О новом кандидате в Президенты РФ Ринате Хамиеве.

В конце декабря 2011г в СМИ было сообщение о регистрации ЦИКом РФ кандидатом в Президенты РФ Рината Хамиева. Меня эта информация заинтересовала и в первую очередь новым именем. Я стал искать его в интернете. Нашел связался с ним по телефону и договорился о встрече.
И вот сегодня 4 января 2012г я встретился в Москве вечером с кандидатом в Президенты РФ Ринатом Хамиевым. Он приехал в Москву по своим делам. На меня он произвел весьма хорошее впечатление, как честного, порядочного, образованного человека. Из разговора с ним было видно, что он искренне желает более лучшего для страны, чем есть сейчас. С этим трудно не согласиться, перемены в РФ давно назрели. Т.к нынешняя ситуация явно тормозит развитие страны по пути демократии и прогресса. Что подтверждают и прошедшие в декабре 2011г многотысячные митинге по стране. Он из Оренбургской обл г. Орск, 1971года рождения, предприниматель, молодой, энергичный человек, самовыдвиженец. В беседе со мною он сказал следующее. Сейчас идет рабта по сбору подписей, задача сложная, т.к сроки подачи их в ЦИК крайне ограничены. Но мы стараемся выполнить ее, но и не откажемся от помощи тех, кто готов меня поддержать. Для этого нужно выслать Ваш email и я вышлю Вам образцы подписных листов. Подробно по этим и другим вопросам можно обратиться по указанным в конце моим контактным данным. Я спросил его - с чем он идет на выборы? Вот лишь некоторые пункты:
1. Чтобы РФ стала подлинно демократическим федеративным государством.
2.Права и свободы человека и гражданина и коренных народов выше интересов государства. И должны в равней мере соблюдаться государством.
3.За повышение экономической самостоятельности регионов, т.е снижение ставок отчисления в Центр. Что позволит значительно улучшить инфраструктуру, повысить зарплаты и пособия бюджетникам и пенсионерам.
4.Снижение налогов с бизнеса, чтобы он мог развиваться и это в свою очередь даст новые рабочие места, в том числе и для молодежи.
5.Выборность глав регионов, городов и поселков.
6.РФ многонациональное государство языки коренных народов должны иметь возможность развиваться и для этого должны быть созданы все условия, предоставить возможность каждому представителю коренного народа РФ изучать в школе родной язык,
7.За улучшение экологической ситуации.
Я думаю, что при всем уважении к уважаемым господам идущим на выборы Президента РФ 2012г, настала пора новых молодых и энергичных лидеров. И поэтому я предлагаю его поддержать. Вот его ресурсы в интернете:
https://twitter.com/#!/RinatHamiev
http://rinat-hamiev.livejournal.com/562.html?thread=2354#t2354
http://vkontakte.ru/rinat_orsk
http://www.facebook.com/rinat.khamiev?ref=ts
Контакты: email: rinat.khamiev@gmail.com
С уважением, Аскер Бикбаев Заместитель Председателя НДП Ватан
askerbey@gmail.com г.Москва 04 января 2012г

Дорога Наталіє! Ми завжди, ці 5 та попередні роки були і є з тобою, з Володимиром! - Дійсно, дуже слушні твої слова про невипадковий, знаменний збіг дат - трагічної смерті незламного демократа, українського патріота Володимира Сенишина та однієї з дат становлення громадянського суспільства в Росії. На превеликий жаль, ще є рація у ставшому вже \"притчею во язицех\" висловлюванні про те, що російська демократія закінчується там, де починається українське питання.
Так було і в минулому, і в позаминулому столітті. Так є й дотепер. Але від нас залежить поламати цю хибну, шкідливу традицію.
В цей день, 24 грудня, закликаю всіх українців Росії брати активну участь в загальноросійському демократичному русі. Ходити на всі опозиційні мітинги та інші акції ліберально-демократичного спрямування! Вступати до лав опозиційних до чинного нині режиму демократичних партій, громадських організацій та рухів. Ставити там наболілі наші питання української меншини в Росії, нарівні з питаннями всіх незахищених національних меншин. Тільки так, в загальноросійскому демократичному рушенні! Так - Переможемо! Свободи - народам! Слава Україні!

Завтра, 24 декабря 2011 года, состоится грандиозный митинг. Пять лет назад, 24 декабря 2006 года, был убит Владимир Сенишин. Ничего случайного в дате митинга - символическом начале конца мерзостям действующей власти.

ФЕОДОСІЙ САХНО – ВЧИТЕЛЬ, ХУДОЖНИК, КРАЄЗНАВЕЦЬ

Завдяки історії ми усвідомлюємо себе
єдиним, монолітним народом українським,
за плечима якого тисячоліття
Феодосій Сахно

У Смілому, що на Роменщині, вам кожен покаже садибу, у якій жив непересічний місцевий інтелігент Феодосій Іванович Сахно а заодно і розповість історію спорудження там пам’ятника Кобзарю.
У 1963 році друг Феодосія Івановича сумський скульптор Яків Красножон виготовив погруддя Т. Шевченка для спорудження пам’ятника у центрі Смілого. Голова ж сільради розцінив це як вияв «націоналізму» і заборонив, мовляв, «немає підходящого місця». Отак несподівано постав перед смілянами бронзовий Кобзар у мальовничому кутку села під назвою «Засадки» перед будинком Ф. Сахна. На мітингові з нагоди врочистого відкриття виступали Б. Антоненко-Давидович, О. Ющенко, О. Коломієць, Є. Адамцевич, С. Шкурат. Вони з’їхалися, щоб розділити громадянську позицію і мужність організатора цієї акції. Згодом поруч із погруддям Т. Шевченка з’явились бюсти Лесі Українки та Івана Франка.
Колективний пам’ятник українським геніям у приватній садибі… Чи багато подібного у світі? Для Феодосія Івановича вони були духовними батьками, рятівниками нації, а рідне містечко Сміле уособлювало всю Україну, бо, здавалось, незначні тутешні події проектувались на ввесь український загал. Тому своє коротке життя він присвятив рідному містечку, бо любив смілян, їхнє славне минуле, самобутні звичаї і звички. До того ж мріяв про розквіт і піднесення своєї малої батьківщини в Україні незалежній, визнаній і шанованій світовою спільнотою.
Відомий на Роменщині художник, краєзнавець, книголюб Ф.І. Сахно народився тут-таки, у Смілому, у 1918 році. Легенди і перекази, народне життя, доля рідного краю – ось коло його дитячих захоплень. Зокрема – ще в дитинстві переконався в існуванні таємничих підземних ходів, що пронизували давню Смілянську фортецю, коли спустився разом з приятелями в один із них. Далеко, правда, йти побоялись, але встигли зауважити великі скрині зі старовинними книгами у шкіряних обкладинках, одну з них навіть намагались прочитати. Знайшли і козацького пістоля та порохівницю, подальша доля яких, на жаль, невідома.
1933 року 15-літній Феодосій мусив покинути рідне містечко, подався у світ шукати кусень хліба. Полтавщина, Запоріжжя, Нікополь… Де тільки не поневірявся хлопець. Його доля стала маленькою часткою великої трагедії цілого покоління українців 30-х – 40-х років минулого століття.
Якщо і траплялись світлі дні, то їх перекреслювали чорні дати. 21 червня 1941 року червоноармієць-прикордонник Феодосій Сахно звільнився в запас після трьох років служби. Радів, що здійснить дитячу мрію – стане художником. Вже й документи до Академії мистецтв надіслав. А 22 червня прокинувся від вибухів бомб. Це не була навчальна тривога. Так для Феодосія Івановича на прикордонній заставі поблизу Ленінграда почалася війна.



За короткий час він як курсант військово-політичного училища, на учбовому стрільбищі тримав уже не учбову оборону. Згодом став політкерівником, а ще організовував снайперські команди. 1942 року в блокадному Ленінграді його тяжко поранило. Ф.І. Сахно нагороджений орденом Червоної Зірки та шістьма медалями. На тій війні нагороди задарма не роздавали: їх заробляли кров’ю.
З 1943 року Феодосій Іванович несе службу в органах контррозвідки, і звільнився за вислугою старший лейтенант лише в 1961 році у Львові.
На батьківщину повернувся в 1963 році. Пережите в трагічні роки примусило його замислитися над істинними цінностями, над значенням духовного начала в житті людини. Отож поринає в улюблені, давно вимріяні справи: стає учителем малювання і допитливим краєзнавцем. Ще коли перебував на військовій службі в Сумах, закінчив трирічну студію образотворчого мистецтва при Сумському будинку народної творчості (1951 – 1953 рр.)
У Смілому Ф. Сахно створив своєрідний осередок культури. До його привітного дому у пошуках тихої бесіди, «загубленого раю», рідкісної книги (а бібліотека господаря налічувала тисячі примірників) поспішали скульптори, художники, поети. З особливою теплотою ставився до кобзарів Євгена Адамцевича та Ігоря Рачка: надавав їм притулок на довгий час, упорядковував тексти пісень їхнього репертуару.
Про Феодосія Сахна як книголюба і його ініціативу перевести приватні бібліотеки у громадське користування писали на початку 60-х років газети Києва і Москви. Наталія Околітенко згадує: « Якось Феодосій Іванович, учитель малювання смілянської школи, безуспішно розшукував у книгозбірнях області потрібний йому посібник, аж поки його не запропонував незнайомий чоловік. Виявилось, що той чоловік також малює ще й має цікаві міркування про сучасне мистецтво. Суперечка захопила обох. Повертаючи книжку, Феодосій Іванович зауважив, що збагатився подвійно: її змістом і розмовою з власником. «А чому б не дати книжкам із домашніх бібліотек друге життя? – сяйнула думка. – Нехай би ними користувались всі, кому треба».
Так започаткувався «КККК» (абревіатура самого Феодосія Івановича), тобто «каталог комуністичного користування книгами» книгозбірні Ф. Сахна та кількох його послідовників. Про цікавий почин розповіла «Литературная газета». На нього відгукнулися письменники і громадські діячі, почали надсилати книги зі своїми автографами.
Щиро і непідробно сільський учитель любив той куточок землі, де народився, і не лише за гонорову назву «Сміле». Сповнявся гордістю, коли вкупі зі своїми учнями облаштовував місцевий краєзнавчий музей і що глибше поринав у минувшину, то більше захоплювався нею.
Учні Феодосія Івановича згадують, як розкривав він їм світ краси, як багато знав і цікаво розповідав про художників, картинні галереї. Залучав сільських дітлахів до надбань українського мистецтва, возив у музеї великих міст, до Шевченківського краю. Буваючи в Києві, щоразу намагався потрапити до приватного музею скульптора Івана Гончара. Вчив своїх учнів бачити красу в начебто звичайних побутових речах: рушниках, вишиванках. Позначені вони самобутнім стилем, особливою технікою і манерою виконання, притаманною лише смілянським майстриням і ремісникам.



«У вишитих візерунках, – говорив він, – « закодовані символи-обереги, а в них мудрість, досвід, світобачення наших предків». А це все культурна спадщина і розповідає вона про велич і славу нашої землі. Отож, в особі Феодосія Івановича учні мали і учителя, і мистецтвознавця, і патріота.
Як краєзнавець він розкрився вповні тільки з виходом у світ унікального дослідження «Історія Смілого» (2004 р.) Прикро тільки, що не дожив до цього (у 1988 році Феодосія Івановича не стало), не потримав у руках «своє дитя» – вивершений титанічним трудом літопис краю. Опрацювавши тисячі документів, стародруків у музеях, архівах Києва. Львова, Ленінграда, Полтави, історик-ентузіаст через минуле свого сотенного козацького містечка, заснованого в 1649 році за наказом Б. Хмельницького, спробував осмислити й оцінити історію всієї колишньої Гетьманщини.
Дивувався відкриттям сам, а нині дивує кожного, хто бере до рук «книгу його життя», якій присвятив 25 років. Нині, мало хто знає, що в Смілому діяло Магдебурзьке право, що на початку ХХ ст. тут проживало 145 тисяч мешканців, було 3 школи, 70 крамниць, величалися красою сім православних храмів. По всій Україні славилися вироби смілянських ремісників і велелюдні ярмарки.
Ф. Сахно встановив, що брат останнього кошового отамана Січі Петра Калнишевського Семен був священником Миколаївської церкви у Смілому, тут вчителював син видатного вченого К. Ціолковського Олександр, який свого часу балотувався від виборців містечка до Установчих зборів.
Смілянські козаки разом з іншими українцями зводили в болотах Петербург. В часи Північної війни смілянська сотня разом з недригайлівською пристала на бік гетьмана Мазепи. За сторінками літопису, присвяченими Семенові Гаркуші, можна написати окремий гостросюжетний роман.
Зберіг рукопис «Історії Смілого» відомий поет і журналіст Данило Кулиняк – близький товариш Ф.І. Сахна. А видана книга коштом українського винахідника Рената Польового.
Щоб минуле зриміше постало перед земляками, замовив Феодосій Іванович для музею у недригайлівського художника Нестора Кизенка картину, на якій зображений історичний центр містечка та три пишні храми: Преображенський, Спасо-Успенський і Покровський, зведені, до речі, смілянськими будівничими. Пам’ятки ті живуть тільки на картині, бо знищені в 30-х роках минулого століття «войовничими атеїстами» , чому й викликають щемливі почуття невідворотної втрати.
А яке наповнене, духовно багате життя вирувало колись навколо цих храмів! Священник Преображенського храму (з академічною освітою) Микола Терлецький володів ораторським хистом, і охочих послухати його проповіді вистачало. Спасо-Успенський храм славився бібліотекою, раритетними стародруками та приходською школою з авторитетними вчителями. При інших храмах працювали майстри-ювеліри, дяки-іконописці, приваблювали прихожан і неперевершені голоси церковних хористів.
Як очевидець і дослідник правдиво і чесно описав Ф. Сахно Голодомор 33-го року ще у віддалені від сьогодення 60-ті роки. Порівнюючи переписи 1925 і 1936 років, він робить висновок: «Навіть враховуючи, що якась частина люду, рятуючись від голоду, пороз’їздилась по інших місцях, у Смілому з Протасівкою




померло не менше 5 тисяч осіб. Це вп’ятеро більше, ніж загинуло смілян у Другій світовій війні.
За декілька років «перетворень» величне і красиве містечко Сміле з його архітектурними ансамблями, з його багатотисячним населенням, серед якого було 5 тисяч ремісничого люду, висококваліфікованих майстрів-кожушників та інших фахівців, перетворилося у жалюгідне село, де захиріли не лише ремесла, торгівля, а й людські душі…»
«Історію Смілого» можна назвати ще й оборонною книгою наших давніх традицій, рідної мови, моралі.
Самовіддана, подвижницька праця Феодосія Сахна по збереженню історичної пам’яті сьогодні здобуває визнання. У Смілівському навчально-виховному комплексі на честь видатного земляка, в день його 90-річчя (16 травня 2008 р.), відкрито меморіальний музей. Його немає серед нас , але він живе у своїй книзі «Історія Смілого» – своїх невтомних пошуках справжньої України.

Шановна пані Маріє!
Напевне що у Ялті є бібліотека, при якій діє інтелектуальний читацький клуб.
Якщо відвідати засідання, там можна познайомитися з освідченими українцями.
Крім того, напевне в місті існує \"Просвіта\". Можна навідатися і в неї. Можна і погуглити \"українська Ялта\", і т.д. Врешті, можна просто придбати книги Стуса, Андруховича, Шкляра і Забужко і спокійно читати.
Одним словом, знайти інтелектуальну публіку у великому місті завжди можна. Але я Вас розумію, в час біганини і виживання людям не до культури. Це скрізь нині так.

З повагою,
Василь Коломацький
КОБЗА

Украинский язык нравится очень. Живу в Ялте, но вот учить язык толком не где. Все говорят на суржике, больше конечно русским и это печально!

Руки прочь от татарского языка!


Сегодня 29 октября 2011 года прошел пикет в Татарстане в городе Набережные Челны. Акция протеста организована Союзом Татарской Молодежи «Азатлык» во главе с Наилем Набиуллиным и активистами ТОЦа города Набережные Челны. Тема пикета: «В защиту татарского языка и в защиту лидеров татарского национального движения». В пикете участвовало около 35 человек.
Плакаты пикета:
1. «Кто посягает на религию Ислам и татарский язык, пусть того покарает Аллах!»
2.«1937-2011 политические репрессии продолжаются»
3. «Язык татарских ханов никогда не забудем!»
4. «Прекратить уголовные преследования Рафиса Кашапова и Зиннура Аглиуллина!».
5. «Пусть живет 1000-летний татарский язык!»
6. «7000000 татар борись за свой родной язык!»
7. «4 ноября - русский фашизм не пройдет».

Фото:
http://img585.imageshack.us/img585/1396/83764589.jpg
http://img100.imageshack.us/img100/8968/19574335.jpg
http://img89.imageshack.us/img89/2189/61183283.jpg

http://tatar-centr.blogspot.com/2011/10/blog-post_4621.html

Люди - остановим ФСБшный террор!
http://www.chechenews.com/developments/4808-1.htmlВ Российской империи идет масштабная атака на политическую оппозицию, отчетливо показывающая, что нетерпимость к политической конкуренции и стремление к полному устранению со сцены политических оппонентов особенно это заметно в национальных республиках, а конкретно в колониальных территориях. Напоминаем, Россия остается одним из мировых лидеров по числу нераскрытых убийств политиков, журналистов, правозащитников и общественных деятелей. Мы это уже видим в конкретных фактах:
21 апреля 1996 года ракетой выпущенной с российского самолета был убит Джохар Дудаев генерал советских Военно-воздушных сил, первый президент Чеченской Республики Ичкерия.
13 февраля 2004 года в Катаре экс-президент Ичкерии Зелимхан Яндарбиев был убит «офицерами» российских спецслужб в результате подрыва его автомобиля, когда он возвращался домой после пятничной молитвы в центральной мечети Дохи.
8 марта 2005 года в Чечне был убит третий президент Ичкерии Аслан Масхадов.
7 октября 2006 в Москве была убита журналистка \"Новой газеты\" Анна Политковская, известная как жёсткий критик действий Кремля.

23 ноября 2006 года, в Лондоне экс-офицер ФСБ РФ, писатель и диссидент Александр Литвиненко скончался в отделении интенсивной терапии, в результате отравления спецслужбам России смертельной дозой радиоактивного полония -210.
В Татарстане в Башкортостане особенно на Кавказе в отношении мусульман проводится заказные суды, многочисленные убийства, пытки и жестокое обращение стали обычной практикой карательной системы.
15 сентября 2011 года в Татарстане Набережных Челнах в квартирах прошли обыски у Зинура Аглиуллина экс-председателя ВТОЦ, известного участника за национальные права татарского народа, общественного деятеля и также у председателя Татарского общественного центра Рафиса Кашапова. Каратели из ФСБ оставили им постановление о возбуждении уголовного «дела» по 282 ст. часть 1 УК РФ, подписанный следователем по особо важным делам Дмитрием Ильшатовичем Вагизовым. Основанием послужило заявление гр. Тихонова В.А., председателя «антифашистског о комитета» г. Наб. Челны.
Причина заявления является – «стихийная акция, направленная на срыв митинга 30 апр.2011г. в г. Наб. Челнах, в ходе, которого применялись плакаты»: «Не уважаешь язык коренного народа – чемодан, вокзал, Россия», « Татарстан – не Россия!». Патриоты Татарстана около 30 человек, борцы за национальные права таким путем выразили свое мнение русским экстремистам. И они имели на это полное право. Целью пикета было привлечь внимание общественности к массовому закрытию в Татарстане национальных учреждении (всего 175 татарских школ) и ограничению преподавания татарского языка.
3 октября 2011 года в г. Набережные Челны в квартиру, где проживает председатель Милли Межлиса Татарского народа Фаузия Байрамова, пришли работники ФСБ и передали ей приглашение в прокуратуру. Затем её посадили в машину и привезли в прокуратуру. Помощник прокурора Ильшат Фахретдинов зачитал ей вслух написанное на русском языке \"Предостережение\". В нем раскритикованы находящиеся в интернете статьи Ф. Байрамовой \"Обращение к татарскому народу\" и \"Мы татары, а не русские!\" и говорится о наличии в них признаков экстремизма. Предупреждено, что в случае продолжения подобных действий против нее может быть возбуждено уголовное дело. Она письменно выразила свое несогласие. \"Я защищаю уничтоженные империей права татарского народа, а это не может быть экстремизмом. И впредь пока жива буду защищать свой народ. Вам станет спокойней, когда я умру, но и тогда оставшиеся после меня книги будут делать мою работу, дай Бог!\", - написала она.
Ф. Байрамова считает, что этот шаг, сделанный накануне выборов, со стороны органов, направлен на устрашение национального движения и его лидеров.
Получается так, защищающие Конституцию РТ и равноправие языков, люди – «особо опасные преступники». А шовинисты, одурманенные манией величия всего русского и русского языка – благодетели.
Все это увязывается государственной политикой России. Придя к власти, Путин открыто заявлял, что в государстве должна быть одна вертикаль власти и один народ. И верхушка России медленно и верно, во главе с Путиным, делают все, чтобы в будущем исчезли национальные языки и культуры.
Мы еще раз напоминаем, что «парламент» России принял запрет на использование латиницы в Татарстане и пресловутый 309 закон «об изъятии национального компонента в школах». Были ликвидированы несколько автономных округов. Очередь за ликвидацией республик. Слово «Российская Федерация» уже не упоминается – это говорит о многом. Значит федерации, даже на словах, не будет.
При таких обстоятельствах , 21 республика - колония, имеют полное право выйти из русской империи, тогда останется одна Россия. Вот тогда она имеет полное право называться «Россией». Юридически мы правы.
Мы обращаемся ко всем честным и здравомыслящим людям – в «РФ» идет новое наступление на языки и культуры коренных нерусских народов. Идет преступление против человечности. Известно, мировая человеческая цивилизация состоит из множества культур и языков, и этим обогащается. Агрессия даже против одного языка и культуры, является агрессией против общечеловеческо й культуры и цивилизации.
Напоминаем, что Путин вышел из недр КГБ и он с солдафонской прямотой говорит по телевизору, что бывших чекистов не бывает. Кремлевские чекисты, накопившие десятилетиями опыт уничтожения инакомыслия и национальных культур, жизни и свободы людей, безраздельно управляет «РФ» или Россией и все мы заложники этой власти. Даже арабские и африканские страны выбирают путь демократии и свободы. А Россия под властью опричников-иезуитов, в 21 веке погрузилась в средневековую тьму.
Свободу политзаключенным!

Люди - остановим ФСБшный террор!

Долой полицейский режим Путина!

Долой неосталинский - режим КГБ!

Выборы – это спектакль, не участвуйте!

Москва - руки прочь от татарских патриотов!

Путина - под суд!

Защитим родные языки!

Нет политическим репрессиям в Татарстане!
Мы требуем немедленного закрытия сфабрикованного уголовного дело и прекращения репрессий против правозащитников за национальные права и восстановления в Татарстане элементарных гражданских свобод!
Поддерживаем обращение:
1. Инсаф Ибрагимов – пенсионер, Татарстан, Казань.

Закрытие ФНКА, ОУР - это \"обыкновенный фашизм\" в действии. Без риторики о братстве и общей колыбели...

Дорогі земляки! Київське видавництво \"КРІОН\" запрошує всіх небайдужих до української історії та культури відвідати стенд Україна на 24 Московській міжнародній книжковій виставці. Авторами наших книг є кращі в даний час фахівці Інституту історії і археології НАН і Україна. На стенді видавництва КРІОН ви зможете придбати історичну літературу за видавничими цінами як VIP-видання; подарункові так і \"книги для себе\". Виставка відбудеться з 7 по 12 вересня на ВДНХ, павільйон № 75, зал Б, стенд Україна С-5.

Мечеть Джамиг - приглашаем на митинг!
Строительство самой большой мечети Татарстана Джамиг приостановилось. Челнинцы теряют надежду на завершение строительства. Мы активисты Татарского Общественного Центра (ТОЦ) обеспокоены этим, обращаемся к народу республики, а особенно к нашим горожанам. Около 20 лет назад в центре города, рядом с мэрией была дана земля под строительство мечети. В прошлом за строительство дома Аллаха взялось татарское национальное движение, а сейчас это святое дело продолжают мухтасибат, руководство города, государственные предприятия и частные предприниматели. Пусть Всевышний благословит их во всех добрых делах!
В мечети будет четыре минарета. Соборная мечеть будет уникальной и тем, что она вместит одновременно 3200 прихожан, 500 мест из которых предназначено для женщин. Помимо мечети будет построено учебное заведение на 200 учащихся, небольшая гостиница, халяль кафе, магазины с халяль продукцией. Возле мечети на площади во время праздников смогут уместиться до 15-20 тысяч верующих.
По воле Всевышнего, если мы построим мечеть, то это будет гордостью и престижем для нашего города, а так же поднимет дух у татар мусульман и представителей других национальностей.

Обращение!
Уважаемые челнинцы, в городе работают подпольные казино, ночные клубы для проституток, притоны для наркоманов. Днём и ночью работают магазины, супермаркеты, которые продают спиртные напитки, пиво, табачные изделия. Только недавно у берега реки Кама начали стройку городка под названием “Чаллы Яр”. Для местных богачей города строят коттеджи из дорогостоящих материалов. В состав поселка входят бассейны, кафе, рестораны, бильярд–клубы, теннисные корты, собственный песчаный пляж, зоны сервиса и др. По словам специалистов, на эту стройку уйдет миллиарды. «Чаллы Яр» будет равен Московской «Рублёвке». А в это время город не может найти деньги для строительства мечети. Богачи оправдываются и говорят, что у них кризис и что положение у них тяжёлое. Для примера: для строительства мечети помогли представители других наций, т. е. армяне, русские, грузины, чуваши, а на какую Каабу смотрит наш город с населением 250 000 татар?! В городе живут 1173 миллионеров и один миллиардер, только за один год их число увеличилось до 365. Должны ли они помогать духовной жизни города?
Дорогие соотечественники, молодежь нашего города перед нашими глазами разлагается, употребляя спиртные напитки, наркотики, занимаясь развратом. Мы видим последствия этих действий: сколько рождаются дети-инвалиды, молодожены разводятся, убийства, СПИД, сифилис, наркомания. Спасение только одно: принять Ислам! И мечеть Джамиг поможет нам на этом пути.
5 сентября 2011 года (понедельник) в 18.00 в парке Победы пройдет митинг в поддержку строительства мечети Джамиг. Соотечественники, если нас будет много, мы будем едины и сможем сказать своё слово, то по воле Всевышнего, мы сможем добиться своего! Аминь!
Обращение принято на общегородского собрании Набережночелнинского Татарского Общественного Центра. Все пожелания и предложения по будущему митингу вы можете передать по телефону: 8-906-330-47-73, Рафис Кашапов.
Пойдете ли вы на митинг? http://my.mail.ru/community/jamig/CC66E6F1D5D8B06.html
MILLIET: http://tatar-centr.blogspot.com/2011/08/blog-post_17.html

Звернення
до закордонного українства
напередодні річних загальних зборів СКУ
та V Всесвітнього форуму українців.

Шановне панство!
Шановне українство!
Шановні брати і сестри!

Маючи можливість говорити не можна мовчати – ми скажемо, бо не дивлячись на місце проживання та місце народження, всі ми лишаємося українцями за походженням, а отже душа наша – українська. Ми з молоком матері увібрали в себе смак житнього хлібу, цвіт калини, колискову пісню: Найвищі гори – то Карпати, найширші луки – полонини, і скільки буду жити, брате, нам українська пісня лине…
Давайте запитаємо один одного: «Що ж коїться навколо»? Нам боляче, аж серце жме, бо на рідній землі негаразди. То чи можемо ми допомогти, чи можемо зарадити? Мабуть, що так. Скоріш за все – так!
Звинувачувати когось легко, бо ми не на його місці. На превеликий жаль, ми звикли шукати причини нашого роз’єднання деінде, але тільки не в самих собі. І якщо, на нашу думку, проблеми, що спіткали Україну не вирішити лише з урядом, то почнімо вести діалог з народом!
Наразі Україна лише постає з попелу, встає з колін та намагається розправити плечі. 20 років для суверенної держави – це занадто мало. Але за ці роки народ зробив вже дуже кропітку роботу. Сьогодні Україна має європейське обличчя, її знають у світі, вона має свої досягнення в різних сферах, і нам не соромно казати: так, ми українці.
Патріотичні почуття сповнюють душу, особливо якщо пригадати скільки ця Земля страждала, скільки виніс цей народ. А українці – справжній народ, з великою культурною та історичною спадщиною, яку має навіть не кожна європейська держава. Всю свою історію наша ненька боролося за незалежність, починаючи з часів Київської Русі, пережила не одну війну, Голодомор, та не скорилася.
Світове суспільство сьогодні намагається вирішити історичне питання – що являв собою Голодомор: чи було це явище геноцидом українського народу, чи все ж таки звірячим проявом тоталітарного режиму? А чи ми всі спитали в самих українців, що це значить для них. Коли з п’ятьох дітей в хаті залишалося одне, коли сини вбивали своїх батьків, аби лише прогодувати своїх дітей, цілі села та хутори спустошувалися… То що ж це! Це трагедія народу! Нашого народу. І ми ніколи не залишимося байдужими до українського сьогодення.
Нам необхідно єднатися, необхідно вести плідний діалог, намагатися йти одне одному на поступки. Полишимо політику політикам. Не будемо занурюватись у політичні ігри, які нічого позитивного для української діаспори та України не додадуть. Українська нація вже втомилася від постійних політичних акцій та критики опонентів. Лише українська нація разом з об’єднаним закордонним українством зможуть змінити ситуацію в Україні, сформувати дієві державні інституції, виходячи з власного усвідомлення своєї національно-культурної ідентичності, ментальної та духовної спорідненості.
Саме тому нам необхідно фундаментально переглянути взаємодію з Україною – максимально наблизитись до звичайного українця, налагодити співпрацю на рівні чисельних громадських товариств, спілок, асоціацій. Якщо у нас це вийде, то ми матимемо неперевершений успіх.

Хай цвіте та процвітає рідна ненька Україна
Соловей співа за гаєм свою пісню солов’їну
Десь над хатою калина своїм листям ледь шепоче
Колискова калинова десь по під віконням лине


Аскольд Лозинський,
екс-президент Світового конгресу українців (СКУ)

Гарний матеріал про геніального Сергія Курьохіна.
Да, были люди в наше время!
http://www.lenta.ru/articles/2011/07/08/kyrexin/

Юрий Буданов - военный преступник!
Расправы над Будановым многие называют кровную месть родственников Эльзы Кунгаевой - 18-летней чеченки, зверской убитой после изнасилования русским полковником в 2000 году. Перед судом Всевышнего - отвечает каждый грешник за содеянное! Человек должен быть убеждён, что Судный День - истина, и никто не должен сомневаться в том, что этот день придёт!
Татарстан. Рафис Кашапов.
http://tatar-centr.blogspot.com/2011/06/blog-post_8925.html

Судья выгнал ветерана ВОВ из зала суда
30-го мая состоялся суд в судебном участке №19 по делу председателя Татарского Общественного Центра Рафиса Кашапова. С 14.00 до 18.00 часов мировой судья Набережночелнинского городского суда рассмотривала дело об административном правонарушении по ст. 20.2, ч. 2 КоАП.
Напомним под руководством Ольги Самсон в Татарстане в Набережных Челнах 30-го апреля был проведен митинг против татарского языка в системе образования Татарстана. Татары выступили на митинге со своим альтернативным противоположным мнением.
Судебный процесс рассматривала мировой судья Новожилова Ольга Васильевна. Защитниками Рафиса Кашапова были: Галишан Нуриахмет – председатель ВТОЦ имени Марата Мулюкова; Юнус Камалутдинов – председатель регионального общественного Фонда беженцев и вынужденных переселенцев «Татарстан»; Наиль Набиуллин – председатель СТМ «Азатлык» и другие представители общественно-политических организаций Казани, Нижнекамска, Елабуги, Чистополи, Башкортостана, Удмуртии, Марий Эл, которые не смогли попасть в зал суда. Защитники, основываясь на Конституции РТ, требовали проведения заседания суда и оформления официальных документов на татарском языке.
Судебный процесс шел на татарском языке с переводчиком Салиховым Ильмиром. Наказание Кашапову, штраф в размере 1000 рублей.
На сегодняшний день патриотов Татарстана борющихся за свой язык, культуру и религию наказывают штрафами. За участие на данном митинге уже получили наказание 8 человек. Все осужденные единогласно решили, что будут добиваться справедливости в Европейском суде.
Шокирующим было то, что произошло в судебном процессе. Судья Новожилова выгнала из зала суда ветерана Мисбах хазрата с полной грудью медалей и орденов, который известен тем, что построил самую маленькую мечеть в мире Кул-Шариф в Набережных Челнах.
Сейчас Гималетдинову Мисбаху Ибрагимовичу 85 лет. Во время войны был разведчиком, потом танкистом. На своем танке он одним из первых въехал в Берлин в апреле 1945 года, был ранен. Победу встретил в госпитале. Возмущенные этим отношением судьи к ветерану люди, пришедшие поддержать председателя ТОЦ призвали защитников подать жалобу на Судью Новожилову.
Фото Мисбах Хазрата: http://imageshack.us/photo/my-images/13/13653938.jpg/
Пресс-служба НЧО ТОЦ, Фагим Валиев.
http://tatar-centr.blogspot.com/2011/05/blog-post_31.html