У Карелії вшанували геніїв української літератури
Карельське Республіканське Товариство української культури «Калина» разом з Національною бібліотекою Карелії провели знаковий захід: літературно-музичний вечір, присвячений велетням української літератури, українським геніям: Тарасу Шевченку, Лесі Українці, Івану Франку.
Так склалося, правління Товариства прийняло рішення, щоб традиційні Шевченківські читання об’єднати з ювілейними датами Лесі Українки та Івана Франка. Всю організаційну роботу взяла на себе Голова Товариства пані Світлана Рукавишникова, вона і стала в подальшому справжньою господинею вечора. У гарній вишиванці радо зустрічала гостей, припрошувала, для кожного знаходила добре слово та привітну усмішку. Трошки було прикро, що майже не були присутні члени Товариства, які раніше були постійними та активними учасниками всіх українських заходів. Не хочу це коментувати. Життя є життя - вік немолодий, хвороби, невідкладні справи…
Порадувало інше - пані Світлана Рукавишникова зуміла залучити на вечір студентів та викладачів педагогічного коледжу. Дасть Бог, до нашого Товариства прийдуть молоді, гарні, свідомі та грамотні дівчатка і юнаки! Пані Світлана була ведучою вечора. Приємно, що разом з нею брала участь у заході її молодша донька – Альона, яка останнім часом бере активну участь у справах Товариства.
Програму літературно-музичного вечора узгодили з адміністрацією Національної бібліотеки. Цікаво, що вперше за 20 років існування нашого Товариства презентації про геніальних українських поетів робили фахівці – штатні працівники бібліотеки: головний фахівець національної бібліотеки РК пані Лариса Феклістова; бібліотекар національної бібліотеки РК пані Світлана Харіна; бібліотекар національної бібліотеки РК пані Катерина Одинець.
Через обмежений час (на проведення вечора було відведено усього 2 години), презентації – автобіографії поетів були невеликими за обсягом, добротно підібрані в рамках радянської школи. Демонструвались коротенькі епізоди із кінофільмів «Тарас Шевченко» та «Іван Франко».
Вечір розпочався приємним сюрпризом для присутніх – незапланованим виступом (стараннями пана Олега Місілюка) панянки Насті Зелінської, артистки Карельської Державної філармонії, викладача Державної консерваторії ім. Глазунова, доньки багаторічного члена Товариства, нині покійного пана професора Романа Зелінського. На флейті вона талановито виконала дві українські народні пісні.
Самим інформаційним та цікавим був виступ пана професора Петрозаводської державної консерваторії ім. О. К. Глазунова, засновника нашого Товариства Віталія Фартушного з презентацією «Тарас Шевченко та Осип Бодянський».
У своєму темпераментному виступі професор Фартушний розповів про дружні відносини між двома видатними особистостями. Підкреслив, що «великий поет знаходив у творчих доробках професора Московського університету Осипа Максимовича Бодянського та в першоджерелах, знайдених ним, історично обґрунтовані події та факти, які лягали вразливими, тривожними рядками його геніальної поезії («Гамалія», «Сон», «Іржавець» тощо)». Погляд на життя Осипа Бодянського через причетність до долі Шевченка по-новому висвітлює біографію видатного славіста та історика, ставить його до ряду найвидатніших українців ХIХ століття.
Правду сказати, багато з нас вперше чули це славетне ім’я, хоча його внесок у збирання та видання одних тільки пам'яток української історії неперевершений. Як приклад, рядки з його листа: «…Я решил во что бы то ни стало обнародовать малороссийские летописи; собрал их множество и собираю беспрестанно…» Іван Франко виокремлював Осипа Бодянського як «одного з перших піонерів українського письменства 19-го віку і одного з найзаслуженіших діячів на полі слов'яно- і спеціально українознавства в Росії».
Шевченко зустрічався з Осипом Бодянським усього декілька разів, їхнє особисте спілкування, як і листування, не було довгим. На сьогодні відомими є декілька листів Шевченка, де він звертається до нього: «мій добрий друже»; «мій друже, Богу милий добрий». Відомо, що ще у 1844-му, (рік знайомства з Осипом Бодянським) Шевченко звертався до нього: «...Я рисую тепер Україну — і для історії прошу вашої помоги...». Це стосувалось задуманої Шевченком серії офортів «Живописная Украина».
Виступ професора Віталія Фартушного для багатьох присутніх став відкриттям, за що йому щира подяка.
Після кожної презентації про Т.Шевченка, Л.Українку, І.Франка учасники хору «Українська пісня» читали їх твори. Проникливо, з великим почуттям виступили пані Ольга Тарасенко, Галина Буцаєва, Валентин Резнік. Приємно здивувала присутніх пані Каролина Пика, викладач польської мови Петрозаводського Державного університету, яка читала Тараса Шевченка польською.
Як завжди, прикрасою вечора став виступ чоловічого гурту «Ясени» під керівництвом заслуженої артистки Карелії пані Клари Стасюк. Кожна пісня, виконана на високому рівні, нагороджувалась глядачами бурхливими оплесками.
Я не збиралась виступати на вечорі, та не утрималась. Останнім часом чомусь багато думала про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка… Усі вони генії України, велетні світової літератури, яскраві ОСОБИСТОСТІ. І, всім їм Господь дав дуже короткий вік: 47літ, 42 роки, 60 літ…та ще з тяжкими хворобами. І ще, чомусь кожен з них мав нещасливе кохання… Тому наприкінці вечора я поділась із присутніми своїми сумними думками та прочитала уривки зі своїх любимих віршів, гіркі рядки:
Іван Франко (Целіні Журовській)
…чого являєшся мені у сні
в житті ти мною згордувала,
моє ти серце надірвала,
із нього визвала одні оті ридання голосні –
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
ідеш по вулиці – минаєш, вклонюся – навіть не зирнеш
І головою не кивнеш, хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
як я люблю тебе без тями,
як мучусь довгими ночами
і як літа вже за літами
свій біль, свій жаль, свої пісні
у серці здавлюю на дні…
Леся Українка (Сергію Мержинському)
Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе.
Мій друже, любий мій друже,
створений для мене,
Візьми, візьми мене з собою,
Уста говорять: "Він навік загинув!"
А серце каже: "Ні, він не покинув!"
Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?
Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,
Крізь темряву у простір я простягаю руки
візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок…
"Я тут, я завжди тут, я все з тобою!"
Тарас Шевченко (Лукерії Полусмак)
…Поставлю хату і кімнату, садок-райочок насаджу.
Посиджу я і походжу в своїй маленькій благодаті.
Та в одині-самотині в садочку буду спочивати.
Присняться діточки мені, веселая присниться мати,
Давнє-колишній та ясний присниться сон мені!..
і ти!.. Ні, я не буду спочивати, бо й ти приснишся.
І в малий райочок мій спідтиха-тиха
підкрадешся, наробиш лиха…
Запалиш рай мій самотний.
А закінчила виступ віршем Тараса Шевченка «Мені однаково», під яким (мені так здається) тепер підписалися б й Іван Франко, і Леся Українка, і тисячі пересічних українців, розсіяних долею по всьому світу…
Лариса Скрипнікова, Почесний голова КРГТ «Калина»,
Карелія, березень 2016 року.
-
Світлана Рукавишникова та студентки педколеджу
Світлана Рукавишникова та студентки педколеджу
-
Валентин Резнік
Валентин Резнік
-
Кароліна Пика
Кароліна Пика
-
Катерина Одинець
Катерина Одинець
-
Настя Зелінська
Настя Зелінська
-
Ольга Тарасенко
Ольга Тарасенко
-
Лариса Скрипнікова
Лариса Скрипнікова
https://kobza.com.ua/kalyna-petrozavodsk/5297-literaturno-muzychnyi-vechir.html#sigProId504b574c04
На світлинах: Лариса Скрипнікова, Почесний голова КРГТ «Калина». Світлана Рукавишникова та студентки педколеджу. Валентин Резнік. Кароліна Пика. Катерина Одинець. Настя Зелінська. Ольга Тарасенко. Лариса Скрипнікова.
