«Це вже традиція, якою ми пишаємося»

Українки заснували в Бухаресті сімейний фестиваль

Еліс Похвалітова й Альона Лазарєва — дві українки, яких війна звела в Румунії. Раніше обидві працювали у сфері організації подій, тож вирішили продовжити свою справу за кордоном та заснували сімейний фестиваль Joy Day. Захід орієнтований на українців, які так само опинилися в Бухаресті та хочуть провести час зі «своїми»: познайомитися з новими людьми, розважити дітей чи прикупити на ярмарку щось українське. А ще вони пропонують українським майстриням майданчик для розвитку бізнесу.

Альона та Еліс до повномасштабної війни жили в Києві. Еліс мала приватну дитячу творчу школу й понад 13 років організовувала свята. В Альони був сімейний бізнес — невелике кафе й надання послуг кейтерингу (організація харчування на виїзді. — Ред.).

Обидві приїхали до Бухареста ще 2022-го, і після знайомства в них зародилася ідея створити щось своє.

«Тому що я реалізувала себе в одному напрямку, а Еліс — в іншому. І якщо нас об’єднати, то ми наче дві половинки одного цілого. Ми подружилися, у нас спільні погляди, спільне бачення світу, нам цікаво разом», — каже Альона.

«Альона дуже хотіла організувати мамський клуб. Я почула її ідею і кажу: "Давай усіх наших будемо збирати: і мам, і татусів, і дітей, і бабусь із дідусями — і показувати, що життя триває". І вона підтримала цю ідею», — додає Еліс.

Так і з'явився сімейний фестиваль.

Показати українським дітям свято

Еліс згадує, що насамперед вони вирішили показати українським дітям, що, крім війни, є життя, є свято. Адже, як пояснює, деякі діти виїхали з України, коли їм було 2 рочки, і навіть не бачили свят, де збирається багато дітей.

«І коли цього року ми організували велике новорічне свято для дітей віком 5-6 років, їхні батьки говорили, що це перше в житті свято малечі. Тому що румунської мови наші діти не розуміють і не можуть піти на подібні заходи тут», — каже Еліс.

Можливість заявити про себе

Перший захід Еліс та Альона організували рік тому, після їх було вже чотири. Раз на сезон вони запрошують українців на ярмарок виробів ручної роботи — купити щось чи продати й заявити про себе як про майстра, послухати лекції чи взяти участь у майстер-класах. А ті, хто цікавиться мистецтвом, можуть послухати музику чи подивитися театральні вистави.

«Цей фестиваль — це вже сімейна традиція. І ми дуже цим пишаємося, — додає Еліс Похвалітова. — Бо коли ти в чужому місті, у чужій країні і знаєш, що раз у сезон можеш прийти і доєднатися до своїх, — це важливо. Можна і підтримати бізнес, який роблять наші тут, і заявити про себе, і побачити інших».

Завдяки такій події люди, які розпочали власну справу в Румунії, можуть заявити про себе, знайти клієнтів, завести корисні знайомства. Це для них є величезною підтримкою, адже в Бухаресті є багато заходів для румунів, але українцям інтегруватися в цю систему важко.

«Хто в нас був, їх уже знають: "Це Валя, і вона дуже гарно шиє. Я до неї звернуся, бо хочу фемілі-лук". — "А це Аня, яка пече прекрасні солодощі. І я в неї замовлю тортик на день народження своєї дитини"», — говорить Альона Лазарєва.

Організаторки зазначають, що їхнім фестивалем уже зацікавилися і румуни, і представники молдавської й турецької спільнот — приходять щось купити або просто ближче познайомитися з українською культурою.

Один із останніх ярмарків у межах фестивалю відбувся 6 квітня. Спочатку планували, що зберуться на свіжому повітрі. Проте через негоду захід довелося перенести в приміщення — кілька невеликих кімнат ледь умістили всіх охочих.

Майданчик для майстринь хенд-мейду

Якщо для відвідувачів ярмарок — це розвага, для майстринь — шанс заявити про себе.

Наприклад, Валентина Уродовська з Херсона продає власноруч пошитий одяг — від літніх суконь до теплих худі чи світшотів. Майстриня вже третій рік живе в Бухаресті і нині продовжує свою справу, якою займалася в Україні.

«Я беру участь у цьому фестивалі з початку його заснування. Це дуже гарна можливість для українок показати свої таланти, а також провести цей день у колі однодумців. Це не лише ярмарок, це можливість спілкування і підтримки одне одного», — розповідає майстриня.

Неподалік за прилавком стоїть одеситка Лілія Біла. Вона пропонує покупцям пастилу власного виробництва.

«Я завжди була за здорове харчування і до війни вдома робила пастилу для своєї сім’ї. Мені дуже подобається цей продукт, і дитина його дуже любить, а цукру ми не вживаємо взагалі. І ось через три роки я знову почала цим займатися. Це мої перші вироби. Смаків понад 20: манго-ананас-банан, груша-пармезан, лохина-ожина, груша-імбир, кава-горіх, ківі-банан-малина», — перераховує пропозиції Лілія та додає, що також виготовляє йогуртові цукерки та сушить м’ясо.

До повномасштабної війни в Україні вона працювала фінансовою директоркою. Зараз у Румунії працює онлайн за спеціальністю, а коли має вільний час присвячує улюбленому зайняттю.

Ще одна одеситка Наталія Гурка приїхала на ярмарок до Бухареста із румунського міста Галаца, де живе вже два роки. На її столі розкладені ароматичні свічки різних форм: у вигляді великодніх яєць, пасок, квітів, птахів.

Як розповідає Наталія, в Україні вона працювала менеджеркою з продажів. Коли переїхала в Румунію, знайшла роботу адміністраторки та перекладачки в українській школі. Там вона і відкрила для себе хобі, яке переросло в підробіток.

«Мені часто доводилося організовувати різні заходи для дітей, де потрібно було робити щось креативне. І якось ми провели благодійний ярмарок, щоб зібрати кошти для хворої дитини. І тоді ми з подругою вирішили, що треба зробити якомога більше виробів, які можна буде продати. І з того всього, що ми робили, мені найбільше сподобалося працювати зі свічками. І десь через місяць я почала цим займатися», — згадує Наталія.

Тетяна Мілова з Вилкового Одеської області почала захоплюватися хендмейдом випадково. Як згадує, переїхала до Бухареста в серпні 2022 року і, щоб зняти стрес і чимось зайняти руки, потроху почала в’язати гачком.

«Спершу для себе сумочку. А потім вирішила, щоб це заняття стало більшим, ніж просто хобі. Але ще дуже довго не наважувалася виставляти фото своїх робіт у соцмережах. Але згодом створила сторінку в інстаграмі, почала показувати там сумки, почала брати участь у ярмарках і там знаходити клієнтів», — каже Тетяна.

Юлія Корнілова, із Київщини, пропонує те, що знайти в Румунії практично неможливо, — домашній зефір. Щоб опанувати мистецтво його виготовлення, майстриня навчалася в кондитерській онлайн-школі.

Як пояснює, зефір складається з натурального цукру агар-агару, а також яєчних білків і 30% фруктового пюре. «Усе треба варити окремо, збивати, з'єднувати. Це ціла технологія», — пояснює кондитерка.

Її смаколики мають різноманітні смаки, приміром, манго, ожини, шоколаду. А ще вона виготовляє зефірні десерти, корзинки, зефіросендвічі.

Цікаво, для Юлії це вже друга власна справа — в Україні в неї було власне ательє. Каже, що довго й наполегливо вчилася шити, але війна не дала їй можливості розвинути цей бізнес. Тож у Бухаресті вона знайшла нове покликання.

«Оскільки я людина творча і мені все цікаво, я вирішила зайнятися солодощами. Я дуже люблю зефір, він мені нагадує Україну — це наші смаки. Тут його, до речі, немає. Ми просили рідних: "Пришліть". Але це не так просто, це великий шлях. І я вирішила, що буду робити сама. Чому б ні?»

Євгенія Цебрій

Джерело

View the embedded image gallery online at:
https://kobza.com.ua/kultura/7324-tse-vzhe-tradytsiia-iakoiu-my-pyshaiemosia.html?layout=default&print=1&tmpl=component#sigProId53d346130f

На світлинах:

1. Альона Лазарєва і Еліс Похвалітова – засновниці фестивалю

2. Валентина Уродовська приймає індивідуальні замовлення та шиє за власними лекалами

3. Лілія Біла робить квіти з пастили

4. Наталія Гурка приїхала на ярмарок до Бухареста із румунського міста Галаца

5. Тетяна Мілова в’яже сумки

6. Юлія Корнілова виготовляє зефірні десерти, корзинки, зефіро-сендвічі