Звернення співачки Юлі Юріної
Українська співачка Юля Юріна на своїй сторінці у Facebook опублікувала звернення, актуальне для багатьох етнічних українців, які протягом кількох років, проживаючи в Україні, не можуть отримати українське громадянство. Серед них і ті, хто доклав чимало зусиль для пропаганди української культури у світі (в т.ч. і в Росії), нагороджений орденами України, веде активну волонтерську роботу, допомагаючи українським біженцям і ВСУ.
Ось текст цього звернення без коректури:
«Мене звати Юля Юріна. Так сталось, що я народилася у країні агресорі - росії у Краснодарському краї, в Анапі (Кубань)
Вчора був підписаний указ [президента України] №17/2024 “Про історично населені українцями території російської федерації”.
З трьох років я вивчаю українську культуру та співаю українські пісні. Я була свідком того, як на Кубані викорінювали все українське. Саме того, про що говорить президент в цьому документі.
Коли я стала повнолітньою, я свідомо обрала країну, в якій я хотіла жити, навчатись та будувати своє життя – Україну.
Колись мене звела доля з людиною, яка перевозила талановитих дітей на навчання з Краснодарського краю в Україну. Раніше існували українські класи, ця людина видавала газету українською мовою та навчала історії України, бо як я дізналася пізніше, більшість історичних фактів у рф сильно перекручували та переписували. Замовчування жахів голодомору, привласнення перемоги у Другій Світовій, депортація кримських татар.
Пізніше, у 2014 році всю особисту бібліотеку з українськими рідкісними книгами та науковими матеріалами в Краснодарі винесли на смітник та наказали знищити, а культурного діяча оголосили ворогом народу та подали у розшук.
Завдяки цій людині у 2012 році я поступила на навчання в КНУКіМ на кафедру фольклору та народнопісенного мистецтва та потрапила в склад фольклорного ансамблю «Кралиця»
У 2015 році вийшла заміж за громадянина України.
2016 рік - бакалавр, 2017 рік - спеціаліст.
Фах – фольклористика. Тематика дипломної роботи – «Українці на Кубані».
Весь цей час в мене була тимчасова посвідка на підставі навчання, після – на підставі шлюбу, у 2018 році отримала посвідку на постійне проживання.
З початку повномасштабного вторгнення я активно волонтерила, відвозила гуманітарну допомогу в деокуповані села, розповідала у всіх ЗМІ про свою позицію, та що дійсно відбувається в Україні. Одним з таких видань став Billboard. Ми з командою виступаємо на благодійних концертах в підтримку ЗСУ та виступаємо безпосередньо перед військовими, підтримуємо збори, волонтерські проєкти та ініціативи.
Я склала державний мовний екзамен на знання та володіння українською мовою на 95 зі 100 та подалась на отримання українського громадянства.
Наразі моя особова справа перебуває у режимі очікування на зміну громадянства вже понад рік та чекає свого найкращого часу в офісі Президента.
Деякі з моїх родичів максимально засуджують мою позицію та мої погляди. Під час чергової сварки, коли мені активно намагалися довести що я живу серед «нацистів», мені проговорилися зі словами «Твій дід з Дніпра, він воював проти фашистів, а ти!…»
Саме так я дізналася що в мене остаточно є українське коріння.
Як звати того прадіда та отримати хоч якісь документи мені здається неможливим, бо навряд чи мені підуть на зустріч ті, хто підтримує геноцид, але ця новина вже трохи надає надію.
Я українка без українського громадянства.
Я просуваю традиційну українську культуру та співаю традиційні українські пісні, бо вважаю що це вкрай необхідно.
Я мрію та хочу боротись за те, щоб бути частиною цієї країни не тільки серцем, а і за паспортом.
Дякую всім, хто підтримує мене та розуміє мою позицію.
Буду вдячна всім, хто зможе надати допомогу з приводу просування моєї особистої справи та за розповсюдження»
Схожею проблемою поділилися й інші українці-користувачі Facebook.
Так Андрій Чернишков (Київська область) пише: «Я теж з Кубані, але з тієї її частини, яку чинний президент навіть не згадав у своєму указі. Так, на території сучасної республіки Адигеї також жили кубанські козаки, себто українці. Також не можу приблизно 10 років отримати громадянство, ба більше - мене не видали навіть посвідку на тимчасове проживання. Постійну свого часу не видали на підставі того... що в мене відсутнє постійне місце проживання в країні громадянства, тобто в рф - я виписаний ще в 2016 році. Відмова по тимчасовій ще веселіше - ім'я та по-батькові в перекладі паспорту написані разом, а мали окремо. При цьому ДМСУ спеціально дочекалося з рішенням до кінця так званої "амністії" наприкінці позаминулого року, щоб я не мав змоги переробити переклад.
Ні, я не був ані волонтером, ані, тим паче, не був у ЗСУ. Моя війна - мої діти. Я живу в селі в Київській області, виховую двох синів. Старший, йому 8, навіть не розуміє російську мову. Коли нещодавно ми сім'єю переглядали фільм "Люксембург, Люксембург", де герої говорять суржиком, Богдан сказав: "Тато, можна ми виключимо, бо я ніц не розумію?".
А молодший, якому 3, не чує з нарождення, він інвалід. Я також міг би оформити інвалідність 2 групи або навіть 1, але спочатку треба оформити взагалі якісь документи.
В свідоцтві про народження мами написано, що її тато - українець. Якщо б там було написано, що він єврей, паспорт Ізраїлю я б отримав протягом 3 місяців без додаткових доказів того, що я не верблюд. На превеликий жаль, я не маю підстав для подачі на громадянство аніякої країни крім України та рашки.
Хай вже Україна хоч щось для нас зробить, оскільки ми залишили заради неї все життя».
Ще один коментар на звернення Юлі з Сум від Наталі Литвиненко (у минулому голова ГО «Національно-культурна автономія українців Мурманської області», нагороджена державною нагородою України — орденом «За заслуги» 3-го ступеня): «Ви хоч здали документи на розгляд… А я і здати документи на громадянство не можу… Також українка під будь яким виміром…»
Олександр Гвоздик
https://kobza.com.ua/prava-ljudyny-i-gromadjanyna/7014-ya-ukrainka-bez-ukrainskoho-hromadianstva.html#sigProIda59536dab5
На світлинах:
1. Юля Юріна
2. Афіша концерту Юлі Юріної у Львові

