lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Братня Грузія відзначає День незалежності
Друк
Розділ: Україна - Світ

Народ Грузії разом з українською громадою, як його невід’ємною частиною, відзначає День своєї незалежності

Сьогодні День незалежності Сакартвело (Грузії). Вітаємо та дякуємо її громадянам за підтримку у нашій боротьбі за свободу - саме картвелебі на початку сучасної російсько-української війни створили перший іноземний підрозділ, який воює на боці України, а народ Сакартвело щиро підтримує і приймає українців (в той час як уряд зайняв не дружню до нас позицію).

Водночас маємо нагоду згадати про українську діаспору в цій красивій гірській країні.

Поява українців у Сакартвело бере початок з другої половини XVIII століття, коли російська цариця Катерина II зруйнувала Запорозьку Січ, і чимало козаків були змушені тікати на Південь, частина - опинилася в Сакартвело. У другій половині XIX ст. там з'явилися російські, українські, вірменські, грецькі та інші "національні" села. За даними першого загального перепису населення російської імперії 1897 року, на території Сакартвело мешкало близько 8,5 тисяч українців, з яких близько 64 % у містах, а 36 % у сільській місцевості.

Із середини XIX століття у Тбілісі існувала невелика українська колонія. У 1917 р. тут відбувся Український військовий з'їзд, на якому було створено Українську військову раду Закавказзя й Українську раду в місті Тбілісі, що солідаризувалися з національним рухом на "Великій Україні", як і діаспора в Казахстані, на Зеленому та Малиновому клинах тощо.

За радянської влади, з 1926 року починається новий етап переселення українців до Сакартвело, пов'язаний із розвитком господарства, промисловості, курортних установ і залученням до цього кваліфікованих спеціалістів з України. Після розпаду СРСР значна частина українців звідти повернулася до України. Але з часом знову почалася еміграція українців до Сакартвело, де їх традиційно дуже добре приймають. Цей процес набрав обертів з 2014 р.

До початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 р. за офіційними даними, в Сакартвело проживало приблизно від 6 до 7 тисяч українців. Однак протягом 2022 року внаслідок повномасштабної російсько-української війни кількість українців в цій країні суттєво збільшилася. Так, за даними ООН на кінець лютого 2023 р., за рік там як біженці опинилися щонайменше 25 тисяч українців.

Українці не мешкають компактно, але в багатьох містах Сакартвело створені та працюють осередки українських громад. Найбільше - в Тбілісі, а також Кутаїсі — другому за розмірами місті в Грузії та столиці Імеретії. Цікаво, що Кутаїсі має 6 міст-побратимів в Україні. Напрямки до них показує вказівник, встановлений біля входу в мерію. У місті шанують і українську громаду.

Першою за часів незалежності українською організацією стала створена в 1992 р. Асоціація Українців — мешканців Грузії. У 2001 в Тбілісі відбувся Форум представників українських організацій, який створив Координаційну раду українців в цій країні. У квітні 2015 року було зареєстровано організацію «Форум Українців Грузії».

Однією зі знакових подій для української діаспори в Сакартвело стало відкриття Першої української школи імені Михайла Грушевського, яка фінансується з державного бюджету. Програма у школі — українська. Випускники отримували два дипломи про середню освіту — українського та грузинського зразків (на 2016 рік школа втратила статус Української). З 2001 року Грузинсько-український будинок преси та книги, очолюваний Валентиною Марджанішвілі, видає газету «Український вісник», а п.Валентина стала автором і видавцем першого грузинсько-українського розмовного словника.

На кінець нашого короткого огляду згадаємо, що у Сакартвело є місця, пов'язані з видатними українцями, які жили там. Зокрема, встановлено пам'ятники Тарасу Шевченку та Лесі Українці.

Джерело

На світлинах:

  1. Грузія – дружня до України держава, що також пережила російську агресію.
  2. Пам'ятник Кобзареві у Тбілісі, відкритий 2 березня 2007 р. на честь Року України.
  3. Пам'ятник Лесі Українці у Телаві, Алазанська долина, де Леся прожила кілька років.