Українці Росії глибоко сумують з приводу смерті Почесного голови Республіканського національно-культурного центру українців Башкортостану «Кобзар»
Сумна звістка надійшла з Башкортостану: 11 січня ц.р. відійшов у вічність відомий український громадський діяч в Російській Федерації Володимир Дорошенко – почесний голова
Республіканського національно-культурного центру українців Башкортостану «Кобзар». Володимир Дорошенко народився 15 травня 1946 року на Рівненщині, в прадавньому українському
краї, де з’явився перший на українській землі і Східній Європі вищий навчальний заклад – слов’яно-грецько-латинська (Острозька) Академія (1576).
У 1969 р. закінчив Львівський державний університет по спеціальності обчислювальна математика.
Уродженець бурштинового краю пов’язав свою долю з Башкортостаном, а Україну мав у серці і все
робив для утвердження української ідеї. Сама доля поставила його в ряд очільників українського
національного руху в Башкортостані, Росії – від 1992 р. до 2015 р. В. Дорошенко був головою
національно-культурного центру «Кобзар».
Товариство «Кобзар» є однією із самих активних українських організацій в Російскій Федерації, і в
цьому велика заслуга В. Дорошенка. При його безпосередній участі в 11 освітніх закладах
запроваджено вивчення предметів українознавчого циклу, відкрито дитячий табір «Кобзарик», у
співробітництві з московською Бібліотекою української літератури відкрито українську бібліотеку в
Уфі.
Діяльність В. Дорошенка була надзвичайно багатогранною. Він мав притаманний багатьом
українцям талант до співу, був організатором і учасником хору «Кобзар», де виступав ще як соліст.
У 1996 р. хор отримав звання народного і став одним з кращих художніх колективів української
діаспори в Російській Федерації. В результаті послідовної копіткої праці товариства «Кобзар»,
особисто В. Дорошенка в Башкортостані було створено біля 20 народних і самодіяльних
колективів. Українська пісня лунала в багатьох куточках республіки.
У полі зору В. Дорошенка як голови товариства знаходились практично всі сторони української
громадської діяльності. Він був одним із засновників газети «Криниця, ініціатором і організатором
республіканських фестивалів української культури «Ой, радуйся, земле», історико-культурного
центру українців Башкортостану в селі Золотоношка Стерлітамакського району.
Лідерська роль, організаторські здібності В. Дорошенка додавали йому високого авторитету серед
громадського середовища – член громадської Ради при Президентові (Голові) Республіки
Башкортостан (з 1997 р.), член Конституційної Ради Республіки Башкортостан (з 2002 р.).
Значний особистий внесок В. Дорошенка в розвиток і поширення української культури, збереження
української ідентичності, покращення іміджу України отримали визнання в Україні – він удостоєний
нагорода орден України «За заслуги» ІІІ ст.
Незаперечний авторитет В. Дорошенко мав серед українського громадського активу в Росії. За
рівнем громадської активності він був справжнім важковиком, лідером, який був на чолі, як його
пісенний однофамілець: «попе – попереду Дорошенко»…
Як один із провідних українських громадських активістів в Російській Федерації Володимир
Дорошенко брав участь у світовому українському рухові, був делегатом Всесвітніх форумів
українців, учасником Світових Конгресів Українців.
Через усе життя В. Дорошенко проніс любов до Батьківщини – України. Українські цінності, омріяна
вільна й незалежна Україна були осердям його життєвого кредо, якого він ревно дотримувався
далеко від Батьківщини.
Найкращою пам’яттю для пана Володимира буде – коли справа, якій він віддав свої сили, знання,
усього себе матиме розвиток і сповниться його мрія – вільна, незалежна, квітуча українська
Україна!
Колектив «Кобзи» разом з усіма українцями Росії глибоко сумує з приводу передчасної смерті Володимира Дорошенка та висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного.
Нас залишають кращі…
На світлині: Володимир Дорошенко
