Виступ Голови ОУР Тараса Дудка на V ВФУ
Вельмишановний пане Президенте України Вікторе Федоровичу!
Вельмишановні Президіє, делегати і гості!
Щиро вітаю з відкриттям V Всесвітнього Форуму Українців. Дякую за надану можливість виступити на Форумі, що відбувається напередодні двадцятої річниці Незалежності України
У різні віки минулих тисячоліть і особливо у першому-другому тисячоліттях по народженню Христа мільйони українців будували, розширяли простори своєї держави України-Русі. Вони брали участь у створенні нових імперій і незалежних держав, народів і народностей, мов і діалектів. Значно виснажившись у безкомпромісній боротьбі і потрапивши у політичну та економічну залежність від навколишніх етносів та держав, вагома частина українців була примушена мігрували в інші країн світу, в тому числі і на землі, котрі сьогодні належать сучасній Російської Федерації. У кривавому ХХ віці головною причиною не тільки переселення українців зі своїх земель, а і їх знищення стали світові війни, революції, громадянська війна, штучні масові голодомори, кривава колективізація, примусова депортація, політичні репресії, заселення національних земель чужими народами. Весь цей злочин супроводжувався окупацією українських земель, систематичним руйнуванням національної мови, культури, послідовним знищенням духовної і інтелектуальної еліти, облудною фальсифікацією історії України-Русі. Тільки у минулому столітті Україна, за різними науковими підрахунками, втратила до 30 мільйонів своїх громадян, не отримавши ніяких компенсації за свій внесок у збереження миру на планеті Земля та оборону своїх найближчих сусідів від знищення, включаючи Росію.
Всьому світові відомо, що саме українці відіграли значну роль в освоєнні безмежних просторів Росії і розбудові цієї країни. Інтегруючись в соціально-політичне і державне життя спочатку Московії і Російської Імперії, а згодом і Російської Федерації, українці повік-віків присутні у всіх сферах духовної, соціокультурної і політичній діяльності - в мистецтві, науці, освіті, управлінні, займали і займають високі пости в Уряді, Державній Думі, в релігійних конфесіях, силових і військово-оборонних структурах. Божою волею заклали основу російського Православ'я та розбудовували його, котре зараз всупереч християнським канонам агресивно втручається не тільки в релігійне життя України.
Українською діаспорою Російської Федерації накопичено грандіозний матеріал, котрий може служити не тільки духовній, економічній та просвітительській меті, але і демократичному, морально-етичному вихованню, міжнаціональній і релігійній толерантності населення Росії та України. Сучасна українська діаспора живе, розвивається, виконує свої громадські обов'язки перед російською Державою, сподівається на кращі часи розвитку своєї національної ідентичності, мріє про відродження і розвиток України, як могутньої, незалежної, демократичної, шанованою всім світом Держави.
В Російської Федерації згідно з переписом 2002 р. загальна кількість українців досягає 2,942,963 осіб. З них 76,5% - міське населення і 23,5% - сільське. Приведені офіційні дані не відповідають дійсності. Значна більша частина українців з тих або інших соціально-політичних причин Росії відносять себе до російського етносу, багатьох українців навіть і не питають, записуючи в статистичні зведення як «руський». Такий прийом неодноразово використовувався на шляху історичного розвитку Російської Імперії і Радянської Росії. В будь-якому разі навіть офіційно пораховані українці РФ являють собою щонайбільшу з нині існуючих українських діаспор світу.
Найбільша кількість українців проживає в Москві - 253,600 осіб, Тюменській області - 211,400 осіб, Московській області - 147,800 осіб, Краснодарському краї - 131,800 осіб, Ростовській області - 118,500 осіб, Приморському краї - 94,100 осіб, Санкт-Петербурзі - 87,100 осіб, Воронезькій області - 73,700 осіб.
Серед республік і автономних областей, де проживає щонайбільше число українців, можна виділити наступні суб'єкти Російської Федерації:
1. Ханти-Мансійський автономнийокруг -123,238 осіб.
2. Ямало-Ненецький автономний округ -66,080
3. Республіка Комі -62,115
4. Республіка Башкортостан - 55,249 осіб
5. Республіка Саха (Якутія) - 34,633осіб
6. РеспублікаТатарстан -24,016осіб
7. Республіка Карелія -19,248осіб
8. Удмуртська республіка -11,527 осіб.
Точну кількість українських громадських організацій в РФ важко підрахувати, але, ґрунтуючись на матеріалах довідника «Українські організації Росії» за 2009 рік та враховуючи дані від українських консульських установ, можна зробити висновок, що кількість українських громадських організацій (відділень) може досягати 120. Це місцеві та регіональні національно-культурні автономії, громадські організації і відділення всеросійської громадської організації «Об'єднання українців Росії».
Разом з тим, в Російській Федерації при такій кількості громадських організацій не відкрито жодної загальноосвітньої української школи, яка б фінансувалася з державного бюджету різного рівня (виключенням є Башкортостан, Томськ). Не існує жодного постійного діючого загальноросійського українськомовного друкованого засобу масової інформації - газети, часопису, альманаху, не створено жодного державного каналу українського телебачення або радіо на федеральному та регіональному рівнях за рахунок державного, регіонального чи муніципального бюджетів. Виняток - Оренбурзька область, де за рахунок обласного бюджету видається щомісячник. Зовсім не друкуються, довідники, словники, українськомовні підручники. У 2010 році видано підручник «Української мови для країн СНД», написаний російською і як вважають фахівці, "освітня цінність підручника дорівнює нулю".
На сьогодні в Російській Федерації існує:
- одна бібліотека (Москва) і біля 22 загальних бібліотек з фондами україномовної літератури;
- 19 суботніх та недільних шкіл;
- 9 класів, в яких здійснюється вивчення української мови та українознавчих дисциплін;
- у декількох вищих навчальних закладах іде викладання української мови для студентів (Москва, Тюмень);
-16-20 україномовних поодиноких чисел газет, журналів та альманахів;
- одна погодинна теле- радіопередача в м. Оренбурзі;
- три інтернет-видання: незалежний сайт «Кобза - українці Росії» (головний редактор і відомий журналіст Василь Коломацький (Канада), інформаційно-аналітичний портал УКРРОСІНФО та онлайн-журнал «Український огляд» (головний редактор обох видань - перший заступник Голови ОУР, співголова РГО «Українці Москви», журналіст Віктор Гіржов).
- всього 360 осіб українського походження отримали посвідчення закордонного українця:
- біля 200 колективів художньої самодіяльності.
Таким чином, українці Російської Федерації мають певний досвід організації своєї культурної діяльності та громадського життя. Саме цією кількістю згаданих українських культурних закладів і колективів художньої самодіяльності, створених завдяки наполегливій, самовідданій роботі громад і організацій української діаспори, звітують урядові структури РФ і України, доводячи, що начебто культурні потреби українців в РФ повністю задовольняються. Але порівнюючи з тим, що робить Україна для розвитку російської культури і мови в Україні, то легко зрозуміти, що потреби українців у РФ недостатньо задовольняються, а рідна Україна продовжує русифікуватись. Для прикладу, за оперативними даними Головної служби з питань гуманітарного розвитку, в Україні кількість дошкільних навчальних закладів з російською мовою виховання досягає тисячі,загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання понад 1200,загалом навчаються російською мовою значно більше мільйона дітей, надруковано підручників російською мовою за рахунок державного бюджету України (примірників) близько 2,000,000. Для освітніх потреб росіян в Україні у 2008-2009 роках з бюджету України витрачено три мільярди сто дев'яносто п'ять мільйонів шістсот тридцять чотири тисячі триста гривень, а витрати на освітні потреби українців в Росії з бюджету Російської Федерації - на жаль мізерні.
Таким чином, підписані між Україною і Росією двосторонні угоди в галузі освіти і засобів масової інформації з боку Росії виконуються не в повній мірі.
Офіційна позиція Міністерства освіти і науки Росії та Міністерства регіонального розвитку РФ щодо причин незабезпечення етнокультурних та освітніх потреб українців Росії ґрунтується на надуманій тезі, що від громадських організацій українців та батьків учнів не надходять заяви у відповідні регіональні управління освіти і культури. Така точна зору хибна і облудлива. Як було вище підкреслено, у РФ відсутні україномовні ЗМІ, які б дали можливість українцям Росії дізнатися про заплановане відкриття україномовних навчальних закладів. У такій великій за територією країні, як Російська Федерація, неможливо задовольняти культурні, мовні та інформаційні потреби українців, їх права на опанування рідної мови і навчатись в українських школах та вищих навчальних закладах, не маючи загальноросійських українських ЗМІ.
Вражає, що за межами РФ в місцях компактного проживання українців, будь то держави колишнього Радянського Союзу, чи Європи, Америки, США відкриваються і функціонують десятки українських шкіл - Грузія, Молдова, Естонія, Німеччина, Польща, Франція, Аргентина, Канада, США та багато інших.
І все ж таки, на мою думку, існує кілька головних причин такого стану національно-культурної освіти, рідної мови українців, ЗМІ в РФ. Складається враження, що завдяки відомих політичних і соціально-економічних причин сама Україна поступово втрачає авторитет на політичній мапі Світу, що негативно впливає на динаміку стану української діаспори в Російській Федерації. Навіть на своїй рідній землі все частіше з'являються внутрішні ганебні факти, котрі свідчать про демонтаж розбудови української незалежної Держави і втрату національних стратегій. Чиновники Ради Міністрів, Верховної Ради, східних і південних регіонів, порушуючи Конституцію України, нахабно переходять на російську мову і не несуть за це відповідальності. Виникає враження, що у самій Україні створені диверсійні політично руйнівні сили, антиукраїнські налаштовані хабародавці, котрі купують цих зрадників і «кришують» їх від справедливого судового та громадського переслідування. Дійшло до того, що згідно з деструктивними заявами відомих чиновників, вважається недоцільним знання державними службовцями української мови, історії і навіть Конституції України. Саме в Україні за допомогою зовнішніх антиукраїнських сил насаджується хибна ідея щодо введення другої державної мови. Державна двомовність, за висловом відомого громадського діяча і письменника, тотожна двоєдушності, що суперечить вірі і архетипу українського народу, його споконвічним ідеалам і цінностям. Заради цих високих ідеалів народ терпів і готовий терпіти злидні, муки і навіть взятись за сокиру, вже береться за неї.
Хочу також підкреслити, що Українська «Національна програма роботи з закордонними українцями до 2010 року» не виконана, а нова програма не прийнята.
Так поступово розхитується човен української культури, мови, історії і самої незалежності сучасної України.
І все ж таки, впевнений - вихід існує, враховуючи силу народного руху, українських громадських організацій, державних установ і поки що незруйновані воля і бажання народу трудитись на благо своєї Батьківщини і вірити у Божий захист. На сьогодні найголовніше - волею народу і Президента приступити до виконання Конституції України. Слід зробити ті ж самі державні кроки відносно України, які вже давно зроблені президентом і урядом Російською Федерацією та країнами СНД (Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова, держави Балтії та ін.): будь-якого рангу чиновник звільнюється з посади, якщо не володіє державною мовою, не дотримується Конституції України і не сприяє розвиткові її мови, культури, досягненню державних інтересів. Значно зменшити кількість російськомовних теле-радіоканалів, російськомовних газет, часописів, журналів, враховуючи, що українською мовою володіє не менше 95% громадян України. За продаж російськомовних друкованих видань брати податок, як це здійснюється в багатьох країнах. Організувати або поновити масові і обов'язково безкоштовні курси української мови, для всіх, хто бажає працювати в державних установах України, починаючи з дитячого садка і закінчуючи президентською адміністрацією. Звичайно, ні в якому разі не йдеться про обмеження розвитку будь-якої мови і культури національних меншин України.
Працюючи у цьому напрямку, досягнемо очікуваного результату. Нація консолідується, Україна за 2-3 роки стане україномовною без національно-культурної обмеженості, припиняться штучні суперечності східних і західних регіонів. Це означає, що в Україні скінчиться мовне протистояння, а з ним і освітнє, релігійне, національне. Духовна сила і воля єдиної України і всесвітньої української діаспори посиляться у геометричній прогресії, відбудеться те, чого не дали зробити Україні в пореволюційні лихі часи ХХ століття більшовики і різного калібру внутрішні та зовнішні вороги - на мапі Світу відродиться економічно і політично незалежна, демократична і сильна держава - Україна. Громадяни України зможуть голосно назвати імена своїх, а не чужих апостолів, героїв, своїх явних і прихованих ворогів, зберігатимуть як святиню історію свого народу, своєї мови, культури, своїх міст та селищ, своєї церкви. Зникнуть українофобія і русофобія (кацапофобія), юдофобія і ісламофобія, як явища національної обмеженості, шовінізму, та релігійної інтолерантності. Припиняться здача державних і народних інтересів будь-якому іноземному крупному капіталу - російському, американському, ізраїльському та ін. Громадяни України без зовнішніх ганебних втручань вільно виберуть Президента Держави і патріотично вихованих українськомовних членів Верховної Ради. Повторюю, саме цього кроку бояться всі вороги незалежної України і української культури, вороги РФ і російської культури, використовуючи газові війни, економічний, політичний і релігійний тиск та шантаж.
Що ще необхідно від матері-України для покращення життя української діаспори в Російській Федерації, якими засобами слід вирішувати стратегічні проблеми:
- Створити потужні державні інституції, одна з котрих займалась би мовною політикою в Україні, і друга - переймалась виключно роботою з українською діаспорою Російської Федерації та всіх країн світу.
- Розробити й затвердити на державному рівні Концепцію української освіти в Російській Федерації, зосередивши увагу на забезпеченні безперервної системи українського національного виховання (дитячий садок - школа - вищий навчальний заклад) та її фінансування.
- Розробити, опублікувати для обговорювання і прийняти Державну Програму підтримки українців в Росії з боку України, як це робить РФ відносно росіян в Україні.
- На державному рівні України постійно допомагати розвитку української культури, мови, освіти в Росії; давати належну відповідь виключно всім антиукраїнським заходам в Російській Федерації, будь то намагання знищення української бібліотеки, громадських організацій, чи приниження національної гідності, мови, фальсифікація історії України та ін.
- Спростити процедуру нострифікації документів про освіту в Україні та Росії.
- Створити міжурядову комісію України і Росії, до складу якої залучити фахівців відповідних міністерств та керівників «Об'єднання українців Росії» і доручити їй провести інвентаризацію укладених міждержавних угод в галузях освіти, засобів масової інформації, культури та стан їхньої практичної реалізації в обох країнах.
- Ураховуючисучасний досвід Болонського процесу, заключити міждержавну Угоду про взаємне визнання дипломів про вищу освіту, вчених ступенів, учених звань України й Росії.
- Сприяти розширенню вживання української мови в Російській Федерації як мови освіти, науки, засобів масової інформації, культури.
- Щорічно проводити Всеросійські методичні і навчальні семінари, конференції з проблем вивчення української мови і культури.
- Здійснювати щорічну підготовку спеціалістів різних галузей з числа української молоді Російської Федерації в вищих навчальних закладах України.
- Сприяти створенню україномовних засобів масової інформації (радіопрограми, телепередачі, газети і журнали) та мережі українських бібліотек в центрі (Санкт-Петербурзі, Вороніж, Курськ, Мурманськ, Оренбург та ін.) та регіонах Російської Федерації в місцях компактного проживання українців.
- Утворити філії Національного Культурного центру України в Москві в місцях компактного проживання українців в регіонах Росії.
- Скласти й прийняти міждержавну Угоду про пенсійне забезпечення громадян, які переселилися з України в Росію та з Росії в Україну на постійне місце проживання.
- Розробити державну програму для сприяння поверненню українців Російської Федерації на свою історичну Батьківщину, передбачивши в ній вирішення питань соціального забезпечення та працевлаштування для людей, які повертаються на пільгових умовах.
Вимоги часу, гуманістичний напрямок розвитку людства, а не депресії міждержавних відносин, вселяють впевненість, що українська діаспора Російської Федерації в повній мірі задовольнятиме свої національно-культурні потреби з підтримкою на федеральному та регіональному рівнях.
Я вірю, що волею народу України, спільними зусиллями буде здійснено історичну місію з відродження і утвердження національної мови і культури на українській землі і Українська Держава буде опікувати українські діаспори всього світу, зокрема і Російської Федерації.
Щиро дякую за увагу.
Слава Україні!
19.08.2011 р. Київ
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлині: Голова ОУР Тарас Дудко, Москва.
Від редакції:
Нам дуже приємно почути першу грунтовну, об'єктивну і патріотичну промову лідера українців Росії за весь час проведення Всесвітніх форумів. Відчувається культура, внутрішня свобода і патріотизм, що завжди приємно відзначали членів московського Товариства «Славутич». Славутичани - це аристократи духу, інтелектуальна еліта столиці. На жаль, те що виголошували свого часу Олександр Руденко-Десняк та Василь Дума подібним стандартам не відповідало.
Нам також приємно що згадано про наш сайт і про нашу роботу. Слова подяки - це єдина допомога, якої ми чекаємо від ОУР. Тим більше, що зовсім недавно, у лютому цього року в СКУ надійшов «розгромний» лист із ОУР за підписами Валерія Семененка і Віктора Гіржова, в якому безапеляційно стверджувалося, що сайт «Кобза» «розвалює ОУР». Отже, після травневого З'їзду ОУР в керівництві намітилися позитивні зміни. Відчувається інше ставлення до преси. Окрилені будемо працювати далі!
