Звіт Об’єднання українців Росії (ОУР) про діяльність між VIII та IX Світовими Конґресами Українців (серпень 2003 р. – серпень 2008 р.)
Основною подією цього періоду для українських організацій Росії був ІV Конґрес Об’єднання українців Росії та ІІІ З’їзд Федеральної національно-культурної автономії українців Росії (квітень 2005 р.) За період після ІІІ Конґресу значно зросла кількість українських організацій. В Російській Федерації зараз діють 107 українських організацій у 58 республіках, краях, областях та автономних округах, у тому числі 18 реґіональних та місцевих національно-культурних автономій (у 2002 році – 76 організацій).
Найбільші здобутки українські організації мають в царині творчої самодіяльності. Велику роботу в цьому напрямі проводять українські організації в Республіках Карелія, Комі, Саха, Татарстан, Башкортостан, Краснодарському, Хабаровському, Приморському краях, Калінінградській, Мурманській, Магаданській, Нижегородській, Камчатській, Тюменській, Архангельській, Волгоградській, Іркутській, Воронезькій, Івановській, Самарській, Оренбурзькій, Омській, Томській областях, Москві, підмосковному Пушкіні, Санкт-Петербурзі, Сургуті та багатьох інших місцях. Стали традиційними Всеросійський фестиваль українських хорових колективів імені О. Кошиця (2004, 2006), творчий семінар-лабораторія української традиційної культури у Лазаревському Центрі української культури та мистецтва (щорічно).
В Культурному центрі України у Москві проведені презентації українських організацій Республік Башкортостан, Татарстан, Калінінградської, Івановської областей, м. Пушкіно Московської області.
Творчі українські колективи з Росії брали участь в багатьох фестивалях в Україні.
По інформаційному забезпеченню діяльності українських організацій слід відзначити добру роботу об’єднаної прес-служби ОУР та ФНКА УР під керівництвом Юрія Кононенка. Створено реґіональну кореспондентську мережу об’єднаної прес-служби, що призвело до більшої системності зв’язків між федеральними та реґіональними організаціями.
Вийшло кілька чисел часопису “Український огляд”, що, звичайно, не можна вважати задовільним. У мережі Інтернет створені сайт ОУР, портал української діаспори “Разом”.
Продовжувалась робота по створенню бази даних, електронної картотеки та фундаментального бібліографічного покажчика “Українці в Російській Федерації” (спільно з Бібліотекою української літератури, Культурним центром України в Москві та Національною парламентською бібліотекою України, покажчик видано у 2004 році). Проводилась робота по організації передплати української періодики в Росії.
Треба відзначити, що задоволення інформаційних потреб українців Росії не відповідає нормам, прийнятним для цивілізованого суспільства. Репортажі з України в російських ЗМІ з тих або інших причин подаються у викривленому вигляді. В той же час Государствєнная Дума в своїх заявах “звертає увагу на явну асиметрію можливостей в реалізації етнокультурних потреб росіян, що проживають в Україні, і українців, що проживають в Росії”, маючи на увазі широкі можливості для українців Росії. Згідно заявам Государствєнной Думи “…видаються газети і журнали українською мовою, …ведуться радіо- і телепередачі українською мовою”. Неможливо не почервоніти від сорому за народних обранців, читаючи подібні твердження. Дійсно асиметрія у задоволенні національно-культурних потреб існує, але не в розумінні Государствєнной Думи, а з точністю до навпаки. Насправді в Росії нема жодної загальноросійської газети для українців, нема радіо- і телевізійних передач українською мовою. Українські газети нерегулярно виходять лише в кількох реґіонах: Камчатка, Кубань, Самара, Тюмень...
Коли українські організації Сахалінської області звернулись до обласної редакції ВДРТК “Россия” з проханням організувати радіо- і телепередачі українською мовою, виявилося, що українська мова не прописана в документах, які регламентують такі передачі. Корейська, японська, інші мови є, російська, звичайно, теж є, а ось української нема. Тож і передач українською мовою не може бути. Незважаючи на те ,що українці складають другу після росіян за чисельністю групу населення Сахаліну.
У травні 2006 р. відбулося відкриття нового приміщення Бібліотеки української літератури в Москві. На жаль, зараз доводиться констатувати, що менш ніж за рік антиукраїнськими силами, що беруть верх у Росії, й, зокрема, Москві, проведено повний розгром Бібліотеки, яка створювалася понад 20 років спільними зусиллями української та російської громадськості, державних структур, бібліотек та видавництв. Не залишилось майже нікого з високопрофесійного колективу Бібліотеки, натомість зараз у ній працюють люди, які не знають української мови, історії, літератури, яким байдужа українська культура. Бібліотека зараз активно використовується для антиукраїнської пропаганди, якої й без того досить в засобах масової інформації Росії.
Багато проблем в українській національній освіті в Російській Федерації. Українська мова та інші українознавчі курси вивчаються в базовому шкільному плані у 7 школах у Москві, Республіці Башкортостан та Томській області; як факультатив у 5 школах Москви, Республіки Комі та Ханти-Мансійського автономного округу. Українська мова та історія козацтва викладаються в Краснодарській крайовій дитячій експериментальній школі народного мистецтва; у Республіці Башкортостан щороку працює літній табір з вивчення української мови. Існує 11 недільних (суботніх шкіл) при освітніх закладах або українських товариствах Москви (Український національний освітній центр), Республік Башкортостан, Саха (Якутія), Ханти-Мансійського автономного округу, Камчатської, Курської, Самарської областей. В Уфимському педагогічному коледжі № 1 працює відділення української мови. У Московському лінгвістичному ліцеї № 1555 в 2004 р. відбувся випуск українського класу, учні якого можуть похвалитись досить добрим знанням української мови (на жаль, сьогодні української групи в ліцеї немає). У 9 вищих учбових закладах Росії – Московському державному університеті ім. М.В.Ломоносова, Московському державному лінгвістичному університеті, університеті “Московський державний інститут міжнародних відносин”, Дипломатичній академії, Воронезькому, Красноярському та Тюменському державних університетах, Томському державному педагогічному університеті, Уфимській філії Московського відкритого державного педагогічного університету вивчаються українська мова та література.
З 2003 р. в Росії з’явилась така цікава форма виховання молоді як пластовий рух, групи молодих українців були учасниками пластових таборів в Україні. Групи учнів з Москви, Воронежу, Нижньокамська, Кубані та інших реґіонів в останні роки брали участь в таборах української мови в Україні, які працюють завдяки пожертвам відомого у світі українського мецената з Філадельфії пана Зіновія Квіта.
Але в Російській Федерації до цього часу не склалось системи української освітньої роботи, не існує жодної української школи та дошкільного дитячого закладу. Особливо, якщо порівняти з кількістю російських шкіл в Україні. Цікаво, як визначала асиметрію Государствєнная Дума. Причини такого становища з українською освітою в Росії є об’єктивні і суб’єктивні: наслідки довготривалої русифікації та асиміляції українців, невитравлене почуття меншовартості у багатьох українців, складне соціально-економічне становище в Україні і пов’язана з цим масова міґрація українців на заробітки, в тому числі в Росію, невирішення проблем української освіти та української мови в Україні, особливо в східних та південних областях, слабкість українського інформаційного простору, відсутність або повне нерозуміння у зденаціоналізованої української еліти та російської еліти українського походження української ментальності, відсутність української церкви в Росії, відсутність системності у діях російської влади при вирішенні проблем українців Росії і політична спрямованість цих дій. Пасивними є і значна частина самих українських організацій. Немає конкретної допомоги від державних інституцій України, які знаходяться в Росії. У результаті значна кількість українців та їхніх дітей не залучені до вивчення української мови, культури та історії. При практичній реалізації питань української освіти в Росії складається враження, що державні органи Російської Федерації обмежуються декларативними заявами, ховаючись за стіною нібито небажання самих українців вивчати українську мову. При наявності такого бажання починають виникати всілякі перепони.
Цікавою формою залучення людей до діяльності українських організацій є спортивно-вболівальницький рух. У Москві діє клуб шанувальників українського спорту, організовано перегляд телевізійних репортажів значних спортивних подій за участю українських спортсменів. Футбольна команда організації «Українці Москви» успішно виступає в іграх команд національних об’єднань Москви.
За звітний період кілька регіональних українських організацій відзначило ювілейні дати. Українці м. Сургут Тюменської області відзначили 15 років з дня заснування національно-культурної автономії «Українська родина». В м. Сургут зусиллями місцевого активіста п. Володимира Самборського відкрито третій у Росії пам’ятник Тарасу Шевченку. Національно-культурна автономія українців Казані, Центр української культури «Джерело» з Томська відзначили свої 10-річчя. У вересні 2006 року у столиці Татарстану Казані урочисто відкрито пам’ятну дошку на будинку, де перебував під час свого заслання видатний український політичний діяч та історик Михайло Грушевський, у цьому році відкриється дошка на пошану Оксани Петрусенко. Товариство «Україна» з м. Воркути Республіки Комі 15-річний ювілей відзначило пісенно-музичним фестивалем «Червона рута», який без перебільшення став визначною культурною подією в Республіці Комі та всій Росії. Значними подіями культурного життя реґіону та країни стали Далекосхідні фестивалі української культури «Наша дума, наша пісня».
Продовжується робота по увічненню пам’яті жертв сталінського терору. Після відкриття у серпні 2005 р. меморіалу «Убієнним синам України» в Сандармоху (Республіка Карелія) вийшло друком вже друге видання книжки «Сандармох. Убієнним синам України» з передмовою Президента України Віктора Ющенка.
На ІV Конґресі вперше була порушена проблема української церкви в Росії. Об’єднання українців Росії відзначає незадовільний стан в питанні свободи совісті для українців Росії, які тяжіють до Української церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви, Української греко-католицької церкви, що є наслідком такого ж стану в сфері міжцерковних відносин українських церков з Російською православною церквою. В ОУР створена комісія з релігійних питань, яка розглядає на експертному рівні питання діяльності української церкви в Росії, готує документи.
Більш дієвою стала співпраця ОУР зі Світовим Конґресом України, особливо під час виборів Президента України. Делегати українських організацій Росії взяли активну участь у Світовому Конґресі Українців в Києві. Представники ОУР практично вперше обрані до керівних структур СКУ.
Схвалення заслуговує активізація після ІІІ та IV Всесвітніх Форумів українців робота Української Всесвітньої Координаційної Ради, її голів Михайла Гориня та Дмитра Павличка, Секретаріату УВКР з вивчення становища українських громад Росії та організації їм конкретної допомоги.
Тісна співпраця в ОУР існує з товариством “Україна-Світ”. Художні колективи “Українців Москви” та інших організацій неодноразово брали участь у різних заходах, які проводились з ініціативи товариства.
Разом з тим серйозні проблеми існують у питанні співпраці українських організацій з органами та установами Української держави. Залишився практично нереалізованим такий практичний документ, як Національна програма «Закордонне українство до 2005 року», незадовільно реалізується подібний документ, розрахований на період до 2010 року. Існують проблеми у взаємодії з Посольством України в Російській Федерації, та, особливо, Культурним центром України в Москві.
Як позитивний момент слід відзначити створення в Міністерстві закордонних справ України Управління з питань закордонного українства, яке активно спряло тому, що у 2005-2006 роках вперше на системному рівні почала надходити допомога з України у проведенні культурно-просвітницької та інформаційної роботи (хоча нормативна база України для її здійснення є вкрай недосконалою, громіздкою та малозрозумілою). На жаль, подібна бюджетна програма у 2007 році знову була відсутня, сподіваємося на її відновлення у 2008 році.
Не одержало належного відгуку звернення до органів федеральної влади Росії стосовно розробки і впровадження в життя державної програми підтримки української культури в Росії. Не можна говорити і про усталену підтримку українських організацій з боку органів регіональної і місцевої влади, що свідчить про недоліки національної політики в нашій країні і незадовільне здійснення існуючого законодавства в цій галузі. Численні реорганізації російської виконавчої влади призвели до зменшення ваги національного питання у практичній діяльності федеральних державних структур. Останніми роками практично не надається допомога у проведенні українських заходів федерального рівня.
Внесені ОУР пропозиції щодо статусу української мови у зв’язку з підготовкою до ратифікації Російською Федерацією Європейської Хартії мов меншин та реґіональних мов не знаходять підтримки у владних структурах Росії.
Слід відзначити деякі неоднозначні для українців Росії тенденції в громадському житті останніх кількох років. Створені нові осередки вихідців з України, земляцтва різних областей України, і це, безумовно, позитивний факт. Адже російсько-українські контакти в різних галузях життя потребують подальшого розвитку. В той же час ці громадські утворення, як правило, не беруть до уваги суто український аспект національно-культурної роботи і почасти виступають проти становлення і розвитку демократичного громадянського суспільства в Україні. Спроби співпраці з ними саме на національно-культурницькому, освітньому полі, на жаль, результатів не принесли. Більше того, частина земляцтв зіграла негативну роль під час виборів Президента України в 2004 р. та у наступні роки.
Особливо відповідальною і напруженою для українських організацій, керівництва ОУР під проводом співголови ОУР Валерія Семененка була робота під час президентської виборчої кампанії в Україні у 2004 році. З самого початку виборчих перегонів ОУР виступило за те, щоб вибори Президента України пройшли на демократичних засадах, з виконанням всіх вимог цивілізованої виборчої процедури, і щоб право кожного громадянина України на вільний вибір було реалізовано цілком і повністю. ОУР вважало неприпустимим втручання у хід виборчої кампанії в Україні, маючи на увазі, що обрання органів влади в Україні є суто внутрішньою справою Української держави і вільним вибором українського народу. В той же час деякі із вищезгаданих земляцтв при підтримці і за
участю російських і московських владних структур проводять так званий з’їзд “українських громадських організацій” Росії на підтримку провладного кандидата. Дуже прикро і соромно за російську владу, яка грубо втрутилась в українські вибори, відкрито виступила на боці кандидата від влади, ініціювала шалену кампанію на його підтримку, а, з іншого боку, розпочала цькування опозиційного кандидата. В цій складній ситуації ОУР виступило з різким протестом проти фальшивого з’їзду, проти фальшивого гасла “Українці Росії – за Януковича”, проти чорного піару на зразок створеної російськими політтехнологами газетки “Час України”. На жаль, дипломатичні представництва України в Росії, органи української влади не відреагували належним чином на вказану ситуацію. Становище, коли на території однієї країни вживались такі неприйнятні методи втручання у виборчу кампанію іншої країни, ніяк не можна було назвати нормальним. Зважаючи на те, що йшлося про створення хибної громадської думки, відверту дезорієнтацію виборців на території Росії, які не могли не стати жертвою різних популістських заяв, були фактично позбавлені об’єктивної і всебічної інформації про кандидатів, їхні програми і прагнення. Українські організації активно виступили проти спроби відкриття сотень виборчих дільниць в Росії, на яких планувалося фальшувати вибори. Під час виборів ОУР за сприяння Світового Конґресу Українців направило в Україну під керівництвом Валерія Семененка групу міжнародних спостерігачів у кількості 60 осіб.
Після другого туру виборів 2004 р. ОУР з ініціативи Валерія Семененка разом з молодіжним крилом партії “Союз правих сил” організувало 28 листопада 2004 р. біля Посольства України та 5 грудня Міністерства закордонних справ Росії мітинги протесту проти втручання офіційної Росії у виборчий процес. Акції за демократичні справедливі вибори були організовані у Мурманську головою місцевої національно-культурної автономії Наталею Литвиненко-Орловою. В ЗМІ з роз’ясненням позиції ОУР виступили керівники організацій, зокрема Євген Савенко з Нижньокамська, Василь Бабенко з Уфи, Дмитро Денисенко з Воронежа, Стефан Паняк із Єкатеринбурга, Микола Засенко з Сахаліну та ін.
На жаль, в Росії не засвоїли уроки виборів в Україні. Російська політична еліта не змирилася з поразкою в Україні і продовжує підтримувати ті сили, для яких Україна – це поняття, в основному, пов’язане з географією і власною кишенею.
Об’єднання українців Росії взяло активну участь в спостереженні за парламентськими виборами в Україні у 2006 та 2007 рр. Понад 150 офіційних спостерігачів у складі групи спостерігачів від Світового Конґресу Українців направили українські організації Росії в Україну під час виборів до Верховної Ради України. Географія спостережень була досить широкою: Харків, Луганськ, Донецьк, Слов’янськ, Краматорськ, Маріуполь, Сімферополь, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ, Одеса, Чернігів, Суми, Полтава та інші міста. Спостереження також здійснювалось на виборчій дільниці, створеній при Посольстві України в Російській Федерації. Серед спостерігачів була переважно молодь, але небайдужість до долі України підняла в дорогу і людей старшого, а то і зовсім поважного віку. Наприклад, керівники українських організацій Калузької області – Микола Турчин, Кабардино-Балкарії – Петро Дурановський вважали за свій громадянський обов’язок зробити внесок у процес демократизації українського громадянського суспільства. По результатах спостереження ОУР зробило Заяву про те, що:
- вибори народних депутатів України відбулися у відповідності до законодавства і міжнародних стандартів;
- вибори були демократичними, чесними і справедливими;
- вибори відповідають волі українського народу;
- вибори є вагомим свідченням подальшої демократизації України.
Навряд чи хто більше від українців Росії зацікавлений в добросусідських відношеннях між Україною і Росією. Ми добре знаємо, що у відношеннях між людьми, росіянами і українцями, нема міжнаціональних проблем, Ми закликаємо Президентів Росії і України, парламенти та уряди наших країн будувати відношення між державами на основі і дружби, і взаємоповаги. Бо дружба без поваги – це одне лукавство.
Правління Об’єднання українців Росії
http://ukrainianworldcongress.org/IX_Congress_SKU/Zvity/Centrali/Russia
Від редакції:
- Карельська республіканська громадська організація „Товариство української культури „Калина” (голова – член президії УВКР Лариса Скрипникова) офіційно вийшла із складу ОУР, а тому звітуватись на ІХ конгресі СКУ про її діяльність було неетично.
- За офіційними даними СКУ (дивіться http://ukrainianworldcongress.org/UWC_members/russia/index.html) Українською Крайовою Центральною Репрезентацією Російської Федерації є Об’єднання Українців в Росії (ул. Арбат, стр. 1, 121019 Москва). Федеральна національно-культурна автономія українців Росії до складу Світового Конгресу Українців не входить. Не зрозуміло, чому у цьому звіті ОУР на конгресі СКУ приведені досягнення українських громадських організацій, які не є членами ОУР і членами СКУ: Республіка Татарстан – Місцева українська національно-культурна автономія українців міста Казані та Місцева українська національно-культурна автономія міста Набережні Човни «Українська община «Батьківщина», Красноярський край – Громадська організація Красноярська крайова національно-культурна автономія «Україна», Приморський край – Українська національно-культурна автономія м. Владивостока та Спаська національно-культурна автономія «Родники Украины», Архангельська область – Архангельська регіональна національно-культурна-автономія «Українці Росії», Волгоградська область – Регіональна національно-культурна автономія громадян української національності Волгоградської області, Калінінградська область – Українська національно-культурна автономія «Батьківщина» м. Калінінграду, Камчатська область – Національно-культурна автономія українців Камчатки, Магаданська область – Регіональна українська національно-культурна автономія в Магаданські області «Колима-Славутич», Мурманська область – Громадська організація «Національно-культурна автономія Мурманської області», Санкт-Петербург – Міська громадська організація «Українська національно-культурна автономія Санкт-Петербурга», Ханти-Мансійський автономний округ - Регіональна українська національно-культурна автономія Ханти-Мансийського автономного округу та Громадська організація «Національно-культурна автономія «Українська родина» м. Сургут. Правлінню Об’єднання українців Росії неетично було звітуватись на ІХ конгресі СКУ за організації, що не є його членами.
- Дивним було читати у звіті Правління ОУР ІХ конгресу СКУ згадку про засоби масової інформації, які сьогодні не існують. Так, часопис «Український огляд - Украинское обозрение» (головний редактор Віталій Крикуненко) виданий на кошти п. Василя Думи всього двома числами два роки тому (№5-6, 2006 р.). Так званий портал «Разом» Об’єднання українців Москви (редактор Владислав Кириченко) (http://www.razom.ru) не оновлювався біля 2-х років і давно припинив своє існування. У мережі Інтернет офіційного веб-сайту ОУР також не має (веб-проекти п. Юрія Кононенка http://oukr.com/, http://www.ukrrus.org/Ukrainian/HomePage.html дуже давно померли). Нащо ж було у офіційному звіті на високому форумі СКУ турбувати «покійників»?
- В Краснодарській крайовій дитячій експериментальній школі народного мистецтва офіційно викладається не «українська мова», а діалект козаків Кубані - «кубанська говірка» чи «кубанська балачка».
- На сайті «Кобза-Українці Росії» продовжує активно діяти рубрика «Бібліотека української літератури в Москві», яку веде заступник директора БУЛ, член Союзу письменників України Віталій Крикуненко. Ми не вважаємо, що його можна віднести до людей, які не знають української мови, історії, літератури, яким байдужа українська культура. І твердити, що бібліотека зараз «активно використовується для антиукраїнської пропаганди».
- Під час дослідження стану українських церков в Росії не виявлено діяльності релігійних громад, які тяжіють до Української автокефальної православної церкви. Не є правдою і твердження доповідача, що «В ОУР створена комісія з релігійних питань, яка розглядає на експертному рівні питання діяльності української церкви в Росії, готує документи». Ця комісія після 2005 року так і не була організована заступником голови ФНКА УР п. Володимиром Мановичем, вона не діяла і нічого не розглядала, а пан Василь Дума, коли став виконувати обов’язки голови Рад ОУР і ФНКА УР, офіційно заявив про її ліквідацію. Про це у своїй доповіді на ІХ конгресі СКУ його делегатів повідомив член президії УВКР, перший заступник голови ФНКА УР професор Стефан Паняк.
- У виставленому на веб-сайті СКУ тексті звіту ОУР повідомляється світовому українству, що у Казані «у цьому році відкриється дошка на пошану Оксани Петрусенко» (дивіться сайт СКУ: http://ukrainianworldcongress.org/IX_Congress_SKU/Zvity/Centrali/Russia). Хочемо повідомити, що ще «31 травня 2008 року у Казані відбулася знаменна для всіх українців подія - на фасаді Театру драми і комедії ім. Каріма Тінчуріна було урочисто відкрито меморіальну дошку, присвячену Оксані Петрусенко» (дивіться сайт «Кобза-Українці Росії» за 10.06.08: http://kobza.com.ua/content/view/2358/41 ).
Андрій Бондаренко,
головний редактор сайту «Кобза-Українці Росії».
Додаток:
Діаспора говорить про порушення прав українців у Росії
Українці з 30 країн світу, що представляють 20-мільйонну діаспору, приїхали до Києва на IX Світовий Конгрес Українців.
У середу комісія СКУ з прав людини розглядала проблеми захисту прав українців, які живуть у країнах СНД. Як повідомляє Радіо "Свобода", йшлося про "порушення прав українців за етнічною ознакою у Росії та Узбекистані" і "звуження прав українських організацій" у цих країнах та Білорусі.
Істотним, на думку учасників Конгресу, є і брак інформації про події в Україні.
Як заявив в інтерв’ю Радіо "Свобода" президент СКУ Аскольд Лозинський, "нинішній Конгрес планує виробити спільну позицію світового українства щодо захисту прав українських громад у СНД, а також щодо мовної політики усередині України".
"Ще одне важливе завдання СКУ – проведення заходів до 75 роковин Голодомору в Україні", - додав Лозинський.
Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк привітав учасників ІХ Світового конгресу українців. "Велелюдне зібрання – свідчення вашої великої праці на ниві об’єднання українців усього світу, адже ви взяли на себе велику місію – будувати мости від серця до серця, долаючи відстані і кордони, щоб кожен українець у всьому світі міг відчути себе частинкою єдиної нації", - зазначив він. За словами Яценюка, цей форум ще раз засвідчує: "українці – єдина нація, і жодні кордони не можуть розділити нас, якщо у нас єдине серце, одна думка і одне прагнення – жити і працювати для процвітання нашої спільної Батьківщини".
Як відомо, Світовий Конгрес Українців утворено як міжнародну неполітичну організацію – об’єднання українських громад – у 1967 році. За основне завдання Конгрес ставить підтримку українських громад, допомогу Україні, підтримку демократичних змін в українському суспільстві.
http://www.pravda.com.ua/news/2008/8/20/80157.htm
20.08.2008
