Про дві презентації вербичан з Нижнєкамська на Арбаті, 9
21 березня 2008 року у Культурному центрі України в Москві відбулася презентація діяльності Нижнєкамської міської національно-культурної автономії «Українське товариство «Вербиченька» та книжки із серії «Відкриймо для України українську діаспору» під назвою «Вербиченька». Українці Татарстану» – хроніки діяльності товариства. Видання побачило світ завдяки Міжнародному інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», фінансовій підтримці Львівської обласної ради та Львівської обласної державної адміністрації, опублікована у видавництві «Каменяр».
Участь у презентації п. Ірини Ключковської – директора МІОК та п. Марії Галік – заступника директора МІОК високо оцінені українською громадськістю Москви.
Подаємо передмову до видання «Вербиченька». Українці Татарстану»
«Причини для радості (і для написання Переднього слова)»
«Відкриймо для України українську діаспору» – проект під такою назвою розпочав Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК), щоб ознайомити мешканців України з життям їхніх братів за кордоном.
Громадськість України дуже мало обізнана з діяльністю діаспори, з конкретною роботою як окремих громад, так і особистостей, які працюють для утвердження позитивного образу нашої спільної батьківщини у світі. Такого висновку дійшли учасники проведеної з ініціативи МІОК Першої міжнародної наукової конференції «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті», яка відбулася у Львові 2006 р. березневого дня та зібрала 245 представників світового українства з 25-ти країн.
Проект «Відкриймо для України українську діаспору» офіційно розпочався 9 серпня 2006 р. У цей день з ініціативи МІОК сотням львів’ян презентувало свою діяльність Товариство «Вербиченька», яке об’єднує українців Нижнєкамської міської національно-культурної автономії, що у Татарстані.
За результатами соціологічного опитування львів’ян, яке провів МІОК у липні того ж року, 53 відсотки наших співвітчизників не знають, де знаходиться Татарстан, 64 – не можуть назвати його столиці, лише 15 відсотків знають, що в містах Татарстану працюють українські громади.
Отже, навіть у віддалених куточках, про які ми нічого не знаємо, живуть сотні тисяч наших співвітчизників, які прагнуть зберегти ниточки культурних зв’язків із Україною.
Львів’яни з великим ентузіазмом і теплотою зустріли земляків із Татарстану.
Діяльність українців Татарстану презентували: голова Нижнєкамської міської національно-культурної автономії «Українське товариство «Вербиченька» – Євген Савенко, організатор та вчитель недільної школи в Нижнєкамську Людмила Найденко та члени товариства, в тому числі і його молодіжне крило «Лелеки». Нашим гостям було дуже приємно відчути зацікавленість їхньою діяльністю, а нам – пересвідчитися в актуальності нашого проекту.
Ця акція мала великий резонанс у суспільстві та широко висвітлювалася засобами масової інформації. Результатом презентації стало не лише ознайомлення громадськості з діяльністю товариства «Вербиченька» та налагодження контактів з громадськими та державними організаціями, а й видання цієї книжки, яка є фактично збірником розмаїтих документів (хроніки, виступи, листування, документи, спогади тощо) і детально простежує крок за кроком роботу наших земляків, які сьогодні живуть так далеко від нас на берегах розкішної річки Ками.
Видання цікаве з багатьох аспектів. Фактично створення і діяльність Товариства «Вербиченька» у Нижнєкамську – це вираз любові до рідного: мови, культури, традицій, тобто, вираз українського патріотизму; це щоденна наполеглива, невсипуща праця ентузіастів на чужині, які не хочуть бути байдужими і спостерігати; ностальгія за Україною, налагодження контактів з нею та із подібними собі громадами у різних діаспорах, першочергово, в Росії; це бажання щоденно творити позитивний образ України на землі, де ти живеш; це наукові пошуки – з метою знайти своє коріння і свою історію (славну і трагічну); це висвітлення трагічних сторінок українців у довоєнний час (голодомори, депортація). Зрештою, цей збірник засвідчує наполегливе засвоєння рідної мови нашими краянами у Татарстані. У той час, як російська книжка заполонила наш український ринок, ми отримуємо подарунок – українська діаспора в Татарстані підготувала окреме видання про себе. Це також втішає і обнадіює.
Книжка має логічну композицію, побудована в хронологічній послідовності, що дає змогу прослідкувати становлення громади, її найперші, ще скромні кроки, змужніння, повнокровне життя і діяльність, що не залишилося поза увагою поважних урядових чинників Татарстану, Росії, України, громадських організацій та діячів у світі. Ця багатогранна діяльність щедро ілюстрована світлинами, документальними матеріалами.
До слова, ми теж є причетними в тій чи іншій мірі до становлення та зміцнення «Вербиченьки». Зрештою вдячні її члени зафіксували і наші скромні зусилля. Цю нашу участь видно зі сторінок збірника.
Видання не тільки має інформаційну цінність, але великою мірою буде прикладом для тих українців, розсіяних по всьому світу, особливо для Східної діаспори та представників останньої трудової хвилі еміграції, як організуватися для національного життя.
І, безперечно, нас тішить, що знайшлися доброзичливці, аби книжка отримала своє життя. Цими добродіями, найперше, вважаємо керівників Львівської обласної ради та обласної держадміністрації. Ми також скромно спричинилися до появи на світ видання.
І основне, не без моралі: ми, українці, маємо достойний потенціал, силу і натхнення для свого національного становлення. Де б ми не були, в Україні, Австралії, Америці, Франції... чи в далекому Татарстані. На закінчення хочу сказати словами Василя Стуса: «Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні».
Ірина КЛЮЧКОВСЬКА,
доцент, кандидат педагогічних наук,
директор Міжнародного інституту, освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: «Вербиченька». Українці Татарстану». Товариство "Вербиченька", радник Посольства України в Російській Федерації Ольга Дарибогова, представники українських громад Москви, делегація Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка". Подарунки для Культурного Центру України у Москві та Українській недільній школі вручає п. Ірина Ключковська. Людмила Найденко, Євген Савенко, Ірина Ключковська, Марія Галік. та Ірина Ключковська (зправа наліво).
