Новосибірським українцям відпочивати ніколи

Незалежно від пори року, культурно-громадське життя українців у Новосибірську вирує

У літньо-осінню пору, не дивлячись на те, що багато людей пішли у відпустки, активісти національно-культурної автономії українців Новосибірська провели низку цікавих культурних заходів.

Так, 26 червня ми взяли участь у святкуванні Дня міста. Участь у такому святі дає нам можливість ще і ще раз показати масштаби української культури, особливо зараз, у такий непростий і напружений час. Тому наш ансамбль «Мрія» та бандуристи ансамблю «Дивоструни» прикрасили святковий концерт на центральній сцені міста, а наші вишивальниці влаштували виставку української вишивки.

А уже 31 липня ми брали участь у щорічному фестивалі «Слов’янське подвір’я» разом з білорусами.

Будучи в Києві в серпні нинішнього року, я завітав до літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка і подарував музею, через Ольгу Карпенко, світлину з зображенням пам’ятника Тарасу Шевченку в Новосибірську з дарчим написом від українців Новосибірська.

Таку ж світлину я подарував і Національному музею Т. Шевченка в Києві.
З обома музеями я вперше детально ознайомився в 2013 році, коли тільки починав свій довгий трирічний шлях до спорудження і урочистого відкриття пам’ятника. Знайомство з музеями і бесіди з їх керівниками, Надією Орловою та Дмитром Стусом, допомогли мені уявити собі образ майбутнього монументу. При цьому Дмитро Стус запропонував використати для обрисів пам’ятника бронзову фігуру молодого Шевченка, що зберігається в запасниках музею. Але вже тоді я собі уявляв наш пам’ятник іншим, приблизно таким, яким він і постав...

Відвідав я тоді в Києві і Національну Академію образотворчого мистецтва і архітектури, мав зустрічі й розмови з керівництвом Академії та скульпторами, котрі потім брали участь у конкурсі на краще погруддя Шевченка (Костянтин Добрянський)... Але про це вже іншим разом.

З того часу, як 29 вересня минулого року ми урочисто відкрили пам’ятник великому Кобзарю, це місце для нас стало священним, новою точкою тяжіння в місті. Тому не дивно, що літом і взимку ми часто бачимо біля пам’ятника квіти або гілки калини чи горобини. А за посадженими навесні тут кущами калини доглядаємо. І, звичайно, в різні українські свята приходимо до пам’ятника Тарасу Шевченку.

Так відбулось і 24 серпня, в День незалежності України. Покласти квіти до пам’ятника українському пророку прийшли активісти та працівники консульства України в Новосибірську.

Особливо з нетерпінням ми чекали дату 29 вересня, щоб відзначити річницю урочистого відкриття пам’ятника. Всі ділились спогадами про цю незабутню подію. Зараз, через рік, ми ще більше усвідомлюємо, яку важливу справу зробили, і я ще більше цим пишаюся. В інтерв’ю телеканалу РБК, журналісти якого були присутні тут, я розповів про наші спогади та майбутні плани…

Я знову і знову повторюю висічені на стелі пам’ятника слова Т. Шевченка: «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!».

Володимир Павук,

Голова Національно-культурної автономії українців м. Новосибірська.

Додаткова інформація:

https://www.youtube.com/watch?v=5gZGzUY2kaQ

View the embedded image gallery online at:
https://kobza.com.ua/ukrajinska-mrija-novosybirsk/5396-novosybirskym-ukraintsiam-vidpochyvaty-nikoly.html?layout=default&print=1&tmpl=component#sigProId703d3d197b

На світлинах: Володимир Павук.День міста, українські активісти біля сцени.
На сцені ансамбль «Мрія».На сцені бандуристи «Дивоструни». Організатори виставки вишивки – Валентина Павук та Софія Кохан з Володимиром Павуком.Володимир Павук вручає світлину із зображенням пам’ятника Т. Шевченку працівнику будинку-музею Ользі Карпенко.Світлина, подарована музеям у Києві.Працівники консульства України в Новосибірську та активісти кладуть квіти до пам’ятника на День Незалежності України.Біля «внучки» Шевченкової верби. Активісти принесли квіти до Шевченка. Володимир Павук покладає квіти. Біля пам’ятника квіти. Табличка на пам’ятнику.