Слово про уральського черкащанина Петра Щербину
Про таких, як Петро Степанович Щербина, кажуть, що на них земля тримається. Коли ми недавно відмічали його 60-ліття, мені спало на думку, що йому скоріше можна дати два рази по тридцять, бо працює за двох молодих. Енергія виливається через край. Доброти і емоціональності не менше і тут його ахіллесова п’ята: може накричати, але ніколи не пам’ятає зла і завжди після цього відчуває, як мені здається, незручність.
Але головне, про що хочеться сказати, – це внутрішня культура цього чоловіка. Хоч вже більшу частину життя прожив у Росії, але зберіг культуру, яку заложили йому батьки на Черкащині. Пам’ятає українських класиків, і, звичайно, любить українську пісню. Така людина не могла залишатися осторонь українського життя на Уралі в його рідному тепер місті Єкатеринбурзі. Вже давно він став спонсором українських громадських організацій на Уралі – «батьком» великого і дружнього колективу талановитих людей.
А народився Петро Степанович в перший післявоєнний рік в невеликому селі на Черкащині. Після школи встиг попрацювати на важкій ковальській роботі, служив в армії. Ой, як потрібне подібне «гартування» сьогоднішньому молодому поколінню!
В 1968-1973 роках навчався в Київському автомобільно-дорожньому інституті, а після, по направленню поїхав в місто Новокузнецк, де пройшов всі щаблі кар’єри до начальника великого будівельного управління. Його діловитість, ініціативність, порядність не залишилась поза увагою. Він стає головним інженером Всесоюзного тресту «Союзспецтяжтрансстрой», а його адресом, як сам жартує, - Радянський Союз. Важко перечислити об’єкти, на яких йому прийшлось працювати. Жити приходилось в поїздах і літаках.
Коли в кінці 80-х років ситуація державі різко стала мінятися, Петро Степанович починає з нуля свій власний бізнес. І, звичайно, його цікавлять зв’язки з етнічною батьківщиною. Він відновлює і зберігає економічні зв’язки з крупними українськими підприємствами, налагоджує поставки їх продукції на Урал. І ця робота була замічена. Губернатор нашої області Едуард Россель доручає йому розвивати зв’язки Свердловської області з рядом областей України. За участю Петра Щербини на урядовому рівні були підписані договори про економічне і культурне співробітництво між Свердловською областю і п’ятьма областями України. Сьогодні його підприємство називається «Уралзарубежсервис», а основний напрямок роботи – Україна. Частину свого бізнесу переніс в Україну.
На його ювілей прийшли сотні людей, більшість із них колись працювали разом, вони не могли залишити не заміченою таку подію – 60-літній ювілей шанованої ними людини. Прийшли і міністри і колишні секретарки. Теплі спогади про минулі роки спільної роботи, вдячність, глибока пошана до Петра Степановича привела їх на це святкування. Багато добрих слів вислухав ювіляр, але він, без сумніву, заслужив їх. В минулому були і нелегкі часи. Навіть мені приходилось спостерігати як «тиснули» на його бізнес, але оптимізм не вгасав ніколи. В ньому органічно поєднуються дві не завжди сумісні риси: романтизм і прагматизм. Мабуть тільки такі люди стають меценатами, що готові тратити на культуру, гуманітарні програми. На жаль таких не багато.
І, звичайно, не могли пройти осторонь цього ювілею українські громадські організації. Наші творчі колективи придали святу український колорит, всіх гостей зустрічали по українському звичаю, підготували концертну програму, зачитали йому тепле привітання і виразили глибоку подяку від всієї громади. З поздоровленням приїхав Генеральний Консул України в Тюмені Євген Левицький. Мені здається, що свято вдалося. Воно пройшло в атмосфері щирості і людської доброти. Здоров’я ж, успіхів, щастя, дорогий ювіляре! А поки ми єдині – ми непереможні!
Стефан ПАНЯК,
голова Української національно-культурної
автономії Єкатеринбургу, член Президії УВКР, професор.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
