Про що говорили його делегати і про що сперечалися
Ми вже повідомляли вас про роботу VII Всесвітнього Форуму Українців, що відбувся 25-26 серпня в Києві. Які ж питання піднімали делегати, про що сперечалися? Про це далі детальніше.
Після звернення до учасників Форуму Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета делегати, які прибули з різних країн світу, очікували почути привітання і від Президента України Володимира Зеленського. Але воно не прозвучало. Цікаво, що в YouTube є посилання на таке звернення, але це відео було видалене, як сповіщає інтернет, саме тим, хто його виклав. Додамо, що на Форумі не були присутні, хоча б формально, представники Офісу Президента, Уряду, МЗС, Міністерства культури. Читаючи в очах делегатів німе запитання «чому?», Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР), яка скликала Форум, Михайло Ратушний не міг у своєму виступі не торкнутися цього.
«Почуйте, нарешті, закордонне українство!»
Михайло Ратушний нагадав, що УВКР була створена рішенням Всесвітнього Форуму Українців, що відбувся у серпні 1992 року у Києві заради єднання українців «для задоволення й захисту їхніх національно-культурних, мовних, освітніх, творчих, соціальних, економічних, вікових та інших спільних інтересів». На всіх чотирьох перших Всесвітніх Форумах (1992, 1997, 2001, 2006 рр.) завжди були присутні президенти України. Цю традицію зламав президент Янукович, який боявся діаспори і не прийшов у 2011 році на V Всесвітній Форум.
«Після цього почалася дуже погана тенденція, - зазначив Михайло Ратушний. - Президент Порошенко теж не прийшов у 2016 році на VI Всесвітній Форум Українців. На жаль, ця «традиція» тримається до сих пір. Я направив запрошення Президенту Зеленському. Я розумію його зайнятість як Президента, як Верховного Головнокомандуючого у воюючій країні. Але можна було б, певно, зробити відеозвернення. На жаль, ми цього звернення не отримали. Мені було обіцяно, що на цьому Форумі буде присутній Міністр або заступник Міністра закордонних справ. Але їх немає. Чому? Що сталося? Поясніть, що в УВКР вам не подобається. Те, що ми часто вас критикуємо?».
Це демонструє, вважає М.Ратушний, зміну акцентів в політиці влади України останніх років, їхню відмінність від президентів Кравчука, Кучми, Ющенка, які розуміли важливість діаспори, важливість роботи з закордонним українством. Нинішньому ж складу державних мужів України УВКР не потрібна. Їм краще працювати з діаспорою через якусь, як висловився М.Ратушний, «прокладку» в Торонто, прозоро натякаючи на керівництво Світового Конгресу Українців, яке відвідує Україну заради селфі і вирішення своїх бізнесових інтересів. «Я що ви хотіли, - сказав мені один з делегатів Форуму (своє прізвище просив не називати), – СКУ останніми роками перетворилося на закриту бізнесову бюрократичну структуру. Зрозуміло, що бюрократам з СКУ простіше домовитися з бюрократами в українській владі. Громадські організації діаспори та активісти з досвідом роботи тільки плутаються у них поміж ногами, заважаючи у бізнесових справах і ставлячи «незручні» питання. Скажімо, задають питання, а де ж робота СКУ? Як працюють Комісії СКУ? Які у них бюджети? І т.д. Бюрократична система такі питання не полюбояє. У них саме головне – статус і посада».
«Ми вважаємо що це вкрай хибний підхід працювати з діаспорою через «прокладки», - зауважив Голова УВКР. - Усі держави світу працюють з діаспорами напряму. Вірменія не працює з своєю діаспорою через Париж. Азербайджан не працює з діаспорою через Стамбул чи Анкару. Тому головний меседж, який ми підтримуємо вже не рік і не два, поверніться до тих методів роботи з закордонним українством, які є в інших державах. Почуйте, нарешті, закордонне українство!»
Тим більше, додав Голова УВКР, що зараз ми маємо новітню діаспору. За офіційною статистикою щонайменше 8 мільйонів громадян України, переважною більшістю жінок і дітей, виїхали з України. Їм немає куди повертатися, бо їхні домівки розбомблені. Через це майже половина біженців каже, що навіть після перемоги вони не повернуться в Україну.
Якщо до початку війни рахували, що за кордоном проживає 20 мільйонів українців, то тепер разом з біженцями - 28 мільйонів. «Треба працювати з цією діаспорою, - наголосив Голова УВКР. - Закликати їх до того щоб вони поверталися, треба їх чути, їхню критику, їхні проблеми. А Управління закордонного українства МЗС України не має на це фінансування. За часів президенства Порошенка навіть ті копійки, які надавалися на фінансування УВКР, і ті забрали. Раніше була державна Програма по роботі з закордонним українством. Зараз її немає, і ніхто не збирається її відновлювати».
Фактично сьогодні з УВКР працює тільки Міністерство освіти і науки (МОН). Спільно з Науково-дослідним інститутом українознавства МОН, наприклад, в цьому році було організовано XVII Міжнародний конкурс з українознавства для учнів України і діаспори 8-11 класів та IV Міжнародний конкурс для вчителів української мови і літератури України і діаспори, підсумки яких буде підбито відповідно у березні і лютому 2024 року.
З огляду на вищенаведене, вважає М.Ратушний, «вважаємо, що треба повернутися до тієї практики яка була раніше в діяльності УВКР і відновити державну програму по роботі з закордонним українством. Треба реалізувати Положення парламентських слухань від 2011 року ("Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи" – Кобза) і відповідно створити орган державної влади по роботі з закордонним українством. Мати 28 млн. за кордоном і не мати спеціального органу, який працює з цим масивом, органу, який почув би його соціальні, гуманітарні, інші потреби? Чи може нормальна українська влада так працювати? Чи вона дбає в першу чергу про свої власні інтереси?»
Зауважимо, що про нагальну потребу створення «зараз і негайно» спеціального виконавчого органу державної влади в Україні по роботі з закордонним українством говорили й інші делегати Форуму (наприклад, спів-голова Асоціації «Українці Казахстану» Тарас Чернега, делегат Сергій Рудик та інші).
«Перемагає Україна – перемагають усі»
Після виступу Голови УВКР слово було надано у форматі он-лайн делегату від ГО «Народна Рада», народному депутату України, підполковнику ЗСУ Сергію Рудику.
«На сьогоднішній день Україна переживає, самі знаєте, який період, і кожний українець приймає для себе особисте рішення, як в цій ситуації себе поводити, - наголосив Сергій Рудик. – Я з побратимами вирішив, що найкращий спосіб відстояти нашу Незалежність – взяти в руки зброю. Хтось продовжує займатися волонтерством, і це дуже важлива місія, тому що ніяка армія не може втриматися без підтримки неурядових організацій, благодійників, меценатів, і ми це бачимо і вдячні за це, в т.ч. і представникам української діаспори».
Далі Сергій Рудик зупинився на тому, чим, на його думку має займатися українська діаспора у цей важкий для України період. Ми, сказав він, дійсно маємо на сьогодні ситуацію, коли до величезної кількості українців, які мешкають за кордоном, додалася нова хвиля українських біженців. «Я знаю, про що я говорю, - зауважив він, - бо я батько двох дітей і чоловік дружини, яка разом з дітьми перебуває сьогодні за кордоном». Вся ця робота з біженцями, вважає Сергій Рудик, лягла зараз на плечі українських організацій за кордоном. Тому держава мусить поставитися до цього зовсім по іншому, з зовсім іншими зусиллями підійти до цього. Той факт, що значна частина з 8 млн. біженців залишиться за кордоном, потребує усвідомлення, що з ними треба працювати. Як з точки зору підтримки України, так і наших нових біженців.
«Просив би над цим попрацювати, - сказав, звертаючись до делегатів, Сергій Рудик, - бо це був би потужний сигнал переконати українських посадовців проголосувати за їхні ж законодавчі ініціативи з цієї теми» .
Торкнувся він і питання заборони проросійських партій в Україні. Законодавчо вони, ніби заборонені, але їхні представники-депутати досі де-юро перебувають в Парламенті і в місцевих радах. Вирішення цього питання не може чекати, бо ті проросійські партійці, які повтікали на Захід, а потім, після перемоги Україні повернуться, будуть робити вигляд, що вони повноцінні її громадяни.
Тож, виступаючий попросив Форум ці дві вищенаведені його ініціативи відобразити в кінцевих резолюціях.
Окрему увагу звернув делегат на допомогу не тільки ЗСУ, а й цивільним громадянам України від діаспори гуманітарною допомогою, особливо на деокупованих територіях. Згадуючи нещодавнє звільнене Роботина на Мелітопольскому напрямку, він сказав: «Ви би бачили цих людей, які щойно вийшли з окупації. Чесно вам скажу, це жахливо, як окупанти чинили з нашими людьми».
Окрема частина роботи діаспор, на думку С.Рудика, мала б зосередитися на переконанні урядів тих країн, які ще не усвідомлюють наслідки російської агресії: «Ми маємо добитися такого результату щоб в кожній країні світу було 100% усвідомлення того що Росія – країна-агресор, а Україна на цьому етапі, на жаль, жертва яка змушена боротися з окупантом і мусить в кінці кінців перемогти. Тому що перемагає Україна – перемагають усі. Перемагає Польща, перемагає Словаччина, перемагають Франція, Німеччина, Італія, будь-яка європейська країна, куди зараз не заходить російський чобіт».
Нагадаємо, що саме Сергія Рудика делегати обрали новим Головою УВКР. Його більш розширене бачення роботи УВКР викладене в нашому першому репортажі з VII Всесвітнього Форуму Українців.
Ще одним з питань, навколо якого дискутували делегати, стало питання об’єднання зусиль двох впливових міжнародних організацій – УВКР і СКУ - заради перемоги України. Нагадаю, що юридично СКУ вийшло з складу УВКР у 2004 році, і з того часу стосунки між цими структурами до цього часу залишаються прохолодними. Один з делегатів VII Форуму, виходячи з необхідності спільної роботи, запропонував УВКР увійти до складу СКУ, але ця пропозиція була майже одностайно відхилена. Скептично поставилися делегати і до пропозиції створити делегацію УВКР, яка б обговорила питання можливої співпраці з делегацією від СКУ на Форумі СКУ у Варшаві у жовтні цього року. Поки питання, як кажуть, зависло у повітрі. Зауважу: якщо б в СКУ розуміли необхідність такої співпраці і були до неї готові, то, мабуть, надіслали хоча б вітання учасникам VII Форуму в Києві.
Про цю ситуацію, зокрема, з представництвами УВКР і СКУ у Франції доповів делегат Форуму від цієї країни Жан-П’єр Пастернак. «Є Об’єднання українців у Франції (УВКР) і є Екзекутивний комітет українців у Франції (ЕКУ) від СКУ, розповів він. - І нам кажуть, тільки вони, ЕКУ, є єдиним представництвом українців у Франції. Втім, багато інших асоціацій було створено у Франції після 24 лютого 2022 року. І коли нам треба разом працювати, бо ми є одна нація,то ми не проти і єднаємося. Наприклад, вчора (24 серпня – Кобза) ми разом організували у Парижі відкриття скверу імені Києва біля Єлисейських Полів. А єднатися ми почали після 24 лютого 2022 року, відразу , коли почули,що напали на Україну. Ми, Об’єднання українців у Франції, тоді закликали усіх політиків, усі організації, усіх українців виступати перед російським Посольством у Франції. Ми отримали дозвіл на проведення цієї акції з 12.00 години, але українці Франції прийшли на неї вже о 10-й годині ранку. 25 лютого вже цього року ми організували величезну маніфестацію у Парижі , на яку прийшли до 8 тисяч людей (для Парижу це дуже багато) , і де єдналися усі українські організації Франції і французи. Тож, ми маємо і зараз єднатися до якнайшвидшої української перемоги.
Ми працювали разом з депутатами Франції, щоб вони визнали Голодомор в Україні геноцидом українського народу і таки цього добилися (17 травня 2023 р. Сенат Франції підтримав резолюцію про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом української нації – Кобза). Ми добивалися того, щоб Франція визнала «вагнерівців» як терористичну організацію, і добилися свого. Зараз добиваємося, щоб Франція так само визнала Росію терористичною країною. Це дещо складно, але будемо далі боротися (аплодисменти в залі)».
Як бачимо, на рівні регіональних організацій проблем у співпраці немає, є проблема тільки у співпраці керівництва СКУ з керівництвом УВКР.
З огляду на роботу проведену Об’єднанням українців у Франції, не дивно, що саме Жана-П’єра Пастернака делегати Форуму в Києві обрали новим заступником Голови УВКР.
Виступів на Форумі і один з засновників УВКР, Голова Союзу русинів-українців Хорватії, Славко Бурда. Він також був категорично проти того, щоб УВКР увійшла до структури СКУ та підтримав вимогу створення в Україні спеціального державного органу по роботі із закордонними українцями. «Потрібен орган, - наголосив він, - який би координував роботу всіх міністерств України по цих питаннях і співпрацював би з відповідними органами в інших країнах. Найперше, зараз по біженцях». Славко Бурда також звернув увагу на проблеми внутрішніх біженців в Україні, які вимушені були виїхати з окупованих Росією територій, або з Росії, щодо набуття ними громадянства України. «Це досвід, - додав він, - коли до Хорватії з населенням у 4 млн. осіб, приїхав 1 млн. українців. І ми їхні проблеми, працюючи з урядом Хорватії, вирішили».
Власне, вищенаведене – головні теми і тези виступів і пропозицій делегатів. На жаль, через тричі оголошену повітряну тривогу не всі вони були озвучені, в т. ч. виступи делегатів від українців Росії – Наталі Литвиненко-Орлової і Василя Коломацького, але усі взяті до уваги Секретаріатом УВКР для формування резолюцій Форуму. Що буде далі, побачимо.
Поки ж маємо зафіксувати той факт, що УВКР незважаючи на спроби «п’ятої колони» як в Україні, так за її межами її розвалити, живе і працює. Як казав один з персонажів анекдотів: «Не дочекаєтесь». Найближчими тижнями, сподіваємося, оживе і сайт УВКР, який довгий час не оновлював матеріал. Сайт «Кобза – українці Росії» запропонував для цього на півроку УВКР свою професійну допомогу.
Тож, життя продовжується… Але, як писала геніальна українська поетеса Ліна Костенко: «Життя іде і все без коректур». Виправляти у майбутньому допущені зараз помилки буде важко, а то і неможливо. Я так би сформулював тривоги і надії депутатів Форуму.
А що треба робити, щоб полишити ці тривоги і втілити у життя ці надії? Шлях один - засукати рукави і працювати. Якщо УВКР втримає громадський дух, зможе привабити активістів і генерувати корисні проекти, життя вдихне сили у цю організацію і вона напише ще одну славну сторінку в історію зв’язків України та діаспори.
Олександр Гвоздик
На світлині: Емблема VII Всесвітнього Форуму Українців