Полеміка

З таким закликом звернулися учасники мітингу з розстріляних українських міст до президента США під час його візиту до Польщі

У суботу, 26 березня, під час візиту до Польщі  Джо Байден виступив у Варшаві перед багатолюдною аудиторією із запальною промовою щодо України. На жаль, українські ЗМІ, «пропустили» у цій промові президента США одну важливу річ, а саме, відмову американців поставити до України важку зброю, що так необхідна її збройним силам.

Лише на сайті «Lenta UA» експерт-міжнародник Ілля Куса, зазначив: «Сполучені Штати поки що не готові міняти свою позицію щодо війни. Постачання зброї - ок, але не системи протиповітряної ППО або літаки. А це означає, що війна повинна продовжуватися, щоб Росія витрачала більше ресурсів за наш [український] рахунок і глибше втягувалася, даючи Штатам привід, сприятливе тло, контекст і простір для маневру з мобілізації союзників, посилення свого впливу в регіонах та участі в переділі нафтогазового ринку».

Український історик, народний депутат України Володимир В’ятрович розмірковує про глибинні причини нинішньої російської агресії

Я Володимир В'ятрович.

Я з України.
Всім привіт просто з виру історії.
Напевно, ні в кого в Україні та світі немає сумнівів в тому, що ми зараз переживаємо часи, про які наші нащадки читатимуть в історичних книгах.
Так, ми справді опинилися у вирі історії.
Тут важко, часто страшно і дуже складно зорієнтуватися у швидкозмінних обставинах. І проблема не лише у великому об'ємі інформації, якою нас завалює реальність, у щохвилини важливіших новинах.

Головний редактор «Кобзи» про причини війни, її можливе завершення, долю сайту і кінець Жовтневої революції

- Пане Василю, чому почалася ця війна?

У нас щойно вийшло інтерв’ю, в якому причини розглядаються аж від дванадцятого століття. Я пропоную пояснення з 1917 року. Я вважаю, що в цей час до влади у Росії прийшли дуже цинічні і нечистоплотні політики із т.з.  «подполья», які мали дуже вузьке бачення світу, ненависть до російської культури і страшну жорстокість у своїх діях. Фактично ця секта продовжує правити й нині, хоча всередині неї відбулася певна еволюція в сторону «обуржуазнення». Характер цієї секти описав киянин Ніколай Бердяєв у книзі «Истоки и смысл русского коммунизма».  Десь на 70% це все ще вірний аналіз. Ось тут корінь системи і корінь загарбницьких війн, які веде Росія (при цьому Бердяєв бачить корінь більшовизму частково і в самій російській культурі). Якщо говорити про ситуацію з Україною, то можна сказати, що Росія не визнала державність України у 1991 році, таємно бажала відродити СРСР, будувала для цього величезну армію і збирала фінансові ресурси. Загарбання України мало стати першим кроком на шляху повернення колишніх республік. Скажу відверто, ця політика була досить прихована і про її масштаб можна було лише здогадуватися.

Олігарх назвав «божевіллям» конфлікт між Москвою та Києвом

Російський олігарх Олег Дерипаска у своєму телеграм-каналі заявив, що промова президента Джо Байдена у Варшаві показала, що триває своєрідна «пекельна ідеологічна мобілізація», яка може призвести до затяжного конфлікту в Україні.

Засновник російського алюмінієвого гіганта «Русал» Дерипаска, який і раніше закликав до миру, заявив, що, на його думку, конфлікт в Україні є «божевіллям», за яке «нам ще довго буде соромно перед нащадками».

Член діаспори у Росії пояснює причини російсько-української війни та її мету

Член української діаспори на правах анонімності погодився дати нам інтерв’ю, в якому ми затронули низку тем – причини війни в Україні, ставлення рядових росіян до українців, політичні умови для можливих реформ у Росії. На думку нашого співрозмовника, причини війни 2022 року  тягнуться ще із часів Київської Русі. І в цьому історичному сенсі сьогоднішня війна має своє обгрунтування і свою мету.

«Кобза» фіксує рівень російсько-українського діалогу – ненависть, зневага, матюки. Хто винен?

«Кобза» всі ці роки слідувала етиці журналістики, публікувала перевірену інформацію, не використовувала сайт як заборонену зброю проти ідейних ворогів і трималася в рамках нормативної лексики. Ми висловлювали незгоду із опонентами, але не «мочили» їх. Ми поважали як окрему особистіть, так і гідність цілого народу. І ми намагалися висловлювати думки діаспори – як ми їх розуміли. Томі були удвічі обережні.

Нещодавно ми отримали від автора-читача «Кобзи»,  який мешкає на Сумщині, вірш, що не вписується в нашу попередню (до війни) редакційну політику. Нагадаємо, що Сумська область, прикордонна з Росією,  ще й досі частково окупована російськими військами. Обласний центр Суми заблокований, його райцентри Охтирка і Тростянець розбомблені. Є випадки насильства щодо жінок, сотні людей загинули, сотні тисяч стали біженцями (тільки м. Суми покинула третина його населення), зруйновані сотні будинків. Саме із району  цих екстремальних умов (коли під прицілом окупантів життя кожного мирного мешканця) ми і отримали цей вірш – фактично прокльон Путіну, російській армії і росіянам.

Чи «запалить іскру» у роботі міжнародних інституцій рішення Суду ООН в Гаазі?

Йде вже другий місяць епічного, справді народного  протистояння України безпрецедентно жорстокій агресії Росії. Сьогодні вже стало очевидним, що весь цивілізований світ на боці нашої країни. Їй надається гуманітарна і військова допомога, за кордоном приймають мільйони українських біженців. Для міст Європи, США, Канади, Японії стали звичайним явищем багатотисячні мітинги на підтримку України.

Втім, світ, на жаль, все ще  перебуває в полоні стереотипів сприйняття того, що відбувається  у мирний час. Реальним, адекватним і ефективним діям, які мають зупинити агресора, перешкоджає багаторазове перестрахування, зайва ретельність, схильність до дотримання формальних консервативних норм і процедур. Те, що у мирний час є запорукою успішного вирішення проблем, в умовах війни навпаки породжує нові проблеми.

Чи розуміють країни Європи, що завтра у їхні  столиці можуть увійти російські танки?

Спочатку невеличкий екскурс в історію, хоча скептики і говорять, що історія вчить нас тому тільки тому, що нічому не може нас навчити. У 1938 році Гітлер здійснив так званий «Аншлюс», включивши до складу Німеччини свою батьківщину - Австрію. Незабаром він погрожував вторгненням Чехословаччині, нібито, перейнявшись проблемою дискримінації судетських німців. Британські та французькі політики боялися війни, яка може охопити всю Європу, і намагалися проводити політику умиротворення, сподіваючись, що Гітлер заспокоїться, отримавши частину території Чехословаччини. 1 вересня 1939 р. з вторгнення Німеччини у Польщу розпочалася Друга світова війна, що забрала життя понад 60 мільйонів людей, 90 мільйонів стали інвалідами.

 

Нотатки на полях промови президента Росії на концерті у Лужниках 18 березня

Із самого початку вторгнення Росії в Україну пропагандистська машина Кремля працює на повну потужність, щоб «легалізувати» це вторгнення і переконати як міжнародну, так і власну російську аудиторію у необхідності військових дій. З поширенням, незважаючи на штрафи і арешти, протестів громадян РФ проти війни в Україні, на 23-й день «спецоперації» виникла серйозна потреба , по-перше, продемонструвати росіянам і всьому світу всенародну єдність та підтримку кривавої авантюри Путіна. По друге, нав’язати російському суспільству  колективну відповідальність за війну в Україні.

Саме це і було, на нашу думку,  метою виступу 18 березня президента Володимира Путіна на концерті-мітингу, присвяченому  восьмій річниці возз'єднання Криму з Росією, на стадіоні «Лужники», який вміщує 90 тис. глядачів. Очевидно, багато хто з наших читачів бачив цей виступ, а якщо ні, то відсилаємо до репортажу «Митинг лучше, чем жизнь» спеціального кореспондента газети «Коммерсантъ» Андрія Колеснікова, який влучно охарактеризував промову Путіна як  «проповідь». І дійсно, за своєю риторикою і цитатами з Священного Писання вона дуже скидалася на улесливу проповідь священика-шахрая і мимоволі виникала перед очима  зловісна фігура оракула-«старця» Григорія Распутіна.

Правозащитник Александр Подрабинек – о законе насилия

Когда гремят пушки, не время сожалеть о музах. Когда бомбят жилые кварталы, поздно обсуждать борьбу за мир. Всему своё время, и сожалениями делу не поможешь. Однако подумать о том, что было сделано неправильно, никогда не поздно.

Львиная доля ответственности за агрессию против Украины лежит, разумеется, на российском обществе, которое своей политической пассивностью, безразличием к собственной свободе и своей же безопасности довело страну до такого состояния, при котором власть может безнаказанно творить всё, что угодно. Как мы до этого дошли и почему не оказали авторитарной диктатуре Владимира Путина должного сопротивления – отдельный вопрос. Когда-нибудь нам придется объяснить это самим себе, если, разумеется, мы захотим жить в нормальном цивилизованном государстве.

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка