Про “самміт без галстуків” Віктора Ющенка з представниками світової української діаспори
Зустріч Президента України з частиною Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради відбулася напередодні VI-го Всесвітнього Форуму Українців 17-го серпня 2006 року. Мені пощастило побувати на цьому зібранні, яке відбулося на дачі Президента Віктора Ющенка недалеко від Києва і проходила в неофіційній атмосфері, як кажуть, «без галстуків». Пробую поділитися свіжими враженнями.
Перше, що кинулось в вічі мені, представнику російської діаспори, повна відсутність всяких перевірок: ніхто не розглядав наших документів, ніхто не просвічував нас металошукачами, не рився в наших сумках. Ми не бачили шлагбаумів, колючих дротів, солдат чи міліції…
Машина привезла нас на околицю, на перший погляд, звичайного українського села. Господар вийшов зустрічати нас в домашньому одязі і привітався з кожним дуже тепло, якось так просто, щиро і по-людськи, що здавалося – ми прийшли до давно знайомого товариша.
Дача густо засаджена деревами, без особливої геометрії. Господар сказав, що любить дику природу. В гущавині кілька невеликих будівель, переповнених предметами мистецтва, головним чином продукцією народних промислів. З любов’ю господар говорив про кожну колекцію, яку збирає багато років. Зразу розумієш, господар має смак і професійно розбирається в народному мистецтві.
І майже на кожному кроці вулики з бджолами. В одному із будиночків стоїть вулик з прозорими стінками, в ньому сотні тисяч сот. Можна спостерігати за всім процесом, що проходить всередині, навіть за каналами, по яких стікає мед. Як пожартував Президент, він не боїться пенсії, у нього є любимі заняття. Не всім із нас, гостей Президента, вдавалося зберігати заданий господарем стиль безпосередності і простоти спілкування. Деколи виходили на рівень патетики… І це зрозуміло, бо ж знаходились в гостях у історичної особи. Здається Павло Мовчан замітив: «Дивись, як він повертає нас в спокійне русло розмови».
А розмова велася на протязі багатьох годин, говорили про різне… Вражала професійність і широта діапазону ерудиції Президента. Він був готовий говорити серйозно з кожним із нас. Коли я сказав що представляю російську діаспору, Віктор Ющенко відразу заявив про необхідність тісної співпраці з Росією у всіх сферах. Розмова велася щиро, відверто піднімалися всі питання, які раніше якось було прийнято замовчувати. А мова, звичайно, велася навколо найбільш болючих проблем України, які гальмують шлях до зміцнення державності, суверенітету. Проблеми очевидні – мова, релігія, інформаційний простір, шляхи до європейських стандартів.
Багато разів піднімалося питання ролі діаспори в побудові української держави. Я готувався виступити з цим питанням перед прем’єр-міністром Віктором Януковичем, з яким планувалася зустріч на наступний день, але не відбулася. Хотілося переконати прем’єр-міністра в тому , що діаспора – чисте джерело інформації, бо вона (діаспора) не ангажована ні політично, ні економічно, не лобіює нічиїх інтересів. При цьому фактично нема різниці у поглядах «східної», чи «західної» діаспори. Як представник східної діаспори я, наприклад, завжди заявляв про те, що готовий підписатися під кожним словом виступів Аскольда Лозинського – Президента Світового Конгресу Українців. Це зайва ілюстрація твердження Президента Віктора Ющенка про те, що поділ на східних і західних українців існує скоріше в головах у деяких нинішніх політиків….
Але повернуся до вечора у Президента, який продовжувався майже до півночі. Мова йшла не тільки про згадані вище проблеми, жвавий інтерес у нас був до ще свіжих у пам’яті подій, пов’язаних з недавнім формуванням уряду, підписанням «Універсалу національної єдності». І на ці теми Президент відповідав щиро і відверто. Відчувалося, що це його глибокі переконання, від яких він не відступає… Не раз його фразам передувала передмова «Якщо ми називаємо себе демократами, то мусимо поступати саме так…». Нерідко ми чули апеляції до Бога…і України. Моральна політика? Чи така буває? Чи може вижити в нинішніх жорстоких реаліях романтик? Як далека така філософія від реальностей російської політики… Бо якщо мене просять сказати одним словом про реальну політику, то, маючи деяку практику спостережень, без затримки відповідаю: «Цинізм!»
Думаю, що всі прощалися з переконанням того, що бачення майбутнього у президента оптимальне, зважене, продумане і пережите серцем. Але… Вже в пізніших обговореннях, не тільки у мене, виникала в пам’яті поговірка про те, що добро мусить бути з кулаками…. У Президента мусять бути сильні партнери, серед яких бачу, перш за все, міністра іноземних справ Бориса Тарасюка, якого вважаю кращим із всіх попередників.
Але головною інтригою сьогоднішньої політики України, на мій погляд є постать нового-старого прем’єр-міністра Віктора Януковича. Чи довго протримається тандем двох Вікторів? Я, як і мої колеги, що були гостями Президента, не раз гостро критикував Віктора Януковича за його політичні переконання. Але, гадаю, що навряд чи хтось міг би заперечити в ньому талант менеджера. Та він і сам про це говорив неодноразово… Він по своєму особистість харизматична. Якщо в ньому за останні 2 роки пройшли якісь позитивні зміни і його підпис під Універсалом національної єдності не тактичний хід, то ми можемо бути в майбутньому свідками прориву як в економічному так і в політичному відношенні. Можу признатися, що в особистій розмові з Віктором Ющенком я сказав йому, що дуже переживав підчас важких переговорів в кінці липня і на початку серпня, але його остаточне рішення прийняв як оптимальне.
З прийому поверталися опівночі, враження були найкращими. Господар проводив нас до автобуса. Подарунки від Президента також були символічними і в дусі його власних захоплень. Всі ми щиро побажали йому здоров’я і наснаги в реалізації благородних проектів для блага України.
Вечер у Президента Украины (рос.)
Встреча Президента Украины с частью Президиума Украинского Всемирного Координационного Совета (УВКР) состоялась накануне 4-го Всемирного Форума Украинцев 17-го августа 2006 года. Мне посчастливилось побывать на этой встрече, которая состоялась на даче Виктора Ющенко недалеко от Киева и проходила в неофициальной атмосфере, как говорят, "без галстуков". Пробую поделиться свежими впечатлениями.
Первое, что бросилось в глаза мне, представителю российской диаспоры, полное отсутствие всяких проверок: никто не рассматривал наших документов, не просвечивал металлоискателями, не рылся в сумках. Мы не видели шлагбаумов, колючих проволок, солдат или милиции... Машина привезла нас на окраину, на первый взгляд, обычного украинского села. Хозяин вышел встречать нас в домашней одежде и поздоровался с каждым очень тепло, просто, искренне и по-людски, так что казалось - мы пришли к давно знакомому товарищу.
Дача густо засажена деревьями, без особой геометрии. Хозяин сказал, что любит дикую природу. В гуще несколько небольших зданий, переполненных предметами искусства, главным образом продукцией народных промыслов. С любовью хозяин говорил о каждой коллекции, которую собирает много лет. Сразу понимаешь, хозяин имеет хороший вкус и профессионально разбирается в народном искусстве.
И почти на каждом шагу ульи с пчелами. В одном из домиков стоит улей с прозрачными стенками, в нем сотни тысяч сот. Можно наблюдать за всем процессом, который проходит внутри, даже за каналами, по которые стекает мед. Как пошутил Президент, он не боится пенсии, у него есть любимые занятия. Не всем из нас, гостей Президента, удавалось сохранять заданный хозяином стиль непосредственности и простоты общения. Порой выходили на уровень патетики... И это понятно, ведь мы находились в гостях у исторической личности. Кажется, Павел Мовчан заметил: "Смотри, как он возвращает нас в спокойное русло разговора".
А разговор велся на протяжении многих часов, говорили про разное... Поражала профессиональность и широта диапазона эрудиции Президента. Он был готовый говорить серьезно с любым из нас. Когда я сказал что представляю российскую диаспору, Виктор Ющенко сразу заявил о необходимости тесного сотрудничества с Россией во всех сферах. Разговор велся искренне, откровенно поднимались все вопросы, которые раньше было принято замалчивать. А речь, конечно, шла вокруг болевых проблем Украины, которые тормозят путь к укреплению государственности, суверенитета. Проблемы очевидные - язык, религия, информационное пространство, пути к европейской интеграции.
Много раз поднимался вопрос о роли диаспоры в укреплении украинского государства. Я готовился выступить на эту тему перед премьер-министром Виктором Януковичем, с которым планировалась встреча на следующий день, но не состоялась. Хотелось убедить премьер-министра в том, что диаспора - чистый источник информации, так как она (диаспора) не ангажирована ни политически, ни экономически, не лоббирует ничьих интересов. При этом фактически нет различий во взглядах "восточной", "западной" диаспор. Как представитель восточной диаспоры я, например, всегда заявлял о том, что готовый подписаться под каждым словом выступлений Аскольда Лозинского - Президента Мирового Конгресса Украинцев. Это лишняя иллюстрация утверждения Президента Виктора Ющенко о том, что деление на восточных и западных украинцев существует скорее в головах некоторых нынешних политиков....
Вернусь, однако, к встрече с Президентом, которая продолжалась почти до полуночи. Речь шла не только об упомянутых выше проблемах, живой интерес у нас вызвали еще свежие в памяти события, связанные с недавним формированием правительства, подписанием "Универсала национального единства". И на эти темы Президент отвечал искренне и откровенно. Ощущалось, что это его глубокие убеждения, от которых он не отступает... Не раз его фразам предшествовало предисловие "Если мы называем себя демократами, то должны поступать именно так...". Нередко мы слышали апелляции к Богу... и Украине. Моральная политика? Бывает ли такая? Может ли выжить в нынешних жестоких реалиях романтик, искренне верующий человек? Как далека такая философия от реальностей российской политики... Ибо когда меня просят сказать одним словом о реальной политике, то, имея некоторую практику наблюдений, без задержки отвечаю: "Цинизм!"
Думаю, что все прощались с Президентом убежденными в том, что его видение будущего Украины является оптимальным, взвешенным, продуманным и пережитым сердцем. Но... Уже в более поздних обсуждениях, не только у меня, возникала в памяти поговорка о том, что добро должен быть с кулаками. У Президента должны быть сильные партнеры, среди которых вижу, прежде всего, министра иностранных дел Бориса Тарасюка, которого считаю лучшим из всех предшественников.
Однако главной интригой сегодняшней политики Украины, на мой взгляд, является фигура нового-старого премьер-министра Виктора Януковича. Долго ли продержится тандем двух Викторов? Я, как и мои коллеги, которые были гостями Президента, не раз остро критиковал Виктора Януковича за его политические убеждения. Но, думаю, что едва ли кто-то мог бы отрицать в нем наличие таланта менеджера. Да он и сам об этом говорил неоднократно... В. Янукович - по-своему личность харизматическая. Если в нем за последние два года прошли какие-то положительные изменения и его подпись под Универсалом национального единства не тактический ход, то мы можем быть в будущем свидетелями прорыва, как в экономическом, так и в политическом отношении. Могу признаться, что в личном разговоре с Виктором Ющенко я сказал ему, что очень переживал во время трудных переговоров в конце июля и в начале августа, но его окончательное решение принял как оптимальное.
Домой возвращались в полночь, впечатление были наилучшими. Хозяин проводил нас к автобусу. Подарки от Президента также были символическими и в духе его собственных увлечений. Все мы искренне пожелали ему здоровья и успехов в реализации благородных проектов для будущего Украины.
Стефан ПАНЯК,
член Президії УВКР, професор.
