давати візи на підставі лише за фактом народження в Україні неприпустимо.

Що може тоді бути критерієм для видачі візи. По-перше, заявитель повинен довести свою чітку позицію, на чийому боці він стоїть у нинішній війні. Необхідною умовою повинно бути запрошення від громадянина України, особливо родича, причому повинна розглядатись також особа запрошуючого. Запрошення може виходити від волонтерських та інших громадських організацій України. Запрошуюча сторона повинна давати певні гарантії відносно особи запрошеного і його позиції. До уваги повинен братись такий документ, виданий Україною, як «Посвідчення Закордонного Українця». Ледь не більшість можливих кандидатів на одержання візи беруть участь у різних соціальних мережах, таких як Фейсбук тощо. Їх сторінки в цих соціальних мережах, як правило віддзеркалюють громадянську і політичну позицію авторів зараз і в минулому. Всі ці моменти можуть бути основою для справедливого рішення відносно видачі візи.

І в завершення, та частина допису А. Лозинського "Світовий Конгрес Українців — Що далі?", яка викликала цікавість і дискусії на наших зборах.

"Відбулася конвенція СКУ у віртуальному форматі плюс, тобто була група канадців у Торонто, яка керувала процесом. Сам факт, що рішення на такий формат, як сказав голова організаційного комітету, прийнято тому, що делегати не зголошувались їхати в Україну вказує на поважну проблему, яка існує у діаспорному проводі: там взагалі працюють перестарілі і мало відважні люди. В історії СКУ більше користі часто приносили кулуари, ніж зала для нарад.

Цього не повернеш і тому суперечка є зайвою. Одначе перед перестарілим проводом СКУ лежать певні завдання.

Бачимо слабкі дії СКУ з переконання уряду Канади здійснювати поміч Україні. Президент СКУ може вимагати від держави, у якій він є громадянином, тоді коли Президент Зеленський може лише просити дипломатичним способом. Тож поясність, чому допомога Канади Україні у цій московській агресії така слабка?

...

Врешті окрім втрати людської крові та самих людей у війні найбільшою проблемою для України є міграція, втрата генофонду. Справа відбудови інфраструктури буде справою цілого світу, але з поверненням мігрантів, «мізків» та людей не впорається міжнародне співтовариство. Є джерело українських мігрантів і мізків в Україну. Це джерело, передусім, українці з Росії. Попри результатів фальшивих переписів, українців у РФ є бодай десять мільйонів. Також проживає багато українців у Казахстані. Для післявоєнної України ці люди становлять величезний потенціал. Одначе приїхати в Україну та оселитися, а то і здобути громадянство в Україні, дуже важко.

СКУ досі не лише цим не цікавиться, але навіть прийняв рішення (це дуже сумна правда) не допустити українців з РФ брати участь у конвенції навіть у ролі гостей. Це не для безпеки українців в РФ – адже деякі активісти активно просили про можливість бути учасниками чергового Конгресу СКУ.

Україна не дозволяє (і правильно робить) подвійного громадянства. Тому українцям з РФ, котрі бажають приїхати в Україну і прийняти громадянство України кажуть, що треба віддати своє російське громадянство через консульські місії РФ, які не діють в Україні ані інших державах союзників України. Абсурдна вимога! Як це має відбуватися? Прибуває українець з РФ на кордон, передає московський паспорт разом із заявою, що він зрікається московського, проходить гострий і тривалий контроль, включно з контролем його спонсора в Україні. Потім пропускається або ні.

СКУ мусить цікавитись цими питаннями. Ясно, що шестигодинна віртуальна конвенція не могла розглянути цих справ. Все ж таки треба сподіватись (попри скептичні надії), що новообраний провід здатний на такі виклики.

Джерело:

фб Богдан Василишин

• Учасники групи «Українська Волонтерська ініціатива», м.Москва Учасники групи «Українська Волонтерська ініціатива», м.Москва
•  

На світлинах:

1. Експрезидент СКУ Аскольд Лозинський – послідовний критик діяльності Конгресу.
2. Учасники групи «Українська Волонтерська ініціатива», м. Москва.

Додати коментар