Про те, як відмічали це найбільше свято українського народу в Єкатеринбурзі і Тюмені
До найбільшого свята – Дня Незалежності - ми готувалися заздалегідь, активісти Української національно-культурної автономії (УНКА) м. Єкатеринбургу разом з обласною міжнаціональною бібліотекою провели ще у липні конференцію, присвячену 15 річниці проголошення Верховною Радою Акту про незалежність України. Торжество відбулося у святковій атмосфері в читальному залі бібліотеки. Господарі підготовили гарну виставку останніх публікацій про Україну, українських книжок і журналів. З вступним словом і основною доповіддю про згадану подію виступив я, як голова УНКА.
В доповіді йшлося про 350-річні намагання українського народу відновити свою державність, яка була втрачена після 1654 року. Розказав про історичну ситуацію, яка склалася в часи гетьманства Богдана Хмельницького, змушеного шукати союзу з Москвою. Зупинився на спробі відновити суверенітет України гетьманом Іваном Мазепою, процитував Олександра Пушкіна із поеми „Полтава” „...и независимой державой Украйне быть уже пора”. Потім доповідач згадав низку гетьманів, які старалися вернути незалежність своїй державі, але закінчували своє життя в Сибіру, або на Соловках. На жаль, вся пропагандистська машина російської і радянської імперій рисувала Івана Мазепу тільки негативними кольорами.
А потім були Куліш, Костомаров, Драгоманов и, звичайно, геніальний Шевченко, які пронесли ідею незалежності через віки.
Пізніше, вже в 20-му сторіччі, в часи революційних подій в Росії патріотичні сили утворили незалежну Українську Державу, яка через два роки була знищена силами більшовицької Москви. И знову гинули кращі сини і дочки України за її свободу. Навіть за спроби відстояти свою рідну мову, писати нею, творити.... А могили цих героїв розсіяні на теренах великої імперії....
Державний Акт про незалежність 1990 року був лише „протоколом про наміри”, до повного суверенітету було ще далеко. Попереду було 24 серпня 1991 року і грудневий референдум цього ж року, на якому більше 92 відсотків населення проголосувало за українську державність. На карті світу появилася нова держава, але її суверенність ще треба було доказати.... 14 років країна переживала перехідний період, лише Помаранчева революція привела Україну в сім’ю незалежних європейських держав. Хоча спроби загальмувати цей поступ в Європу не припинені і сьогодні. Зовнішні сили разом із п’ятою колоною всередині держави робили для цього все можливе, навіть спробу розколоти країну на частини.
Після виступу голови УНКА і кількох коротких повідомлень гості з інших національних об’єднань міста дали короткий концерт і поздоровили українську громаду зі святом. Особливо теплими були вітальні слова керівника башкирської громади, яка розказала також про успіхи українства в Республіці Башкортостан.
Серпень – місяць відпусток, багато із нас їде в Україну, тому громадське життя завмирає. Але наші активісти вирішили заявити про себе, вони організували чудову виставку української вишиванки і писанки, про яку можна було почути по радіо, прочитати в газетах, побачити по телебаченню. Відгуки про виставку були найкращими, ми і самі не очікували такої реакції. Особлива заслуга в організації виставки належить невтомній Олені Букей. А скільки цікавих історій пов’язано з окремими експонатами виставки! Деяким із них по сто років, сьогодні вони сімейні реліквії, якими не торгували навіть в роки Голодомору і пізніші часи війни. Кілька своїх найкращих картин з української тематики приніс на виставку відомий у місті художник Валентин Новиченко. Він не раз казав мені що готовий подарувати деякі картини Україні, але в надійні руки.
Основні ж події, пов’язані із святкуванням Дня Незалежності, були перенесені в Тюменську область. Поїхали туди колективом, в основному наші таланти. Це вже традиція – Дні української культури в Тюмені святкуємо разом з усіма колективами Уральського Федерального Округу. Особливо гостинними були активісти нової громадської організації українців Тюменської області „Батьківщина”, яку тепер очолює енергійний Олександр Тирпак.
Тема незалежної України сьогодні в Росії, на жаль, не в моді. Мабуть тому 23-го серпня в Генеральному Консульстві України в Тюмені проходили урочистості, присвячені не Дню Незалежності, а 5-літньому ювілею газети „Голос України в Західному Сибіру”. Газета виходить регулярно, щомісяця, її тираж – 5000 екземплярів. Розповсюджується на теренах областей РФ, які входять в сферу роботи Генерального Консульства України в Тюмені. Вона заслужено отримала поздоровлення від багатьох її читачів і офіційних осіб. Ми приєднуємось до найкращих побажань, висловлюємо особливу вдячність Миколі Свинтицькому – головному редактору – від читачів Уральського регіону.
На кілька днів всі художні колективи, які прибули в Тюмень, спочатку поїхали з концертами в невеликі районні центри області. Про ці поїздки тепер ходять легенди, до одного з населених пунктів наш ансамбль „Дніпряни” добирався по ”рідкому асфальті”, тобто грязюці, з допомогою трактора 4 години. Але глядачі дочекалися артистів, а члени ансамблю, хоч і змучені, дали концерт, про який не забудуть ніколи. В антрактах старенькі бабусі, що не були на Батьківщині десятки років, плакали від радості на плечах нашої солістки Любові Білої, яка заспівала їм пісню „Повій вітре на Вкраїну”. До сих пір отримуємо щирі подяки від слухачів цих концертів.
А після кількох безсонних ночей, 26-го серпня, в палаці „Будівельник” відбувся заключний гала-концерт. Представники нашого міста – столиці Уральського федерального округу – достойно виступили на цьому концерті, вони виглядали професіоналами. Глядачі високо оцінили їх творчість. В той вечір багато компліментів прийшлось вислухати художньому керівнику нашого колективу талановитому Вадиму Косюку, солісту ансамблю Олександру Щебетуну, Любові Білій і всім іншим. За участь в зазначених концертах ансамбль „Дніпряни” був нагороджений Почесною Грамотою.
Після творчої поїздки в Тюменську область українська громада Єкатеринбургу зібралася відмітити свято Незалежності лише 28-го серпня. А вже через тиждень будемо зустрічати Генерального Консула України в Тюмені, який приїздить для спеціального прийому в наше місто. Літні „канікули” української громади, як це нерідко буває, не вдалися, вони плавно переходять в осінній ритм планової роботи.
На фото ансамбль "Дніпряни" УНКА м. Єкатеринбургу в Тюмені.
Стефан ПАНЯК,
голова Української національно-культурної
автономії м. Єкатеринбургу.
29.08.05
