Українська катастрофа. Частина перша

Українці та українська мова в Росії у дзеркалі переписів населення 1989–2021 рр.

Ця стаття складається з умовних двох частин. У першій частині наводяться дані про українців, які зафіксовано Всеросійським переписом населення 2021 р. у порівнянні з попередніми переписами (2010, 2002, місцями 1989). Ця частина може бути складною для сприйняття читачем через великий обсяг даних, тому її прочитання потребує особливої концентрації.

У другій частині містяться як аналітичні матеріали про українців Росії, які є більш простими для сприйняття, бо текстова інформація переважає, так і матеріали з інших джерел інформації.

З повним текстом дослідження у форматі PDF можна ознайомитися також за лінком https://socadaptukr.files.wordpress.com/2023/09/d097d0b0d0b2d18fd0bbd0bed0b2_d0a3d0bad180d0b0d197d0bdd181d18cd0bad0b0-d0bad0b0d182d0b0d181d182d180d0bed184d0b0-1.pdf

Примітка: Тут і далі один значок - «зірочка» (*) означає, що дані наведені без урахування території анексованого Кримського півострова (для дотримання територіального принципу порівняння результатів перепису 2021 р. з результатами минулих переписів, тобто в міжнародно визнаних кордонах Росії. Два значки- «зірочки» (**) означають, що дані також включають результати по анексованому Криму через неможливість їх виключення з загального масиву даних (наприклад, коли за тим чи іншим показником відсутні дані за регіонами, і відповідно дані по Криму неможливо виключити).

Українці в структурі населення Росії

За офіційними даними Всеросійського перепису населення 2021 р. [9], українцями себе назвали 0,60 % від тих, хто в ній взяв участь (884 007 осіб; у міжнародно-визнаних кордонах Росії – 712 847 осіб) – це восьма за чисельністю етнічна група після росіян (71,7 %), татар (3,2 %), чеченців, башкир, чувашів, аварців та вірмен. Тим часом, за результатами переписів 2010 р. [8] і раніше [7, 19] українці були третьою за чисельністю етнічною групою Росії.

Інакше як катастрофічною динаміку чисельності українського населення Росії назвати не можна, хоч і існує думка про те, що таке скорочення є закономірним процесом після розпаду СРСР, кризових явищ в самій Росії та інших чинників. Розглянемо деякі показники української діаспори Росії у динаміці (табл. 1).

Як видно з представлених у таблиці даних, у період із 2002 по 2021 рр. чисельність українського населення Росії впала на 75,78 %, тобто на 3/4, а в динаміці з 1989 по 2021 рр. на 83,66 % [33], що наочно показано у табл. 2 та графіку 1. Крім того, українська діаспора у Росії характеризується високим ступенем урбанізованості.

Варто відзначити, що перепис 2021 р. став першим в історії Росії переписом, де можна було задекларувати не одну етнічну ідентичність, а декілька (як, наприклад, у Канаді), що може бути актуальним для нащадків з етнічно змішаних родин. Проте лише 10 877 осіб указали українську ідентичність разом з іншою. Такий низький відсоток вказування другої етнічної ідентичності респондентами свідчить здебільшого про непоінформованість з українським (або будь-яким іншим) корінням, але що записує себе росіянином (або представником іншого етносу), невказування своєї другої (української чи іншої) ідентичності може свідчити також про побоювання стигматизації, небажання записувати себе в т.ч. представником етнічних меншин, незважаючи на наявність такої самоідентифікації (що особливо актуально серед нащадків змішаних сімей, особливо українсько-російських та білорусько-російських, що, до речі, наочно видно за статистикою етнічно змішаних пар, представленою далі). [4]

Щодо різниці у числі українців та уродженців України, то динаміка останніх трохи більше 30 років наступна:

- у 2021* р. у Росії було зафіксовано 1 484 831 уродженця України (1,03 % від населення Росії; на 771 984 більше, ніж самих українців);

- у 2010 р. у Росії було зафіксовано 2 942 018 уродженців України (2,06 % від населення Росії; на 1 014 030 більше, ніж самих українців);

- у 2002 – 3 559 975 (2,45 %, на 617 014 більше, ніж самих українців);

- у 1989 – 4 595 811 (3,13 %, на 232 939 більше, ніж самих українців).

Таким чином, спостерігаються як високі темпи асиміляції, що мають тенденцію до прискорення (бо кількість українців знижується набагато швидше, ніж кількість уродженців України) так і збільшення частки уродженців України – росіян, які переселилися до Росії з України. Однак незначне уповільнення скорочення кількості уродженців України порівняно зі скороченням кількості українців пов’язане, мабуть, із значним притоком переселенців з Донецької та Луганської областей України в 2014–2021 рр., які як бігли від війни, розв’язаної Росією, так і були примушені до переселення. Вони в даних перепису населення 2021 р. фігурують як уродженці України (див. графік 1). населення про таку можливість.

Українці живуть у Росії протягом століть. Їх чисельність і питома вага на території сучасної Росії істотно відрізняється від регіону до регіону. Українці компактно проживають у прикордонних з Україною районах, де вони є автохтонним (корінним) населенням, а також у т.зв. «клинах». Українці протягом тривалого часу формували свої поселенські колонії («клини») ще до революції 1917 р., які пізніше стали місцями їхнього традиційного проживання. Проте слід зазначити, що сьогодні від них залишилися лише деякі сліди. Так, на Далекому Сході групи українських поселень складали т.зв. Зелений клин (сучасні Амурська область, Приморський і Хабаровський краї), в Сибіру – Сірий клин (сучасні Омська, Новосибірська області, Алтайський край, а також північні регіони Казахстану), в Поволжі – Жовтий клин (Оренбурзька, Саратовська, Волгоградська, Ульяновська, Пензенська області, Башкортостан, а також західні регіони Казахстану), на Кубані – Малиновий клин (Краснодарський і Ставропольський краї, Ростовська область, Адигея, Карачаєво-Черкесія, Кабардино-Балкарія).

Важливою характеристикою процесів, що відбуваються в цих регіонах, є ще швидша асиміляція українського населення і втрата ним української мови через те, що українці в тих краях живуть вже біля півтора століття.

Так виглядає динаміка чисельності та питомої ваги українського населення Росії у розрізі топ-10 регіонів розрізі топ-10 регіонів-2021 порівняно з даними за 1989–2010 роки. ( див.табл. 3, 4).

Як видно з вищенаведених даних, чисельність українців неухильно знижується приблизно в 1,5–3 рази від перепису до перепису. Найменше українців у Росії живе в Інгушетії – 34 особи, Тиві – 107 осіб, Чечні – 154 особи. Схожа картина спостерігається й у регіонах із найбільшою питомою вагою українців у етнічній структурі населення в розрізі топ-10 регіонів-2021 порівняно з даними за 1989–2010 роки (табл. 4).

Найменша частка українців у структурі населення суб’єктів РФ спостерігається в Інгушетії – 0,01 %, Чечні – 0,01 %, Тиві – 0,03 %. На момент публікації статті дані про етнічний склад муніципалітетів суб’єктів федерації ще не були опубліковані, тому звернемо увагу на дані переписів 2010 та 1989 років.

Найбільша питома вага українців у структурі населення муніципалітетів (більше 20 %) у 2010 р. була в Ольховатському районі Воронезької області (32 %), Павлоградському (24,7 %) та Одеському (21,4 %) районах Омської області. Але у 1989 р. частка українського населення (більше 25 %) у районах регіонів була такою: Ольховатський (75,9 %), Россошанський (65,1 %), Подгоренський (53,3 %) райони, Россошанська міськрада (34,3) %) Воронезької області, Рівненський район Бєлгородської області (74,6 %), Павлоградський (42,4 %), Полтавський (31,2 %) та Одеський (29,3 %) райони Омської області, Родинський (29,6 %) та Бурлинський (25,1 %) райони Алтайського краю, Самойлівський район Саратовської області (27,6 %), Шмідтовський район Чукотського АО (25,5 %). [17] На сьогоднішній день у більшості цих районів частка українців впала нижче 20 %.

Володіння українською мовою в Росії

Розглянемо далі динаміку володіння українською мовою. В таблиці 5 представлено динаміку володіння українською мовою в Росії у розрізі етнічних груп за даними переписів 2002–2021 рр., у т.ч. як рідною

.За 10 років міжпереписного періоду (2010–2021 рр.) кількість тих, хто володіє українською, скоротилася майже в 3 рази, у той час як за 2002–2010 роки – на третину. Подані у таблиці дані також свідчать про високі темпи асиміляції українців. Це видно по різниці серед українців та росіян, які володіють українською мовою. Якщо до перепису 2010 р. включно кількість українців, які володіють українською, переважала над рештою етнічних груп, то перепис 2021 р. показав, що росіян, які володіють українською, виявилося раптом більше, ніж самих українців, що є найяскравішим підтвердженням зсуву/зламу ідентичності.

Графік 2 наочно демонструє стрімке зниження кількості осіб, які володіють українською мовою в Росії – за 20 років більш ніж у 4 рази. Негативна динаміка спостерігається і в розрізі суб’єктів федерації. Розглянемо першу п’ятірку суб’єктів за кількістю тих, хто володіє українською мовою, та їхньою часткою у структурі населення суб’єкту без прив’язки до етнічних груп (табл. 6).

Найменша кількість тих, хто володіє українською в Росії, проживає в Інгушетії – 25 осіб, Туві – 91 особа, Чечні – 188 осіб. Найменша частка тих, хто володіє українською, від населення суб’єкту спостерігається там же і коливається в діапазоні 0,00–0,03 %.

Також цікава динаміка частки тих, хто володіє українською мовою серед українського/найменша кількість українців володіла українською мовою за даними перепису2010 р. (дані перепису 2021 р. на момент публікації статті області – 57,15 %, Мурманській області – 49,47 %, Вологодській області – 49,04 %. У середньому 35–40 % українського населення суб’єктів Росії володіли українською мовою. Найменша ж частка українців, що володіли українською серед українського населення суб’єкту, спостерігалася в традиційних регіонах розселення українців (у регіонах, в яких український масив сформувався наприкінці XIX – на початку XX ст. або раніше – т.зв. «клини»): Омській області – 14,42 %, Оренбурзькій області – 15,86 %, Воронезькій області – 17,47 %, Алтайському краї – 17,54 %, тощо. Найбільша частка росіян, які володіли українською мовою, від загальної кількості росіян в суб’єкті, спостерігалася в Чукотському АО – 3,29 % росіян володіло українською мовою, Ямало-Ненецькому – 2,43 %, Магаданській області – 1,97 %.

Використання української мови у повсякденності

Перепис 2021 р. вперше зібрав дані не лише про рідну мову та володіння мовами, але також і про їх використання населенням (без прив’язки до будь-якої етнічної групи). Тих, хто вказав, що використовує українську мову в повсякденності, у 2021 році було 147 501 осіб (з урахуванням анексованого Криму – 208 854 осіб), що становить 34,54 % від кількості тих,хто нею володіє, або 0,1 х використовує українську найбільша кількість від тих, хто нею володіє (без прив’язки до етнічних груп) (табл. 7).

Кількість тих, хто використовує українську мову в повсякденності, частково пропорційна сьогоденності. Наприклад, у Карачаєво-Черкесії , спостерігається в Орловській області – лише 18,92 % тих, хто володіє українською,також користується нею у повсякденності, у Курській області – 22,12 %, у Смоленській області – 22,92 %. Якщо розглядати цей показник у кількісному вимірі, то найменша кількість тих, хто використовує українську в повсякденності, проживає в Інгушетії – 9 осіб, Тиві – 48 осіб, Єврейській АО – 92 особи

Українська мова як рідна

Цікавими є дані про українську мову як рідну безвідносно до етнічної приналежності і про те, які мови українці Росії назвали рідними для себе (табл. 8).

У динаміці рідної мови для українців українська мова за даними на 2021 р. трохи зміцнила свої позиції (на 5 %), хоч і втратила у кількості майже в 2 рази – трохи більша частка українців вказала її як рідну. У розрізі етнічних груп українська мова як рідна, так само як і вище було показано у випадку з тими, хто нею володіє, трохи зміцнила свої позиції серед росіян – тих, хто вказав своєю рідною мовою українську, стало більше на 3,5 тис. осіб, що також свідчить про зсув/злам ідентичності українців Росії (людина називає себе росіянином з рідною українською мовою). Загалом українську мову в 2021 р. вказали як рідну майже вдвічі менше респондентів, ніж десятиліттям до цього.

Також цікавою є статистика, якими мовами володіє українське населення Росії (табл. 9).

Як видно з цих даних, українці Росії поступово втрачають українську мову: частка тих, що нею володіє, від перепису до перепису все нижче і нижче, проте тримається в районі 1/3 від усього українського населення Росії. Також непропорційно швидше знижується кількість українців, які володіють іншими мовами, окрім російської.

Загальна характеристика ситуації з українською мовою у Росії

Українська мова належить до поширених у Росії мов і займала у 2021 р. 10-те місце за кількістю тих, хто нею володіє (у 2010 р. 7-ме місце, у 2002 р. – 5-те). При цьому слід зазначити, що в Росії немає жодної школи, де українська мова була б мовою навчання. Українська мова викладається як факультатив в одиницях шкіл на всю країну, а також у деяких університетах (напр., Московський державний університет ім. Ломоносова, Московський державний лінгвістичний університет, Московський державний інститут міжнародних відносин). Раніше основним способом вивчення української мови в Росії були безкоштовні мовні курси, що пропонувалися багатьма українськими громадськими організаціями культурного спрямування, але переважна більшість із них нині закрита, тобто по суті українська мова в Росії станом на 2023 р. не викладається.

Росію часто критикують через відсутність умов вивчення української мови в освітніх організаціях. Позиція Міністерства закордонних справ РФ, озвучена у 2009 р. [21], полягає в тому, що в Росії, мовляв, немає запиту з боку українців на відкриття шкіл з українською мовою викладання через давні історичні зв’язки українців та росіян, певну схожість української та російської мов (хоча, як відомо, російська для української в плані лексики за спорідненістю лише на четвертому місці після білоруської, польської та словацької), а також тому, що українська громада не може зібрати потрібну кількість підписів для відкриття такої школи – такі спроби були в Москві та Санкт-Петербурзі, але вони не мали успіху. Також, на думку МЗС РФ, українські громадські організації культурного спрямування роблять достатньо для забезпечення у т.ч. і мовних потреб українців, але проблема полягає в тому, що чимало таких організацій на сьогоднішній день закрито (про це далі). Крім того, згідно з МЗС РФ, українці Росії та росіяни України перебувають у різній етнокультурній реальності, ому порівнювати кількість шкіл некоректно, тому що російськомовна освіта в Україні має історичну основу, тоді як українськомовна в Росії – ні (насправді має – у 1920-х – 1930-х рр. на території РРФСР існувало безліч шкіл з українською мовою викладання в місцях компактного проживання українців: на Кубані, у Поволжі, на Далекому Сході, у великих містах та селах в інших частинах РРФСР [2, 6, 11 ], до революції 1917 р. українці у місцях свого компактного проживання нерідко відкривали свої читальні)…

Далі буде

Андрій Зав’ялов

Література

1. Более 400 тысяч беженцев с Украины готовы стать частью общества в РФ // РИА Новости, 02.01.2016. URL: http://ria.ru/society/20160102/1353300098.html.

2. Борисенок Е. Ю. Феномен советской украинизации. 1920‑е – 1930‑е годы : монография. М.: Изд-во «Европа», 2006. 256 с.

3. Бубликов В. В., Свидовская А. С. Родной язык и этническая идентичность среди русскоукраинских биэтноров в России // Вестник антропологии. 2022. № 3. С. 99–120.

4. Бубликов В. В., Ткачев А. А. Население с множественной этничностью (национальностью) и прогноз его фиксации в ходе Всероссийской переписи населения 2021 г. // Научный результат. Социология и управление. 2022. Т. 8. № 1. С. 95–108.

5. В России ликвидировали Объединение украинцев // Сегодня, 18.05.2012. URL: http://www.segodnya.ua/ukraine/v-roccii-likvidirovali-obedinenie-ukraintsev.html.

6. Васильев И. Ю. Украинское национальное движение и украинизация на Кубани в 1917– 1932 гг. : монография. Краснодар: Изд-во «Кубанькино», 2010. 164 с.

7. Всероссийская перепись населения 2002 года // Росстат. URL: http://www.perepis2002.ru/index.html?id=11.

8. Всероссийская перепись населения 2010 года // Росстат. URL: http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/croc/perepis_itogi1612.htm.

9. Всероссийская перепись населения 2021 года // Росстат. URL: https://rosstat.gov.ru/vpn_popul.

10. Громадські організації українців Росії : довідник. М.: Регіональна громадська організація «Об’єднання українців «Провісник», 2014. 66 с.

11. Дроздов К. С. Украинский язык и особенности его преподавания в школах РСФСР в период проведения политики украинизации в 1920–1930‑е гг. // Славянский альманах. № 3–4. 2017. С. 294–314.

12. Зав’ялов А. В. Становище та проблеми української мови в Росії у цифрах (за даними Переписів населення 2010, 2002 рр.) // Актуальні проблеми сучасного економікогуманітарного дискурсу в Україні : ІІ Міжнародна науково-практична інтернетконференція. Кривий Ріг: ДонНУЕТ, 2018. С. 33–36.

13. Завьялов А. В. Роль украинского языка в конструировании этнической идентичности украинцев России // Социальная консолидация и социальное воспроизводство современного российского общества: ресурсы, проблемы и перспективы : материалы VI Всероссийской научно-практической конференции / ФГБОУ ВО «ИГУ»; под общ. ред. В. А. Решетникова, О. А. Полюшкевич. Иркутск: Изд-во ИГУ, 2020. С. 108–113.

14. Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография. Иркутск: Изд-во ИГУ, 2017. 179 c.

15. Мамонтова Э. А. Проблема вынужденной миграции в России на современном этапе // Грамота». № 8 (58), часть 3. 2015. С. 132–135.

16. Мониторинг реализации государственной программы по оказанию содействия добровольному переселению в Российскую Федерацию соотечественников, проживающих за рубежом // Министерство внутренних дел Российской Федерации. URL: https://мвд.рф/mvd/structure1/Glavnie_upravlenija/guvm/compatriots/monitoring.

17. Найбільші етно-лінгвістичні групи в районах Росії, 1989 р. // LifeJournal. URL: http://pollotenchegg.livejournal.com/95642.html.

18. Октябрьская И. В., Крикау Л. В., Антропов Е. В. «Мы украинцы, хотя пишемся русские…»: этнические процессы в среде украинцев степной зоны Западной Сибири XX – начала XXI века // Проблемы истории, филологии, культуры. 2015. № 4. С. 221–227.

19. Переписи населения Российской Империи, СССР, 15 новых независимых государств // Демоскоп Weekly. URL: http://demoscope.ru/weekly/pril.php.

20. Рассадник новых граждан // Новая газета, 08.04.2020. URL: https://novayagazeta.ru/articles/2020/04/08/84790-rassadnik-novyh-grazhdan.

21. Сколько украинцев живет в России и почему там нет украинских школ // УНІАН – Информационное агентство, 27.04.2009. URL: URL: https://economics.unian.net/soc/215664- skolko-ukraintsev-jivet-v-rossii-i-pochemu-tam-net-ukrainskih-shkol.html.

22. Статистические сведения по миграционной ситуации // Министерство внутренних дел Российской Федерации. URL: https://мвд.рф/dejatelnost/statistics/migracionnaya/1/.

23. У Москві знищили Бібліотеку української літератури // Українська правда, 21.04.2018. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2018/04/21/7178355/.

24. Центр украинских исследований. Отдел страновых исследований // Институт Европы РАН. URL: http://www.instituteofeurope.ru/struktura/otdel-stranovykh-issledovanij.

25. Ethnic or cultural origin by generation status: Canada, provinces and territories, census metropolitan areas and census agglomerations with parts. 2021 Census // Statistics Canada – Statistique Canada. URL: https://www150.statcan.gc.ca/t1/tbl1/en/tv.action?pid=9810033801.

26. People Reporting Ancestry. 2020 Census // United States Census Bureau. URL: https://data.census.gov/table?q=B04006:+PEOPLE+REPORTING+ANCESTRY&g=0100000 US&tid=ACSDT1Y2021.B04006.

27. «Мы их сразу попросили подальше». На юге России закрываются украинские национально-культурные общества // Кавказ.Реалии, 14.03.2023. URL:https://www.kavkazr.com/a/my-ih-srazu-poprosili-podaljshe-na-yuge-rossii-zakryvayutsyaukrainskie-natsionaljno-kuljturnye-obschestva/32308485.html.

28. Завьялов А. В. Украинская катастрофа: украинцы и украинский язык в России в зеркале переписей населения 1989–2021 гг. // Социальная консолидация и социальное воспроизводство современного российского общества: ресурсы, проблемы и перспективы материалы IX международной научно-практической конференции / ФГБОУ ВО «ИГУ»; под общ. ред. О. А. Полюшкевич. Иркутск: Изд-во ИГУ, 2023. С. 78–98.

29. Бібліотека української літератури // Кобза – українці Росії. URL: http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury.html.

30. Ногинский Документ (рос.) // Кобза – українці Росії. URL: http://kobza.com.ua/pravaljudyny-i-gromadjanyna/573-nogynskyj-dokument-ros.

31. Ні – убивствам і розправам! // Кобза – українці Росії. URL: http://kobza.com.ua/svitovyjkongres-ukrajinciv/1715-ni-ubyvstvam-i-rozpravam.html.

32. Порушення прав Українців в Росії. (Підготовано КЛГП СКУ) // Кобза – українці Росії. URL: http://kobza.com.ua/svitovyj-kongres-ukrajinciv/4234-porushennia-prav-ukrain.

33. Демографічна карта розселення українців у Росії (укр.) // Кобза – українці Росії. URL: http://kobza.com.ua/doslidzhennja/506-demografichna-karta-rozselennja-ukrajinciv-u-rosijiukr.html.

34. Об’єднання українців Росії. URL: https://ukrros.org/.

35. Кобза – українці Росії. URL: http://kobza.com.ua/.

36. Associated Press сообщило о «сети тюрем для украинцев» по всей России // Кобза – українці Росії. URL: http://kobza.com.ua/prava-ljudyny-i-gromadjanyna/6882-associatedpress-soobshchilo-o-seti-tyurem-dlya-ukraintsev-po-vsej-rossii.html.

37. Хроніка Бібліотеки української літератури у Москві (другий реліз, 6 квітня 2016 р.) // Кобза – українці Росії. URL: http://www.kobza.com.ua/prava-ljudyny-i-gromadjanyna/5287- khronika-biblioteky-ukrainskoi-literatury-u-moskvi-druhyi-reliz-6-kvitnia-2016-r.html.

38. Лист КЛГП до Комісара ОБСЄ Макса ван дер Стула (укр.) // Кобза – українці Росії. URL:http://www.kobza.com.ua/svitovyj-kongres-ukrajinciv/862-lyst-klgp-do-komisara-obsjemaksa-van-der-stula-ukr.html.

39. Правозахисні та дослідницькі публікації «Кобзи» // Кобза – українці Росії. URL: http://www.kobza.com.ua/istorija/6902-pravozakhysni-ta-doslidnytski-publikatsii-kobzy.html.

40. Зав’ялов А. В. Як залучити закордонних українців до розбудови України // Українська правда. URL: https://www.pravda.com.ua/columns/2020/06/8/7254880/.

View the embedded image gallery online at:
https://kobza.com.ua/doslidzhennja/6913-ukrainska-katastrofa-chastyna-persha.html?layout=default&print=1&tmpl=component#sigProId3a4c8ad2f0

На світлинах:

1. Андрій Зав’ялов

2. Таблиця 1. Українці Росії за статтю та типом поселення (2002–2021 рр.)

3. Таблиця 2. Чисельність, питома вага та статевий склад українського населення Росії, 1926–2021 рр.

4.Графік. 1. Динаміка чисельності українців Росії (1926–2021) та уродженців України в Росії (1989–2021), млн. осіб

5. Таблиця 3. Суб’єкти Російської Федерації з найбільшою чисельністю українського населення у 2021 р. порівняно з 1989–2010 рр., тис. осіб.

6. Таблиця 4. Суб’єкти Російської Федерації з найбільшою часткою українського населення у 2021 р. порівняно з 1989–2010 рр., %

7. Таблиця 5. Володіння українською мовою в Росії за даними переписів населення 2002–2021 рр., осіб

8. Графік 2. Динаміка кількості тих, хто володіє українською мовою в Росії в 2002–2021 рр., млн. осіб

9. Таблиця 6. Суб’єкти РФ за найбільшою кількістю (осіб) і найбільшою часткою (%) тих, хто володіє українською мовою

10. Таблиця 7. Суб’єкти РФ за найбільшою кількістю тих, хто використовує українську мову в повсякденності (осіб) і за найбільшою часткою тих, хто використовує українську, від тих, хто нею володіє (%) у 2021* р.

11. Таблиця 8. Рідні мови для українців Росії та українська мова як рідна для різних етнічних груп, осіб

12. Таблиця 9. Володіння мовами українським населенням Росії у 2021 р. порівняно з 2002 та 2010 рр., осіб