У місті Ексетер, що в британському графстві Девон, лунає українська мова. У невеличкому класі діти-біженці, які втекли від війни, малюють, спілкуються й занурюються у спадщину своєї Батьківщини. Цей простір – не лише про навчання, а про зв’язок із рідним корінням, спільноту і дружбу.
Суботню школу “Берегиня” створила Асоціація українців Девону для дітей віком від 6 до 12 років, аби допомогти їм зберегти свою ідентичність, мову та культуру. Заняття проводяться щотижня й мають ще одну мету – підготувати школярів до українських випускних іспитів, а також полегшити їхню інтеграцію в британську освітню систему.
“Це про зв’язок із домом”
Директорка школи Оксана Крив’як розповідає, що ініціатива виникла з прохання батьків, які хотіли, аби діти не втратили відчуття належності до України:
“Діти, які приїхали до Великої Британії з України, почали дедалі частіше розмовляти англійською, ніж рідною мовою”, – пояснює вона.
Втім, школа “Берегиня” дає змогу не лише вчити українське, а й спілкуватися з однолітками.
“Звісно, в них багато англомовних друзів, але дуже важливо мати і українських друзів теж”, – підкреслює пані Крив’як.
Мама семирічної учениці Анастасія Кузнєцова каже, що школа стала справжньою опорою для родин, які опинилися в еміграції: “Моя донька обожнює ці заняття, бо тут у неї не просто навчання – тут є спільнота і друзі”, – ділиться жінка.
Вона додає, що збереження мови для українців у діаспорі – вкрай важливе:
“Для мене це також важливо, бо ми – українці. Наші діти вже більше говорять англійською, ніж рідною мовою. Але ми завжди будемо українцями, бо не можемо стати кимось іншим”, – підсумовує Анастасія.
Футбол, українська мова та національні традиції
Незвичайна недільна школа, яка поєднує футбол, українську мову та національні традиції працює і мальовничому містечку Малверн на заході Англії. Тут діти українців, народжені вже на чужині, також вчаться не забувати, звідки походять їхні корені.
Школа Talented Ukrainian Children in Malvern стала справжнім осередком єдності. Її заснувала Наталія Кучмак, яка сама виїхала до Великої Британії після повномасштабного вторгнення Росії. Перед уроками діти грають у футбол — це частина методу, що допомагає їм розслабитися, подружитися й відчути себе частиною спільноти.
“Це дуже приємне відчуття, дуже хороший спорт. Після третьої ми почнемо школу — з географії та історії України, з безкоштовними уроками й українською їжею”, — каже Наталія. За її словами, заняття спортом підтримує фізичну активність дітей, а уроки допомагають їм зрозуміти, ким вони є.
“Наші діти мають знати свою батьківщину”
Віта Піддубна — викладачка історії й водночас мама одного з учнів. Вона переконана, що такі школи життєво необхідні для дітей українців, які живуть за кордоном: “Наші діти мають знати свою батьківщину та історію України. Вони мають знати свою мову, українську літературу, відомих поетів, письменників. Це дуже важливо для нас”.
Серед учасників школи — 10-річна Кароліна, яка щиро поділилася, чому для неї це важливо: “У нас зараз війна в країні, і ми переїхали в іншу. Тепер у нас інша мова. Це може бути доволі фруструюче, і дуже важливо просто мати маленьку частинку себе й дізнаватися про різні речі в Україні.”
12-річний Вова каже, що школа допомагає з комунікацією: “Це справді добре для спілкування”, а 11-річна Поліна зізналася, що їй до вподоби “говорити українською, ане англійською”.
Недільна школа в Малверні — це більше, ніж освітній простір. Це місце, де щонеділі близько 50 дітей навчаються літературі, мистецтву, музиці, танцям, географії та історії України. Уроки відбуваються в рамках місцевого осередку Асоціації українців у Великій Британії.
Для багатьох дітей — це перша можливість почути живу українську мову, заспівати народну пісню або просто поговорити про те, чим живе їхня родина. Це маленький клаптик Батьківщини в іншій країні, де формується нове, але не забуте українське “я”.
На світлині: Українська суботня школа в Ексетері
