12 листопада 2010 року відійшла у вічність камчатська львів’янка Галина Скрябіна (Колодій)
Галина Скрябіна (з дому Колодій) - донька львівського поета, професора журналістики Василя Семеновича Колодія, колишня актриса нинішнього Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка у Києві, заслужений працівник культури РФ, удостоєна патріархом всієї Русі Олексієм II-м ордена святої Ольги III-го ступеня, режисер-постановник, ведуча. Зіграла визначну роль у розвитку культурного життя Земляцтва українців Камчатки. Перші українські концерти вела ще в 1988-1989 роках. Справжній подвижник, що своєю творчою працею сприяла відродженню українського життя на Камчатці, підготувала появу першого товариства камчатських українців, член правління Національно-культурної автономії українців Камчатки, почесний член Клубу української культури ім. Івана Франка міста Петропавловська-Камчатського.
Скільки теплих слів сказано в адресу Галини Скрябіної за проведені вечори сімейного відпочинку, дні військової слави, зустрічі з улюбленими поетами, артистами. Нерідко читачі газети «Тихоокеанська вахта» могли побачити знайоме прізвище і слова вдячності за проведені культурні заходи, в тому числі про унікальне явище в культурному житті міста – вечори в «театральній вітальні», які несли прекрасне, добре, вічне в душі людей.
Не перелічити, скільки святкових вечорів, проведених у Будинку офіцерів флоту, на її рахунку, як інструктора з культурно-художньої роботи. Відзначалась її майстерність, професіоналізм, знання своєї справи і плодотворна праця.
Вона й режисер, і ведуча вечорів, і виконавець пісень, а також сама пише музику й вірші. Всіх талантів не перелічити.
…Низький уклін за плідну працю.
Друзі
Люди добрі! Ось і десять літ минуло,
Я від тебе, мамо-Україно, так далеко,
Як же хочу, щоб мене ти пригорнула,
То ж від нас до тебе знов летять лелеки...
Так летять ті роки, як прудкії коні,
Не спинити вже нікому їх в путі.
Чую, мамо, чую рідна, твій тривоги дзвоник:
”Часу мало, встигнуть так багато треба ще в житті”.
Я далеко, та скарг не почуєш від мене ніколи,
Бо гордість мого покоління у тім,
Щоб щастя Вітчизни вручити, як долю
Нащадкам – і дітям, і внукам своїм.
І щоб на сім світі у нас не творилось
Подвір’я згадаєм, в якому росли
І пісню згадаєм, з якою любились,
Життя перші кроки, і в далі мостки.
Галина Скрябіна (Колодій)
2002 р.
Біль крає серця тих, хто знав пані Галину – людину творчу, високого покликання, невичерпної енергії та працелюбності. Хай же завжди буде світлою пам’ять про неї.
Едіта ПОЗНЯКОВА.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Виступає Галина Скрябіна. Читає свої вірші камчатська галичанка Галина Скрябіна (Колодій). Камчатська поетеса українка Галина Скрябіна.
Жіноче ім'я Галина на древнє-грецькому означає спокій, безтурботність, штиль, тишу.
