Українці у Бельгії. Смак дому і сила єдності

Хто вони, українці у Бельгії, скільки їх і чим живуть? Почнемо з короткої історичної довідки.

До Першої світової війни в Бельгії проживала незначна кількість українців (робітники та студенти), які створили в Льєжі першу українську організацію.

Під час Другої світової війни більшість українців залишили територію Бельгії. У 1945 році до Бельгії переїхало із Німеччини близько 2 тисяч українців, які були туди вивезені на примусові роботи. У 1947 році кількість українців зросла до 10 тисяч за рахунок осіб, які, перебуваючи у таборах для переміщених осіб, уклали контракти на працевлаштування в Бельгії терміном на 2 роки. По закінченню терміну дії цих контрактів значна частина повернулася до Німеччини або виїхали до США та Канади.

На 2017 рік в Бельгії за офіційними даними мешкало близько 4 тисяч осіб, які мають українське походження. Більшість із них - в м. Генк, м. Льєж та м. Брюссель.

За роки перебування в Бельгії українські організації накопичили значний досвід громадської та мистецької діяльності, направленої на консолідацію культурної ідентичності, шляхом популяризації українського фольклору, української історії та мови, що сприяло збереженню їх національної і етнічної ідентичності.

Активну громадську діяльність здійснюють Український допомоговий комітет, Об'єднання українок Бельгії (ОУБ), Союз українців у Бельгії (СУБ), Союз української молоді в Бельгії (СУМ) та Promote Ukraine. Діяльність зазначених об'єднань і організацій координується Головною радою українських громадських організацій Бельгії (ГРУГОБ). Діяльність українських церков — православної і католицької — також перебуває під егідою ГРУГОБ.

Вихованню підростаючого покоління в українському дусі сприяють Бельгійсько-український хор ім. Тараса Шевченка, вокально-інструментальний гурт «Світанок» та «Явір», танцювальна група «Полтава» з провінції Лімбург.

У 1966 році в Арденах було створено Український центр Франкополе. Це центр освіти та дозвілля, який приймає молодих українців з різних країн Західної Європи. Він є ідеальним місцем для проживання та, водночас, навчання, занять спортом та проведення культурних акцій.

Ситуація після 24 лютого 2022 року

Точна кількість українців, які прибули на територію Бельгії після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну невідома. Окрім більш ніж 93 тис. українських біженців, які отримали статус тимчасового захисту, ще 66 619 громадян України зареєстровані в бельгійських муніципалітетах як такі, що проживають на території країни. Серед біженців жінки складають 59%, майже третина біженців – неповнолітні.

Із 13 277 українців, які торік зареєструвалися в Бельгії, майже 15% потребували допомоги на житло. Загалом 1 953 особи були направлені до міст і муніципалітетів по всій Бельгії.

Бельгія для українців у 2025 році продовжує надавати статус тимчасового захисту, який дозволяє українцям легально проживати, працювати та користуватися соціальними пільгами. Відповідно до рішення Ради ЄС, їхній статус продовжено до 4 березня 2026 року.

Фестиваль «Коріння»

Українці у Бельгії не просто гуртуються, а й організовують культурні заходи. Навіщо вони це роблять, яскраво демонструє благодійний фестиваль «Коріння» в бельгійському Антверпені. Там українці збирають гостей, пригощають їх традиційними стравами, виконують народні пісні, продають сувеніри — і водночас збирають донати на дрони, медичне обладнання, автівки й укриття для дітей. Щороку ініціативу підтримують десятки волонтерів і сотні відвідувачів. Про фестиваль «Коріння» у 2025роцірозповіла кореспондентка RFI Українською Ірина Кошель:

«Галявина парку короля Альберта залита сонцем, на траві примостилися компанії людей. Дорослі спілкуються, відпочивають, діти бігають довкола надувного замку. Для охочих зробити гарну світлину — фотозона в національному стилі.

Скрізь чути українську мову, лунає народна музика, майже всі присутні — у вишиванках. Це фестиваль «Коріння», який щороку у травні проводить українська громада Антверпена до Дня вишиванки. Цього разу він відбувся 18 травня.

Українська культура і традиції

Фестиваль цього року масштабувався: організатори з кількох волонтерських груп об’єдналися. Зросла кількість яток із сувенірами і традиційною їжею.

Біля крамнички з українськими хустками крутяться дівчата. Наталя вибирає ту, що в синьо-жовтих барвах.

«Буду носити тут, в Антверпені, щоб місцеві бачили наші кольори. А ще вона нагадуватиме мені про Україну», — каже Наталя, яка зі своїм сином три роки тому оселилася під тимчасовим захистом в Антверпені.

Хустки сьогодні в топі продажів, — розповідає продавчиня Ольга. Вона родом із Харкова, але після вторгнення живе в Льєжі.

Ольга постійно бере участь у волонтерських ярмарках і майже половину виручки завжди віддає на допомогу збройним силам. Цього разу задоволена і виторгом, і можливістю долучитися до свята.

«Це відчуття самого українського ярмарку, як у нас, в Україні. Ніби Сорочинський ярмарок — уся ця атмосфера, спілкування, пісні», — ділиться враженнями продавчиня.

Українська кухня на фестивалі

Кухня представлена на фестивалі широко. Канапки з салом, борщ, голубці, бограч, салати, солодощі — усього не злічити.

Щонайменше півтора десятка людей стоять у черзі до чебуреків. Сімейна пара тут же ліпить їх і смажить у фритюрі. На запитання, скільки продали за день чебуреків, точно не відповідають, але констатують: на всіх не вистачило.

Бельгійську картоплю фрі за українським рецептом смажить Максим. Він із волонтерської організації «З Україною в серці». Каже, спершу були ще креветки в темпурі, але вже розібрали.

За виручені кошти чоловік хоче купити снайперську гвинтівку для свого двоюрідного брата з 80 бригади. «Його потребу виторг закриє повністю, але в нас ще є сім-вісім запитів», — ділиться Максим.

Волонтерські ініціативи

На відновлення та ремонт укриттів для дітей в Україні збирає кошти Марина. Вона належить до волонтерської організації «Янголи свободи». Активісти продають зроблених вручну янголят, а всі кошти передають на свою справу. За час існування організації, яка збирає гроші на допомогу для України в різних країнах, їм вдалося відновити 11 приміщень.

«Усі обʼєкти різного ступеня пошкоджень. Десь треба повністю зробити ремонт, а десь лише замінити вентиляцію чи поставити меблі. Зараз збираємо кошти для черкаського дитсадка "Волошка", і в планах є відновити обʼєкт у Миколаївській області», — ділиться волонтерка.

Сильніші разом

Організаторка фестивалю Ірина Ґьоденс, представниця організації Feel Home EU, радіє, як розрісся нині захід. Цього року бажання прийти на свято підтвердили понад чотири сотні учасників. Проте, за її оцінкою, гостей значно більше: ніби на святкуванні дня міста десь в Україні.

«Спершу ми переживали, що прийде мало людей, бо гарна погода, вихідні і люди зазвичай їдуть відпочивати на озера», — розповідає організаторка. Але ці побоювання не справдилися. «Я вважаю, що більше людей, що більше нас збирається в одному місці, то більше користі від кожного», — каже Ірина.

Цього разу зібрані кошти, як планується, спрямують закрити запит на дрон та машину, а також частину передадуть у дружній фонд — на медичне забезпечення.

Джерело

View the embedded image gallery online at:
https://kobza.com.ua/ukrajina-svit/7355-ukraintsi-u-belhii-smak-domu-i-syla-iednosti.html?layout=default&print=1&tmpl=component#sigProIda71e1715ea

На світлинах:

1. Організаторка українського фестивалю в Антверпені Ірина Ґьоденс

2. Українські сувеніри на фестивалі в Антверпені

3. Для гостей фестивалю традиційні українські страви

4. Народні танці та пісні в Антверпені під час фестивалю «Коріння»