Вчена, громадська діячка Ольга Збожна випустила книгу «Три Велети українського духу», присвячену визначним представникам еліти ─ Маркіяну Шашкевичу, Данилові Танячкевичу та Кирилові Трильовському

Нації, де переважають "нейтральні"…  неминуче засуджені на смерть і рабство

В. Липинський

Національна еліта здавна вважається запорукою повноцінного фунціонування держави. Обороняючи суверенітет та територіальну цілісність України нині гинуть найкращі. Неможливо назвати всі імена. Їх багато... Дуже багато! Декому ледь виповнилося 18. Вони не встигли реалізувати всі свої плани, але наші герої виконали найвищу місію - пожертвували всім заради незалежності країни, народу, задля миру...

Звідки ця жага до свободи? Та вона завжди в нас була. Просто декому це було дуже не вигідно, і своєю "братньою опікою" вони намагалися придушити ці риси нашого народу, насамперед боролися з інтелігенцією. Щоб пересвідчитися в цьому раджу прочитати науково-популярне видання почесної професорки ТНЕУ, членкині НТШ, членкині товариства "СловоСвіт", кандидатки фізико-математичних наук Ольги Збожної "Три Велети українського духу".

Ольга Михайлівна стверджує, що навіть перебуваючи в під- невільному стані наші прапрадіди продовжували боротьбу за свої традиції, мову та віру. Провідна роль у цій нелегкій справі належала молоді. Саме тому авторка присвячує книгу Маркіянові Шашкевичу, Данилові Танячкевичу та Кирилові Трильовському. Ольга Збожна доводить, що саме вони були визначними особистостями української національної еліти. Також авторка фрагментарно висвітлює деякі аспекти діяльності таких культурних діячів, як Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй, Костянтина Малицька (Віра Лебедова).

Як слушно зауважує Ольга Михайлівна, провідна роль у формуванні національної еліти належить вихованню. Маркіян Шашкевич - один із засновників "Руської трійці" - змалку мав горду незалежну вдачу, за часів підневільного стану України він мав силу духу зробити таку заяву: "Ти не неволі син!" Вважав, що дорога до незалежності рідної землі неможлива без повернення до рідної мови. Не розумів, чому деякі українці цураються рідної мови, яка є національним кодифікатом:

Чому ся нев встидати маєм

Чом чужую полюбляєм?..

Резонансу набула серед сучасників Шашкевича його книга "Азбука і abecadlo". 1836 року він написав українською мовою "Читанку" для дітей рідного краю.

Водночас на Східних українських землях, які були поневолені Московією, виникає таємна організація "Братство Кирила і Мефодія". Її члени хотіли закласти школи з рідною мовою навчання, видавати книжки для народу. Згодом царський уряд за таку діяльність покарав її учасників, а саме братство було ліквідовано.

Ольга Михайлівна зауважує, що важливу роль у вихованні молоді відіграла просвітницька діяльність Пантелеймона Куліша та функціонування "Громад", які були засновані в Києві, Чернігові, Харкові, Полтаві, Одесі. Саме в "Громаді" виховувався автор гімну України Павло Чубинський. Пантелеймон Куліш у бібліотеках та архівах європейських країн по крихтам збирав правдиву історію рідної землі. Саме йому належить українськомовний переклад Святого Письма Старого Завіту. А вже разом з Іваном Пулюєм він перекладав Святе Письмо Нового Завіту.

Чимало зусиль для розвитку української ідеї доклав і Данило Танячкевич - вихованець Львівської духовної семінарії, а в подальшому священик Української Греко-Католицької Церкви, публіцист (псевдонім - Грицько Будеволя). Під впливом Пантелеймона Куліша і громадівців на підросійських українських землях заснував на підавстрійських землях аналогічні молодіжні товариства "Громади", які стали школою навчання та виховання української національної еліти. Як зазначає Ольга Збожна: "Данило Танячкевич усе своє життя працював для добра свого народу. Він єднав його, ділився з ним останнім шматком хліба, а сам часто залишався без нього". Не боявся в ті часи сказати таке:

"І є він (український народ - авт.) проти волі всіх гегемонів і узурпаторів, що раді б його по-своєму знівелювати і згладити з карти світу - є самодостатнім народом".

Яка ж актуальна нині думка Івана Пулюя, висловлена 1915 року в брошурі "Україна і її міжнародне політичне значення":

"Поневолені народи Росії мають бути звільнені і зорганізовані у самостійні держави. Але найзначнішим для здійснення цієї високої мети, для встановлення тривалого миру в Європі може бути тільки самостійна Україна. Самостійність України є, на наш погляд, ключем до мирного дому Європи".

На похороні Данила Танячкевича парох Тома Дуткевич, сказав таке: "Справді дивна й незвична була ця людина, що не шукала нічого для себе, а давала усю свою душу для добра загалу. Тим стояв він високо в очах духовенства й був нашим моральним провідником". Своїми словами і вчинками о. Данило повернув українському народові внуків і правнуків, тих, чиї діди і прадіди відріклися від свого українського спадку.

Третій велет - Кирило Трильовський - член Української Радикальної партії, засновник руханково-протипожежних товариств "Січ" та "Українські Січові Стрільці". У такий спосіб замаскували від австрійсько-польської цензури реальну мету спільноти: піднесення національної свідомості українців і ліквідація неграмотності. Перше таке товариство Трильовський заснував 5 травня 1900 року в селі Завалля на Снятинщині.

Коли наближалася Перша світова війна Трильовський реорганізував Руханково-протипожежне товариство "Січ". 18 березня 1913 року зареєстрував його під назвою "Українські Січові Стрільці", яке згодом стане ядром Української Галицької Армії, а потім і Армії Української Народної Республіки. Ольга Збожна називає Кирила Трильовського засновником Української армії на початку ХХ століття.

Також авторка подає в кінці пісні товариства "Січ". У світлі сучасної повномасштабної війни по-особливому резонують слова пісні "В Січ ставай" авторства Віри Лебедової:

В кого стане сили і охоти,

В кого чесним жаром серце б'є,

До борби за волю, до роботи

В "Січ" новітну з нами хай стає!

У здоровім тілі дух могутний птах,

Підійме високо волі стяг.

А хто рабськи спину в низ схиляє,

 Хто ворожій силі йде під лад,

Для такого місця в нас немає,

Трус і зрадник підлий нам не брат!

Наше товариство не згинає пліч!

Вільна була й буде славна "Січ"!

Сильні тілом, завзятущі духом

Викуємо племя молоде,

Що не впаде під катів обухом

І на службу зраді не піде!

Розіб'є кайдани, відворожить тьму,

Верне Україні свободу!

Читаючи книгу Ольги Збожної, усвідомлюєш, що сьогодні чисельність велетів українського духу зростає. Ми не збилися на манівці, ми перейняли лампади від своїх пращурів. І українці, які колись доєднувалися до товариства "Українських Січових Стрільців", вступають до лав Збройних Сил України. Ми живемо й працюємо для добра свого народу, як робили це свого часу члени організації "Братство Кирила і Мефодія", учасники "Громад", діяльність яких висвітлює на сторінках книги "Три Велети українського духу" Ольга Михайлівна Збожна.

Дарія БОБРИК, часопис «Український дім», №3 за 2023 р.

• Данило Танячкевич. Данило Танячкевич.
• Кирило Трильовський. Кирило Трильовський.
•  

На світлинах:

1. Маркіян Шашкевич.
2. Данило Танячкевич.
3. Кирило Трильовський.

Додати коментар